Ухвала суду № 39147826, 03.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р. Справа № 876/4631/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 року №0000522202, №0000182202.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» щодо взаємовідносин із ТзОВ «Бордо-К» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, про що складено акт №72/22.1/32035139 від 11.01.2014 року. Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит серпня 2012 року на 146194,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість (ПДВ) за серпень 2012 року на суму 146194,00 грн. На вказаний акт перевірки були подані заперечення, які відповідачем залишені без задоволення. Вважаючи дії контролюючого органу протиправними позивач звернувся до суду. Просив позов задоволити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24 січня 2014 року №0000522202, №0000182202.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ. Основним видом діяльності позивача відноситься: «42.11 Будівництво доріг і автострад».

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» щодо взаємовідносин із ТзОВ «Бордо-К» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, про що складено акт № 72/22.1/32035139 від 11.01.2014 року (а. с. 10-24), який підписаний платником податків із запереченнями.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит серпня 2012 року на 146194,00 грн., що призвело до заниження ПДВ за серпень 2012 року на суму 146194,00 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення від 16.01.2014 року № 9-3/82, які відповідачем залишені без задоволення. Разом з тим, у цьому ж листі Луцькою ОДПІ вказано, що перевіркою позивача встановлено також порушення статей 134, 138, 139 ПК України, в результаті чого ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ кв. 2012 року на суму 730970,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ кв. 2012 року на суму 153503,70 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 24.01.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0000522202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 219291,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 146194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73097,50 грн., та №0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 191880,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 153504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38376,00 грн. (а. с. 31), та які були оскаржені в адміністративному порядку.

Як вбачається з рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.02.2014 року № 845/10/10.4-06 первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України передбачено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином апеляційний суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За таких умов для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (покупець) уклало договір поставки № 06/10-11 від 06.10.2011 року із ТзОВ «Бордо-К» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти нафтопереробні (бітум нафтовий дорожній 90/130, бітум нафтовий дорожній 60/90, пічне паливо, мазут, дизельне паливо, автобензин А-76(80)), сіль технічна, смола кам'яновугільна, дьоготь), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі та специфікаціях.

Судовою колегія апеляційного суду встановлено та як вбачається із акту перевірки №72/22.1/32035139 від 11.01.2014 року, «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» згідно отриманих видаткових накладних, податкових накладних за період з липня 2012 року по березень 2013 року було придбано товари (сіль технічна, натрій хлористий, бітум БНД 60/90) та послуги по перевезенню зазначеного вантажу у ТзОВ «Бордо-К» на загальну суму 3113571,96 грн. (в т. ч. ПДВ 447796,02 грн.). Придбаний у ТзОВ «Бордо-К» товар позивач відпускає філіям на підставі видаткових накладних. Транспортування придбаного товару (продуктів нафтопереробки) здійснювалося ТзОВ «Мотів» з пункту навантаження (м. Кременчук) до пункту розвантаження (м. Камінь-Каширський та с. Голишів Луцького району).

Виконання умов договору поставки №06/10-11 від 06.10.2011 року (в частині поставки товару бітум БНД 60/90 у серпні 2012 року) оформлене податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, проведення оплати за товар підтверджується платіжними дорученнями, заборгованість згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 04.03.2014 року по договору відсутня.

За таких обставин, апеляційний суд наголошує, що виконання умов договору поставки №06/10-11 від 06.10.2011 року, укладеного між ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та ТзОВ «Бордо-К» (в частині поставки товару бітум БНД 60/90 у серпні 2012 року), підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а товари та послуги були отримані в межах здійснення господарської діяльності позивача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта на матеріали перевірок контрагентів позивача, з огляду на наступне.

З довідки Конотопської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.09.2013 року № 62/22-01/22589016 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Бордо-К» з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТзОВ «Мотів» вбачається, що вказане товариство є діючою юридичною особою та платником ПДВ, використовує в своїй господарській діяльності власні основні фонди (офісне приміщення, складські та виробничі приміщення), включило до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ у серпні 2012 року суми ПДВ по господарських операціях з позивачем.

Крім того, вказаний платник податків не погодився із висновками зазначеної довідки та оскаржив дії податкового органу в судовому порядку, що підтверджується постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року у справі № 818/8893/13-а, яка не набрала законної сили (а. с. 54-56, 177, 206).

З акту Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 31.01.2013 року № 824/15.2-08/34890821 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Мотів» по питанню взаємовідносин з ПП «Австорг-М» за період з 01.08.2012 року по 31.10.2012 року (а. с. 143-150), вбачається, що предметом вказаної перевірки взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Бордо-К» (в частині поставки бітуму) та ТзОВ «Мотів» (в частині транспортування товару) не були.

За таких обставин судова колегія апеляційного суду прийшла до переконання, що можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року у справі №803/421/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.06.2014 року