Вирок № 39152763, 11.06.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/8295/13-к

Провадження № 1-кп/265/44/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі оловуючого судді - Гноєвого С.С.,

при секретарі - Ковальовій М.В.,

за участю прокурора - Яхно В.А.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальні провадження № 12013050790002332 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Благовещенка Волноваського району Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, судимого 05 березня 2003 року Апеляційним судом Донецької області за ст. 115 ч.2 п.6, ст. 187 ч.4, 187 ч.2, 185 ч.3 ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 22 липня 2011 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 14 липня 2011 року на не відбуту частину 2 роки 1 місяць 25 днів, який мешкає та зареєстрований у АДРЕСА_3,

в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 будучи раніше судимим і маючи судимість не знятою та не погашеною у встановленому законом порядку, знову скоїв корисні злочини при наступних обставинах.

28 серпня 2013 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №18 по вулиці Межовій в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, керуючись корисним мотивом, з метою грабежу, підбіг ззаду до ОСОБА_3, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось в утриманні останньої рукою за шию, завдавши фізичний біль, та умисно, повторно, відкрито з руки викрав майно потерпілої, а саме мобільний телефон Нокіа С5, вартістю 1500 гривень, з сім картою мобільного оператора Київстар, вартістю 25 гривень, з грошима на рахунку в розмірі 18 гривень, з картою пам'яти, ємкістю 8 Гб., вартістю 150 гривень, а всього на загальну суму 1693 гривні, тим самим завдавши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на вказану суму, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд.

Він же, 28 серпня 2013 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, будучі особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №2 по провулку Целінному в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, підбіг ззаду до неповнолітньої ОСОБА_4, та умисно напав, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось в удушенні останньої, після чого штовхнув, в результаті чого завдав тілесні ушкодження у вигляді: синця по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній треті, садни по зовнішній поверхні лівого і правого колінного суглоба і на передній поверхні лівої гомілки у верхні треті, які по ступеню важкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тим самим ОСОБА_2 подавив волю потерпілої ОСОБА_4 до опору та заволодів майном неповнолітньої ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном Самсунг, залишкова вартість якого становить 471,25 гривень, з сім картою мобільного оператора Київстар, вартістю 40 гривень, з картою пам'яти, ємкістю 4 Гб., вартістю 60 гривень, сумкою-клатчем, вартістю 250 гривень, в якій знаходились туш для вій, вартістю 40 гривень, туш для вій, вартістю 30 гривень, губна помада, вартістю 15 гривень, два ключа та пластикова карта ПриватБанку, які матеріальної цінності не становлять, а всього заволодів майном на загальну суму 906,25 гривень, тим самим завдавши матеріальну шкоду потерпілій на вказану суму, після чого з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України визнав частково, оскільки до потерпілих не застосовував насильство яке є небезпечним для життя та здоров'я. Потерпілих раніше не знав. 28 серпня 2013 року, у денний час, він у стані алкогольного сп'яніння йшов по вулиці Межовій. Побачивши потерпілу ОСОБА_3, яка розмовляла по мобільному телефону, він вирішив викрасти у неї мобільний телефон. Підійшовши до потерпілої, він поклав їй одну руку на плече, а іншою рукою забрав у неї мобільний телефон, а після того втік. В подальшому мобільний телефон потерпілої він потеряв. Через декілька часів, того ж самого дня він йшов по провулку Целінному і побачив потерпілу ОСОБА_4, яка також йшла та розмовляла по мобільному телефону. Він вирішив вихватити у неї мобільний телефон і з цією метою він розігнався і підійшовши до потерпілої схватив її телефон, однак, потерпіла якимось чином впала та впустила свій мобільний телефон та клатч, який також був у неї в руках. Він підібрав телефон та клатч потерпілої, а потім втік у напрямку інтернату. Коли він намагався вихватити у неї мобільний телефон потерпіла не чинила опору та нічого не казала, він потерпілу не душив та не застосовував ніякого насильства. Мобільний телефон потерпілої ОСОБА_4 він залишив собі, а речі які були у клатчі він викинув. У скоєному щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати. Вважав, що причини для його обмови потерпілими по справі відсутні.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини обвинуваченим в скоєні вказаних кримінальних правопорушень, його вина об'єктивно підтверджується показаннями потерпілих даними в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження досліджених в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 28 серпня 2013 року в денний час вона йшла по вулиці Межовій. Вона побачила обвинуваченого, який йшов попереду неї і вона його обігнала. Через деякий час, коли вона йшла і розмовляла по телефону, обвинувачений нагнав її і схопивши ззаду за шию, став утримувати, а іншою рукою, вихватив з її руки мобільний телефон. Коли вона сказала обвинуваченому що їй боляче, він її відпустив, а після того втік. Мобільний телефон їй повернуто не було.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 28 серпня 2013 року вона в денний час, йшла біля інтернату в Орджонікідзевському районі і розмовляла по мобільному телефону. Також у неї в руках була сумка із продуктами та жіночій клатч. В один з моментів на неї ззаду хтось напав. Невідомий схватив її ззаду ліктем за шию та став душити, а після того штовхнув і вона впала. Коли її схватили за шию, вона злякалась та дуже хвилювалась за своє життя, намагалась кричати, але її ніхто не чув. Коли вона впала, мобільний телефон та клатч також впали на землю, нападник забрав їх та втік в сторону інтернату. Потім вона викликала міліцію. В ході розслідування справи викрадений мобільний телефон їй було повернуто.

Законний представник потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла є її донькою. 28 серпня 2013 року на її доньку напали та забрали особисті речі. Зі слів доньки їй відомо, що нападник схватив її ззаду за шию та став душити, вона дуже хвилювалась за своє життя та просила її відпустити. Того ж самого дня вона особисто бачила красні сліди на шиї доньки.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєні зазначених кримінальних правопорушень об'єктивно підтверджується протоколом огляду місця події від 28.08.2013 року та протоколом проведення слідчого експерименту від 20 вересня 2013 року, в ході якого обвинувачений ОСОБА_2 на місці подій, які відбулись 28 серпня 2013 року, в присутності понятих, показав та розповів, при яких обставинах ним були скоєні кримінальні правопорушення.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 вересня 2013 року потерпіла ОСОБА_3 впізнала обвинуваченого ОСОБА_2, як особу, яка 28 серпня 2013 року напала на неї та забрала мобільний телефон.

Згідно висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи №798 від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 виявляє розумову відсталість в ступені легкої дебільності (легка розумова відсталість в редакції Міжнародної кваліфікації хвороб 10-го перегляду), як в момент інкримінованих правопорушень так і теперішній час по своєму психічному стану міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В застосуванні примусових заходів медичного характеру по своєму психічному стану не потребує. ОСОБА_2 на час інкримінованих йому правопорушень в якому-небудь тимчасовому розладі психічної діяльності не знаходився, міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю, перш за все показаннями потерпілих по справі, а також іншими письмовими матеріалами кримінального провадження у своєї сукупності, а часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєні зазначених злочинів, є його способом захисту він пред'явленого обвинувачення в скоєнні тяжких злочинів.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України оскільки він із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж) повторно, а також за ч.2 ст. 187 КК України, оскільки він будучи особою яка раніше вчинила розбій, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, скоїв напад з метою заволодіння чужим майном (розбій).

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 скоїв кримінальні правопорушення віднесенні до категорії тяжких, в період умовно-дострокового звільнення, за місцем проживання характеризується негативно, ніде офіційно не працює, перебуває на обліку в Міському наркологічному диспансері, страждає на туберкульоз, також суд враховує і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Обставинами, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає скоєння кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

До пом'якшуючих обставин суд відносить: щиросердечне каяття обвинуваченого.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ОСОБА_2 слід визначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статей кримінального закону з конфіскацією майна, при цьому суд не знаходить підстав для застосування вимог ст. ст.69,75,76 КК України. При цьому вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

Відповідно до вироку Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2003 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 115 ч.2 п.6, ст. 187 ч.4, 187 ч.2, 185 ч.3 ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 22 липня 2011 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 14 липня 2011 року на не відбуту частину 2 роки 1 місяць 25 днів. Враховуючи, що кримінальні правопорушення які є предметом розгляду зазначеного кримінального провадження скоєні обвинуваченим у період умовно-дострокового звільнення, суд за правилами ст. 71 КК України до новопризначеного покарання вважає за необхідне частково у вигляді 6-ти місяців позбавлення волі приєднати не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2003 року.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 1693 гривні, а також 395 гривень, відповідно.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, спричинена майну фізичної особи або юридичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, що спричинила її.

Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнав у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням визнання позову обвинуваченим, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Речові докази: мобільний телефон Самсунг, сім карта мобільного оператора Київстар, кришка панелі мобільного телефону Самсунг долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 підлягають залишенню в користуванні останньої, як їй належні; лист формату А4 з імей мобільного телефону Самсунг підлягають зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь експертного закладу витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 244,50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ст. 187 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточно покарання ОСОБА_2 в вигляді 7 (сіми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до новопризначеного покарання частково у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2003 року, і остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності з утриманням в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у закону силу залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі. Строк покарання обчислювати з 21 вересня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, яка мешкає АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1693 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, яка мешкає АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 395 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ суму 244,50 гривень за проведення судово-товарознавчої експертизи, яку перераховувати за наступними реквізитами: отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЕДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області МФО 834016.

Речові докази: мобільний телефон Самсунг, сім карту мобільного оператора Київстар, кришку панелі мобільного телефону Самсунг долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 залишити в користуванні останньої, як їй належні; лист формату А4 з імей мобільного телефону Самсунг зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя Гноєвой С.С.