Постанова № 39150236, 04.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа №805/5552/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача - Безуєвської О.А.,

відповідача-1 - Лисенкова Д.М.,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн., -

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (далі - позивач, ТОВ «СРЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач 1, СДПІ з ОВП у м. Донецьку), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДКС у м. Донецьку) про стягнення суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 18 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ» та Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено звірення розрахунків з бюджетом за період з 01 січня 2014 року до 18 березня 2014 року з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, про що складений акт № 944-20, згідно якого позитивне сальдо розрахунків позивача з бюджетом складає 9 255 264,00 грн. Позивач вказав, що пунктом 43.3 статті43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум) податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподаткованим доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Пунктом 43.5 вказаної статті Кодексу встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На виконання викладеного, 19 березня 2014 року позивачем до податкового органу подана заява за № ГД-430 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 6 140 000,00 грн. на поточний рахунок позивача. Таким чином, граничним терміном, коли позивачем мало бути отримано суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн. є 08 квітня 2014 року (01 квітня 2014 року - останній день для подання висновку податковим органом та 5 днів на перерахування коштів). Проте, станом на час подання даного адміністративного позову зазначена сума надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток позивачем не отримана. З урахуванням викладеного, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом про стягнення суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн. (арк. справи 3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року відкрите провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, а також надала додаткові письмові пояснення (арк. справи 107-108), які оголосила у судовому засіданні, згідно яких зауважила, що належним способом захисту у разі неподання контролюючим органом висновку про надміру сплачених зобов'язань право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту такого права є саме вимога про стягнення коштів. Позовні вимоги підтримала, просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав суду письмові заперечення (арк. справи 41), в яких зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідач вказав, що статтею 43 Податкового кодексу України передбачені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, згідно до яких обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення, в якій зазначається напрям перерахування коштів. Позивачем надсилався лист від 19 березня 2014 року №ГД-430 із визначенням певних вимог стосовно повернення переплати з податку на прибуток. На вказаний лист надало відповідь, в якому Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів просило, у зв'язку із скрутною ситуацією у країні, залишити суму переплати на особовому рахунку, тобто, інспекцією фактично не було відмовлено позивачу у повернені суми переплати, а лише запропоновано розглянути можливість залишення коштів в якості переплати, але на вказаний лист позивач відповіді не надав. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що ним не порушено права та інтереси позивача, а вимоги щодо стягнення коштів з Державного бюджету України є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

02 лютого 2014 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області надійшли заперечення на даний адміністративний позов (арк. справи 38), в яких зазначив, що відповідно до статей 43, 45 та 78 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, органи Державної казначейської служби повертають кошти, помилково або надміру зараховані до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зауважив, що таке подання подається до органу Казначейства на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим печаткою, з обов'язковим зазначенням обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Станом на час розгляду справи жодного подання до Головного управління ДКС України в Донецькій області з боку відповідного контролюючого органу не надходило, отже для органу Казначейства відсутні правові підстави та законні можливості для повернення сплаченої суми.

З урахуванням викладеного зазначив, що Головне управління ДКС України в Донецькій області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, не порушуючи прав та законних інтересів позивача або приписів чинного законодавства, на підставі чого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (ідентифікаційний код 32183383, адреса: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, будинок 2) зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 26 листопада 2002 року за № 1 274 120 0000 001818, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 284737 (арк. справи 10), а також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 275790 (арк. справи 11), як платник податків позивач узятий та перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, правонаступником якої є відповідач, з 16 грудня 2012 року за № 06306846, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 17 січня 2012 року № 9/10/29-14-2 (арк. справи 9). Здійснює свою діяльність на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (арк. справи 12-23).

Відповідачі - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, у даних правовідносинах у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень.

Як встановлено судом та не є спірною обставиною між сторонами, за позивачем станом на 18 березня 2014 року рахувалася переплата з авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 9 255 264,00 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків з бюджетом за № 944-20 від 18 березня 2014 року, складеного між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (арк. справи 7) та карткою особового рахунку платника податку (арк. справи 114). Станом на час розгляду справи за позивачем обліковується переплата до бюджету з авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 8 903 442,00 грн. (арк. справи 113-124).

19 березня 2014 року позивач звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів із заявою за № ГД-430, згідно якої, просив перерахувати частину переплати з авансових внесків з податку на прибуток у сумі 1 000 000 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість, а також повернути надміру сплачені зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн. на поточний рахунок позивача, відкритий у ПАТ «ПУМБ» (арк. справи 8).

У відповідь на означену вище заяву, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів листом № 6846/10/28-03-46 від 31 березня 2014 року повідомила позивача, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VI та розпису бюджетних призначень Міністерства фінансів України СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів доводять щомісячно завдання щодо надходжень до бюджету. Забезпечення податкових надходжень на необхідному рівні можливо шляхом співпраці на партнерських умовах, спрямованих на розвиток бізнесу, добровільну сплату податків внаслідок підвищення податкової культури платників, а також сумлінного дотримання податкового законодавства. Відповідач зауважив, що у складних соціально-економічних умовах проводиться реалізація багатьох соціальних програм стосовно соціального забезпечення, фінансування, яких здійснюється за рахунок субвенцій Державного бюджету. З урахуванням вищевикладеного, СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів звернулась до позивача з проханням розглянути можливість залишення коштів в якості переплати з податку на прибуток на особовому рахунку позивача, оскільки згадане вище призводить до суттєвого зменшення надходжень до бюджету (арк. справи 99-100).

Відповідь на вказаний лист податкового органу позивачем не направлялась, що підтверджено представниками позивача та відповідача-1 у судовому засіданні.

Статтею 43 Податкового кодексу України встановлені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Разом із цим, пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково, або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, передбачено, що органами Державної казначейської служби України повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, наведеними вище нормами Податкового кодексу України та Порядку повернення коштів, помилково, або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, детально врегульований механізм практичного повернення коштів надміру зарахованих до державного бюджету та імперативно визначено, що повернення таких коштів допускається органами казначейства лише на підставі висновку, складеного контролюючим органом, за визначеною формою.

Втім, як установлено в ході судового розгляду справи, контролюючим органом - СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету на користь позивача не готувався та такий висновок для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надавався.

При цьому, як пояснив представник відповідача, не складання означеного висновку було обумовлено відсутністю відповіді платника податку на лист контролюючого органу стосовно можливості залишення коштів переплати з авансових внесків з податку на прибуток на особовому рахунку позивача.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом висновок стосовно повернення відповідних сум коштів з бюджету на користь позивача не готувався та такий висновок для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надавався, а його складання та подання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до приписів Податкового кодексу України, є передумовою для повернення таких коштів, а тому суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн. є передчасними, у зв'язку із чим такі вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 КАС України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 140 000,00 грн., - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 червня 2014 року.

Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.