Рішення № 39146872, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9368/14 05.06.14

За позовом Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі

1) Міністерства освіти і науки України;

2) Державного навчального закладу «Тернопільський національний

економічний університет»

До Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа

«Славія»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській

області

Про стягнення 7 063,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури не з'явився

від позивача-1 Козлов В.О. - по дов. № 9/1-9-41 від 03.03.2014

від позивача-2 Кашиницький М.П. - по дов. № 126-22/1702 від 03.09.2013

від відповідача не з'явився

від третьої особи Склярук Ю.В. - по дов. № 43 від 02.12.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (позивач-1) та Державного навчального закладу «Тернопільський національний економічний університет» (позивач-2) до Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» про стягнення 6 078,18 грн. боргу за комунальні послуги, 985,13 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про відшкодування витрат за надані послуги від 05.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9368/14. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області та призначено справу до розгляду на 05.06.2014.

Від третьої особи 02.06.2014 до суду поштою надійшов відзив, відповідно до якого третя особа позовні вимоги прокуратури визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Прокурор в судове засідання 05.06.2014 не з'явився.

Прокуратура належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення прокуратурі 23.05.2014 ухвали суду від 20.05.2014.

Позивач-1 в судовому засіданні 05.06.2014 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 05.06.2014 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 20.05.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Сабурова, 16-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.04.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвал суду від 20.05.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 26.05.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників прокуратури та відповідача.

В судовому засіданні 05.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та Підприємством «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (орендар) було укладено договір № 794 оренди нерухомого майна що належить до державної власності (далі - договір № 794).

Відповідно до п. 1.1. договору № 794 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: приміщення аудиторії № 101 в гуртожитку № 1, загальною площею 79,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 1, що перебуває на балансі Тернопільського національного економічного університету.

На підставі акту приймання-передачі від 05.06.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв державне нерухоме майно: приміщення аудиторії № 101 в гуртожитку № 1, загальною площею 79,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 1.

Відповідно до п. 5.11. договору № 794 орендар зобов'язаний здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю.

05.06.2012 між Тернопільським національним економічним університетом (балансоутримувач) та Підприємством «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (орендар) укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач зобов'язується надавати, а орендар відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна, вартість отриманих послуг з водо-, енерго-, теплопостачання, витрати на проведення дератизації і вивіз сміття та оплачувати суму річного земельного податку.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість комунальних послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 6 078,18 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 985,13 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1. договору за надані послуги орендар зобов'язується сплачувати готівковим або безготівковим шляхом загальну суму згідно з виставленим рахунком щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за комунальні послуги у період з березня 2013 року по квітень 2014 року, в результаті чого виникла заборгованість що за розрахунками позивача-2, які неоспорені відповідачем, становить 6 078,18 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати боргу за комунальні послуги у розмірі 6 078,18 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Розділом 3 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором - п. 2 орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, за кожний день прострочення виконання умов п. 2 з розрахунку від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати за комунальні послуги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, загальний розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача-2, становить 985,13 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 985,13 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного навчального закладу «Тернопільський національний економічний університет» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16-А, код ЄДРПОУ 31457520) на користь Державного навчального закладу «Тернопільський національний економічний університет» (46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, код ЄДРПОУ 35692211) 6 078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн. 18 коп. боргу за комунальні послуги, 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 13 коп. пені.

3. Стягнути з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16-А, код ЄДРПОУ 31457520) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягувач - Державна податкова служба Деснянського району м. Києва (вул. Закревського, 41, м. Київ, 02217).

Повне рішення складено 06.06.2014.

СуддяВ.В.Сівакова