Ухвала суду № 39150576, 04.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 р.Справа № 640/3629/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участі секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - Ібрагімова Ф.Б., Мартиненко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2014р. по справі № 640/3629/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Держави Україна в особі Міністерства оборони України , Держави Україна в особі Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа- Державна казначейська служба України-

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

06.03.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати бездіяльність держави Україна в особі Міноборони щодо не надання повідомлення Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку із набуттям чинності наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" противоправною та такою, що порушує права позивача як людини які передбачені ст. 1 Протоколу № 1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; зобов'язати державу Україну в особі Міноборони надати повідомлення Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку із набуттям чинності наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України"; зобов'язати державу Україну в особі Пенсійного Фонду України після отримання повідомлення від Міноборони про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку набуттям чинності наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 надати повідомлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області про необхідність підготовки територіальними органами Пенсійного фонду списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку з набуттям чинності наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України"; визнати за позивачем право на перерахунок розміру його пенсії (щомісячної виплати) з 01.01.2014р. у зв'язку з набуттям чинності наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України"; визнати за позивачем право на отримання пенсії (щомісячної виплати) з 01.01.2014 р. виходячи із розміру посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України"; стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 32886 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, стягнути судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2014 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 24.04.2014 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідачів - Управління Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області -проти апеляційної скарги позивача заперечувала, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - Державної казначейської служби України - в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про передачу адміністративної справи на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підпадають під зміст п.4 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач не просить обчислити, призначити, перерахувати, надати йому пенсію.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно до ч.2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просив поновити порушене, як на його думку, право на перерахунок пенсії з 01.01.2014 року у зв'язку з набуттям чинності наказу Міністерства оборони України від 27.11.2013 року №814, а також стягнути на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 32886 грн.

Отже, предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії військовослужбовцям у зв'язку з виданням наказу № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України".

За таких обставин, при визначенні предмету позову суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначені позивачем вимоги не підпадають під визначення п.4 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про передачу справи до Харківського окружного адміністративного суду, тим самим порушив встановлені процесуальним законом правила предметної підсудності адміністративних справ.

Згідно п.3 ч.1 ст. 199, п.4 ч.1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати по справі зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу в порядку ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.05.2014 року позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву, в якій останній просить стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати на правову допомогу в сумі 700 гривень, пов'язані з оплатою допомоги адвоката за підготовку апеляційної скарги. До вказаної заяви позивачем долучено акт виконаних робіт від 25.04.2014 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №25/04/14 від 24 квітня 2014 р.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач має право на відшкодування витрат тільки якщо встановлено, що вони були фактично і необхідно понесені та є розумними.

Із матеріалів справи вбачається, що в суді адвокат або інший фахівець в галузі права як представник позивача, участі не брав.

Матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, що унеможливлює встановити обсяг та зміст юридичних послуг, а також чи виконані такі послуги в повному обсязі.

Таким чином, оскільки позивач не довів відповідність заявленої до стягнення суми, тому відсутні підстави для стягнення на його користь витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 199, п.6 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2014р. по справі № 640/3629/14-а скасувати.

Справу направити до Київського районного суду м.Харкова для продовження розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 36 грн. 54 коп.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правову допомогу.

Ухвала в частині направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, в частині щодо судових витрат набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2014 року.