Рішення № 39151533, 27.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.Справа № 922/1687/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 18", м. Харків до Товариства обмеженою відповідальністю "Фарт", м. Харків про стягнення 22 539,93 грн. за участю представників:

прокурора - Панова М.С., посвідчення №015274 від 18.02.2013 р.

позивача - Борисенко І.А., довіреність №8 від 02.01.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Підприємства Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 18", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Фарт", м. Харків (відповідача) на користь позивача 20 698,80 грн. основного боргу, пені в розмірі 1 444,95 грн. та 396,18 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №Г-295 від 15.08.2013 р. Водночас позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві. Прокурор також просить суд покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані прокурором та позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15 серпня 2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №Г-295, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу продукцію згідно Специфікації 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. договору поставки кількість продукції, асортимент і ціна зазначені у Специфікації 1.

Відповідно до Специфікації 1 до договору поставки (а.с. 16) позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачеві 1 бар'єр, 1 окоп, 1 смугу перешкод, 1 покришку, 1 трамплін, 1 бум та поставив продукцію, всього з ПДВ на загальну суму 20 698,80 грн.

Згідно з п.5.3. договору поставки перехід права власності та ризиків на продукцію відбувається в момент підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної, тощо.

Згідно з п.13.1. договору поставки цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р. включно.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами. доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання за договором поставки належним чином, поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 20 698,80 грн., що підтверджується накладною №993 від 16.08.2013 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена їх печатками (а.с. 24-25).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.3.1. договору поставки оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача впродовж 30 календарних днів з дати відвантаження продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач продукцію прийняв, але у визначений п.3.1. договору строк вартість товару не оплатив.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 16.10.2013 р. №3/14/489/гп та від 12.12.2013 р. №3/14/638/гп (а.с. 17-18), в яких просив відповідача у семиденний термін з моменту отримання претензій перерахувати на рахунок позивача вартість продукції в розмірі 20 698,80 грн. Проте відповідач відповідей на зазначені претензії не надав, заборгованість в розмірі 20 698,80 грн. на рахунок позивача не перерахував, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором поставки №Г-295 від 15.08.2013 р. в розмірі 20 698,80 грн.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в розмірі 20 698,80 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 7.1. договору поставки передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбаченим цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 396,18 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 396,18 грн. інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 444,95 грн. з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи той факт, що умовами договору поставки №Г-295 від 15.08.2013 р. нарахування позивачем відповідачу пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором поставки не передбачено, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 444,95 грн. слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 20 698,80 грн. основного боргу та 396,18 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 444,95 грн. слід відмовити.

Разом із цим, прокурор та представник позивача у судовому засіданні просять суд задовольнити заяву прокурора про забезпечення позову від 28.04.2014 р. вх.№14420 (а.с. 33-36) шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, а саме:

1) на нежитлову будівлю площею 78,3 кв.м., літ."Г-1" загальною площею 714,8 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 811,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134;

2) на транспортні засоби ГАЗ3302 14, реєстраційний номер НОМЕР_1 (№ ДВ. НОМЕР_2, № КУЗ. НОМЕР_3, №ШАС. НОМЕР_4), ГАЗ 330232-414, реєстраційний номер НОМЕР_5 (№ ДВ. НОМЕР_6, № КУЗ. НОМЕР_7), МАЗ 551605 221 024, реєстраційний номер НОМЕР_8 (№ ДВ. НОМЕР_9, № ШАС. НОМЕР_10) КРАЗ 65032, реєстраційний номер НОМЕР_11 (№ ДВ.НОМЕР_12, № ШАС. НОМЕР_13), КРАЗ 256Б1, реєстраційний номер НОМЕР_14 (№ ДВ. НОМЕР_15, № ШАС. НОМЕР_16).

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, серед документів, доданих прокурором до заяви про забезпечення позову, відсутні жодні докази того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись за кількістю чи погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Прокурором також не наведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що прокурор документально не підтвердив наявності достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та не довів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. За таких обставин, у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Окрім того, у п.4.7. даної Постанови зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Беручи до уваги ту обставину, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає судовий збір в повному обсязі (в розмірі 1 827,00 грн.) на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610-611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (61036, м. Харків, вул. Плеханівська, 134, п/р2600182240175 в ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 24287638) на користь Державного підприємства "Підприємства Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 18" (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, п/р26004302017086 в відділенні №18 ПАТ "Банк Перший", МФО 320995, код ЄДРПОУ 08680862) 20 698,80 грн. основного боргу та 396,18 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (61036, м. Харків, вул. Плеханівська, 134, п/р2600182240175 в ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 24287638) на користь Державного бюджету України (61166, м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, п/р 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 30.05.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко