Ухвала суду № 39150471, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2189/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді- Шеметенко Л.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області та просила захистити порушене право шляхом зобов'язання відповідача повернути вимогу про сплату боргу від 08 листопада 2010 року № 38 та закрити виконавче провадження.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2013 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою задовольнити позов.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , а представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження , а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги , постанову суду 1-ої інстанції щодо правильності застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі апеляційний суд вважає ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню ,за наступних встановлених обставин:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що на виконання до відділу ВДВС Білозерського РУЮ надійшла заява стягувача разом з вимогою про сплату боргу № 38 від 08.11.2010 року, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 695,46 грн.

Апеляційним судом було встановлено,що постановою заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області від 29.12.2012 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 08 листопада 2010 року № 38 .

Але,22.08.2013 року постановою головного державного виконавця Коваль Ю.В. відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області від 29.12.2012 року було стягувану було повернуто виконавчий документ - вимогу про сплату боргу від 08 листопада 2010 року № 38 ,припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади. Крім того, Законом № 2464 на Пенсійний фонд покладено здійснення функцій щодо обліку платників єдиного внеску та збору єдиного внеску.

Згідно з ч. 3,4 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, яку подано з дотриманням вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин).

Згідно ч.15 ст.106 Закону № 1058-IV (в редакції згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI) строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, щодо відсутність підстав для задоволення позову, так як рішення про відкриття виконавчого провадження прийняте на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України на підставі правомірного виконавчого документу -вимоги про сплату боргу , виданої на підставі Закону України № 2464-VІ та з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV, а редакція ч. 15 ст.106 вказаного Закону, яка встановлена Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI не може бути врахована судом апеляційної інстанції , так як вищевказаний Закон був прийнятий після відкриття виконавчого провадження.

Але , після набуття сили Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI ,у разі надходження відповідного звернення від зацікавленої особи, державний виконавець відповідно до ст.58 Конституції України повинен врахувати ,що Закон не має зворотної сили у часі ,крім випадків, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Крім того, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції -виконавчий документ повернутий стягувану, у з в'язку з його заявою.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.