Рішення № 39152335, 20.03.2014, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Справа №176/1122/13-ц

Провадження №2/176/110/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Жовтоводський міський суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

при секретарі Ніколенко М. В.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, де просить визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 припинивши право власності на зазначену частину житла ОСОБА_2 При цьому, зазначає на необхідності стягнення із нього на користь відповідача грошової компенсації вартості ? частини квартири у розмірі 14420 гривен.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що йому та відповідачу на праві спільної часткової власності належать по ? частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,7 кв.м. При цьому, підставою виникнення відповідного права у нього є договір дарування посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори 22 березня 2013 року, у ОСОБА_2 - свідоцтво про право власності на житло видане відділом приватизації державного житла Жовтоводської міської Ради 11 березня 2003 року. Вартість вказаного майна становить 28840 гривен, тобто кожна частина коштує 14420 гривен. Позивач вказує, що являючись власником частини квартири, не має можливості користуватись житлом, оскільки відповідач не надав йому ключ для користування. Також зауважує, що ОСОБА_2 не виконує обов'язки щодо утримання вказаної квартири, постійно нею не користується, проживаючи за іншою адресою, веде неприйнятний для суспільства спосіб життя. За таких обставин, урахуванням, що їх із відповідачем частки у спільному майні є рівними, але не можуть бути виділені в натурі, оскільки квартира є неподільною і не може бути розділена без втрати її цільового призначення, при цьому спільне володіння і користування квартирою неможливе, особисто він іншого житла не має, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, зазначаючи, що згідно договору дарування посвідченого 22 березня 2013 року ОСОБА_4 безоплатно йому передано у власність ? частина квартири АДРЕСА_1 вартість даної частки складає 14420 гривень. Бажаючи зареєструватись за вказаною адресою звернувся до відповідних органів, де йому порадили подати до суду дану позовну заяву. При цьому, вказав, що власником іншої ? частини майна є відповідач. Також зауважив, що відповідач не займається утриманням квартири, не здійснює оплату за житлово-комунальні послуги. За таких обставин він звернувся до суду із даним позовом та просить визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири, припинивши відповідне право на частку ОСОБА_2 і стягнувши на користь останнього із нього 14420 гривень. При цьому вказав, що до відповідача з приводу надання можливості користування майном не звертався і взагалі із останнім не спілкувався. Вважає, що позов повинен бути задоволений, оскільки ОСОБА_2 має інше житло за адресою АДРЕСА_2, де перебуває постійно разом із своєю дружиною, а він іншого місця для проживання не має і у зв'язку із неможливість жити у вказаній квартирі вимушений тимчасово проживати у родичів. Також зауважив, що квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною і спільне їх проживання, як власників, неможливе.

У судовому засіданні відповідач, як і його представник - адвокат ОСОБА_3, що діє на підставі договору про надання правової допомоги та представництва інтересів в суді від 19 серпня 2013 року, заперечували проти задоволення позовних вимог. Наполягаючи на відмові ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог, вказали що згідно свідоцтва про право власності на житло виданого відділом приватизації державного житла Жовтоводської міської ради від 11 березня 2003 року ОСОБА_2 дійсно являється власником ? частини АДРЕСА_1 У зазначеному житловому приміщення відповідач постійно проживає разом із сім'єю, де також утримує собаку. При цьому, ОСОБА_2, працюючи і отримуючи заробіток, здійснює оплату отримуваних комунальних послуг, займається благоустроєм приміщення. Вказали, що твердження позивача стосовно наявності у відповідача іншого місця для проживання не відповідають дійсності, оскільки будинок АДРЕСА_2 не придатний для проживання. До того ж, зауважили, що позивач не звертався до ОСОБА_2 щодо надання можливості володіти та користуватись належною йому частиною квартири. Більш того, відповідач дізнався про належність ? частини нерухомого майна ОСОБА_1 лише після подачі останнім даного позову до суду.

Суд, вислухав пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по ? частині однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 30, 7 кв.м., що підтверджується копіями витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №1524504 від 22 березня 2013 року, договору дарування частини квартири від 22 березня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за № 390, технічного паспорту , виготовленого 19.02.2007 року № 24-237-51, свідоцтва про право власності на житло від 11 березня 2003 року (а.с. 5,6, 8-9, 34).

При цьому, договір дарування від 22 березня 2013 року, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори, за яким ОСОБА_4 передала безоплатно ОСОБА_1 у власність ? частині квартири АДРЕСА_1, розташованої на 5-му поверсі, зазначена експертна оцінка вказаної частини нерухомого майна - 14420 гривен, що не оспарюється сторонами (а.с. 5).

Вказані особи є зареєстрованими за даною адресою, про що свідчать копії паспортів позивача та відповідача (а.с. 7, 31).

Копії товарного чеку № 654, від 22 грудня 2013 року, щодо купівлі та демонтажу вхідних дверей, товарного чеку № 11 від 28 січня 2013 року, акту приймання виконаних робіт від 30 січня 2013 року, щодо купівлі та встановлення газового приладу за адресою АДРЕСА_1, надані відповідачем, свідчать про те що останній займається утриманням квартири у належному стані її благоустроєм (а.с. 41, 42).

Крім того, у судовому засідання досліджені квитанції наданні ОСОБА_2, щодо оплати ним житлово-комунальних послуг, якими відповідач користується за адресою АДРЕСА_1,

За таких обставин, твердження позивача щодо неналежного утримання квартири відповідачем, несплаті останнім комунальних послуг - спростовуються письмовими доказами.

Як зазначалось, відповідач зареєстрований у спірній квартирі, де постійно проживає разом із дружиною. При цьому, як зазначено у поясненнях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджуються підписом голови Квартального комітету № 6 м. Жовті Води, сім'ї відповідача також належить будинок АДРЕСА_2 Однак, зазначене помешкання не придатне для проживання, оскільки перебуває у аварійному стані і використовується лише, як садова ділянка (а.с. 35).

Разом із тим, згідно довідки від 1 серпня 2013 року ЖРЕД № 1 ОСОБА_2 утримує собаку породи німецька вівчарка за адресою квартира АДРЕСА_1 (а.с. 40).

За таких обставин, посилання позивача на наявність у відповідача іншого придатного для проживання приміщення не можуть бути прийняті судом.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8, пояснила що являється сусідкою відповідача, оскільки проживає у АДРЕСА_1 Зазначила, що ОСОБА_2 у спірній квартирі проживає постійно разом із дружиною, належним чином утримує квартиру, здійснює ремонтні роботи, жодних скарг на нього від інших мешканців будинку не надходило. При цьому, зауважила що позивача бачить вперше.

Свідок ОСОБА_9, пояснила що являється дружиною відповідача і вони разом мешкають за адресою квартира АДРЕСА_1 близько 7 років, де утримають собаку бійцівської породи, постійно здійснюють оплату комунальних послуг якими користуються. Зауважила, що їм належить також будинок АДРЕСА_2, однак приміщення не придатне до проживання. Також вказала, що позивач жодного разу до них не звертався і їм із чоловіком не було навіть відомо, що ОСОБА_1 являється власником частини квартири.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що із відповідачем знайомий близько 15 років, оскільки належні їм будинки дачного типу по АДРЕСА_2 за вказаною адресою - належить ОСОБА_2, однак приміщення не має опалення і перебуває в аварійному стані. При цьому, свідку відомо, що відповідач проживає разом із сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, здійснюючи по можливості ремонт житла. Також зауважив, що позивача раніше не бачив, і не знає дану особу.

Відповідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічну за змістом норму містить ст.321 ЦК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При цьому, відповідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку у спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, при умові, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Крім того, ст. 365 ЦК України містить вимогу про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні у разі припинення права власності за вимогою інших співвласників. Зазначене є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди, інакше вважатиметься, що особа незаконно позбавлена майна.

Статтею 60 ЦПК України на кожну зі сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу

У судовому засіданні позивачем не надано доказів того, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі. При цьому, не доведено, що спільне володіння, користування позивача та відповідача майном є неможливим, оскільки за твердженнями, як самого ОСОБА_1, так і інших учасників до ОСОБА_2 з вимогою надання можливості користування, розпорядження квартирою він не звертався жодного разу. Більш того, суду не надано доказів, що припинення права власності на 12 частину квартири не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 та членам його сім'ї.

Крім того, позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів внесення ним на депозитний рахунок суду суми вартості ? частини спірної квартири, оскільки копія квитанції 1/183, долучена до справи містить дані щодо сплати ОСОБА_1 14 серпня 2013 року до бюджету м. Жовті Води 14420 гривен, призначення платежу - судовий збір.

Відтак, враховуючи те, що частка ОСОБА_2 не є незначною у порівнянні з часткою іншого співвласника спірного житлового приміщення, також відсутність доказів попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а також не доведення наявності у відповідача іншого придатного для житла приміщення, окрім спірної квартири, суд вважає, що припинення права ОСОБА_2 на частку в спірній квартирі спричинить істотну шкоду інтересам останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про припинення права власності відповідача на ? частину квартири АДРЕСА_1 визнання за позивачем права власності на ? частину зазначеної квартири - не підлягають задоволенню.

На підставі ст.41 Конституції України, ст. 365 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі через Жовтоводський міський суд до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська