Вирок № 39153175, 11.06.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4562/14-к

1-кп/639/275/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

при секретарі Кузнецові М.І.,

за участю прокурора Лазарєва А.А.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за обвинувальним актом, зареєстрованим в ЄРДР 15 березня 2014 р. №12014220500000515 за підозрою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сніжне Донецької області, циганки, громадянки України, без освіти, в силу ст.89 КК України не судимої, незаміжньої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, суд,

встановив:

Вранці 14 березня 2014 року, точний час в ході досудового слідства не встановлений, ОСОБА_2, разом із іншою особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_3, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою, переконали ОСОБА_3 в тому, що проводиться обмін національної валюті України на російські рублі, та вмовили ОСОБА_3 передати їм грошові кошти у розмірі 1306 гривень, а взамін передали потерпілій паперовий конверт з фрагментами паперу із зображенням російської валюти номіналом 500 рублів, з позначкою «Сувенір», після чого зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_3, а саме грошовими коштами у розмірі 1306 гривень, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на вказану вище суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2, свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визнала повністю, щиро покаялась у скоєному, погодилась з кваліфікацією вчиненого нею діяння та пояснила суду, що вранці 14 березня 2014 року, вона, разом із малознайомою циганкою на ім'я ОСОБА_6, зайшли в домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 де переконали жінку похилого віку в тому, що проводиться обмін національної валюті України на російські рублі, та вмовили її обміняти гроші, після чого жінка передала їм грошові кошти у розмірі 1306 гривень, а взамін вони передали їй конверт, в якому знаходились копії російської валюти з позначкою «Сувенір», після чого втекли звідти.

Через декілька днів вона була затримана співпрацівниками міліції, з приводу дій пов'язаних із вказаними вище подіями, після чого повернула потерпілій гроші в сумі 1306 гривень. Провину у скоєному визнає повністю, скоїла злочин через те, що на її утриманні знаходиться шість дітей, двоє з яких є неповнолітніми, відносно яких вона не позбавлялась батьківських прав, просить суд звільнити її від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Потерпіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, надала в судове засідання заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_2 не має.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_2 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, з урахуванням заяви потерпілої про розгляд справи за її відсутності, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_2, та вивченням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченої, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_2 та кваліфікує її дії за ч.2 ст.190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставинами, які пом'якшують покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнає її щире каяття у скоєному злочині, та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій.

Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинуваченої ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона не працює, без освіти, не одружена, має постійне місце мешкання та реєстрації в м.Харкові, за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно яких, згідно повідомлення служби у справах дітей Червонозаводського району Харківської міської Ради № 323 від 22.05.2014 року, батьківських прав не позбавлялась, раніше судима 25.01.2012 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч.2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08.02.2014 року звільнена від покарання за вказаним вище вироком суду у зв'язку із закінченням іспитового строку, в силу ст.89 КК України судимість знята, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, те, що нею скоєно злочин середнього ступеню тяжкості, дані про її особу, обставини, які пом'якшують її покарання.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 повинна нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а саме у вигляді штрафу в дохід держави в мінімальних розмірах встановлених санкцією ч.2 ст.190 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Також у справі є підстави для звільнення ОСОБА_2 від призначеного судом покарання на підставі акту про амністію.

Згідно п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які не позбавлені батьківських прав, та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося18 років.

ОСОБА_2 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» має на утриманні двох неповнолітніх дітей віком до 16 років, доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно яких, згідно повідомлення служби у справах дітей Червонозаводського району Харківської міської Ради № 323 від 22.05.2014 року, батьківських прав не позбавлялась, скоїла умисний злочин, який відповідно до вимог ст.12 КК України є злочином середнього ступеня тяжкості, санкція ч.2 ст.190 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, злочин скоєно обвинуваченою до вступу в силу Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, обвинувачена клопоче про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги УІАВ при ГУ МВСУ в Харківській області на ім'я ОСОБА_2, до останньої акти амністії не застосовувалися.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_2 в ході досудового слідства не обирався.

Долю речових доказів вирішити на підставі вимог ст.100 КПК України.

Також суд вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, п. «в» ст.1, ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 850 (вісімсот п'ятдесяти) гривень штрафу.

ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання у вигляді штрафу на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р.

Речовий доказ по справі: експертний пакет, в якому знаходяться чотири фрагменти паперу, та дванадцять відрізків паперу із зображенням російської валюти номіналом 500 рублів, з написом «Сувенір», які знаходяться у камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за експертні послуги, судові витрати за проведення експертиз в сумі - 2384 гривні 70 коп., (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин