Ухвала суду № 39147844, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3329/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Твіст» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Твіст» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006472201 та №0006482201 від 07.11.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Топдел Групп» за березень 2012 року, ТОВ «Фіолент Груп» за серпень-жовтень 2012 року та ТОВ «Універсал Груп Строй» за грудень 2011 року, за результатами якої 16.10.2013 року складено акт №1352/26-59-22-01-19/34356800.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.п.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 4 910 758,00 грн, в тому числі за IV квартал 2011 року на 4 821 950,00 грн, IV квартал 2012 року - 88 808,00 грн; ст.22, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, ст.138, ст.188, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 4 277 579,00 грн, в тому числі за жовтень 2012 року на 84 579,00 грн, грудень 2011 року - 4 193 000,00 грн.

Згідно рішення Відповідача від 04.11.2013 року №6411/10/26-59-21-01/34356800 висновки, відображені в акті перевірки, спростовано у частині виявлених порушень з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Універсал Груп Строй» за грудень 2011 року, залишено без змін висновки щодо порушень податкового законодавства з податку на прибуток в сумі 88 808,00 грн та ПДВ в сумі 84 579,00 грн по взаємовідносинах із ТОВ «Фіолент Групп» за серпень-жовтень 2012 року.

07.11.2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0006472201, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88 808,00 грн, та №0006482201, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 84 579,00 грн за основним платежем та в розмірі 21 145,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 15.02.2013 року №497/22.5-08/37211818 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Фіолент Груп» за червень, серпень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах із TOB «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ПНВП «Техніка» по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу цих товарів (послуг).

Непроведення зустрічної звірки вказаного підприємства, на думку Відповідача, свідчить про відсутність об'єкта оподаткування за жовтень 2012 року по взаємовідносинах між TOB «Фіолент Груп» та Позивачем та завищення останнім розміру податкового кредиту.

Так, 30.05.2011 року між Позивачем та TOB «Фіолент Груп» укладено договір №3005-01 на проведення рекламних кампаній, друк листівок, послуги по розповсюдженню промоутерами реклами у вигляді поліграфічної продукції, послуги прапороносців, послуги з друку сертифікатів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, банківські виписки та обігово-сальдові відомості.

Згідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу визначено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп.«а» пп.198.1 ст.198 Кодексу).

Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 12 вересня 2013 року у справі №К/800/15523/13, практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. Дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що документи, оформлені на виконання укладеного між Позивачем та його контрагентом правочину, складені відповідно вимог чинного законодавства, мають всі передбачені законом реквізити, підтверджують факт реальності фінансово-господарських відносин між Позивачем та TOB «Фіолент Груп», а тому є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент оформлення податкових накладних TOB «Фіолент Груп» зареєстровано платником ПДВ, та мало право виписувати податкові накладні.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі №804/10438/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, визнано протиправними дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування в автоматизованій інформаційній системі «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», задекларованих TOB «Фіолент Груп» податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2013 року №497/22.5-08/37211818 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах із TOB «Дидактика», ПНВП «Техніка» та ПП «Екоскан Сервіс», зобов'язано контролюючий орган відновити в інформаційній системі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих TOB «Фіолент Груп».

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій Позивача щодо здійснення податкового обліку на підставі первинних документів, оформлених за наслідками правовідносин з контрагентом ТОВ «Фіолент Груп», та погоджується із позицією суду першої інстанції стосовно безпідставності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0006472201 та №0006482201 від 07.11.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 11 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.