Ухвала суду № 39147812, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3679/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001324230 від 21.11.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Позивача з питання дотримання вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) щодо повноти обчислення орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 07.11.2013 року складено акт №1328/42-30/32490244.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку по вул. Магнітогорській, 1, у Деснянському районі м.Києва за січень-листопад 2011 року на загальну суму у розмірі 423 857,68 грн.

21.11.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001324230, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 423 857,68 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44238,58 грн.

Так, 24.12.2007 року між Позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада передала Позивачу у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Магнітогорська, 1, у Деснянському районі м.Києва. Річна орендна плата за вказану земельну ділянку встановлена в розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки. Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Згідно визначення пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14 Кодексу земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Положеннями ст.288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Отже, законом не встановлено конкретного розміру орендної плати за землю. Водночас, передбачено порядок її визначення та граничні розміри, у зв'язку з чим зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду сторонами договору оренди землі розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до такого договору..

Проте, зазначене не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди та, відповідно, донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.

За результатами розгляду листа Позивача від 15.12.2010 року №981/12 щодо внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 24.12.2007 року в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до законодавства, Київською міською радою прийнято рішення від 10.11.2011 року №706/6942 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства», яким внесено зміни також до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2007 року, укладеного з Позивачем, та встановлено річну орендну плату у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Кодексом, про що повідомлено Позивача листом від 21.03.2012 року №05-358/7007.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Висновки контролюючого органу про порушення Позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Кодексу та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за січень-листопад 2011 року на загальну суму 423 857,68 грн є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 11 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.