Рішення № 39146742, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9498/14 05.06.14За позовом Товариста з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс"

до Приватного підприємства "Ерідіан"

про стягнення 3 596 686, 80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Хіміч Б.С.(дов. від 26.05.2014)

Від відповідача: Хмілевський О.Ц.(дов. від 26.05.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору будівельного підряду № 24/04 від 01.09.2004 в розмірі 3 596 686, 80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9498/14 та призначено до розгляду на 05.06.2014.

Представники сторін з'явилися в судове засідання 05.06.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти основної суми заборгованості не заперечував, зазначивши про неможливість погасити цю заборгованість у зв"язку з тяжким фінансовим станом підприємства та відсутністю вільних коштів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2004 між товариством з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (далі - позивач) та приватним підприємством "Ерідіан"(далі - відповідач) укладено договір №24/04 про будівництво офісного центру та пункту технічного обслуговування автомобілів по вул.. Андрющенка, буд 4-Г в Шевченківському районі м. Києва (далі - договір).

Згідно з пунктом 2.1 договору позивач (генпідрядник) бере на себе виконання якісно і в встановлені строки виконати комплекс робіт з будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів з офісними приміщеннями по вул.. Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією. Позивач також зобов"язався разом із відповідачем (замовником будівництва) здати державній робочій комісії побудований об"єкт та передати на баланс експлуатаційним організаціям інженерні мережі.

Відповідно до п. 3.1 договору договірна вартість робіт складає орієнтовно 16 787 750 грн, а остаточна вартість будівництва визначається на підставі актів виконаних робіт ( пункт 3.2 договору).

У подальшому сторони укладали додаткові угоди №1 та 2 до даного договору , якими змінювали строк закінчення будівництва та його вартість. Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди №3 від 29.06.2010 сторони встановили кінцевий термін будівництва 12.05.2014 та зазначили, що вищевказаний договір закінчує свою дію 12.05.2014.

Відповідно до п. 5.1-5.2 договору до початку будівництва відповідач сплачує позивачу аванс у розмірі 10% вартості будівництва і проводить щомісячні платежі за виконані роботи на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт ф. КБ-2в. Розрахунки за виконані роботи з позивачем (генпідрядником) відповідач(замовник) проводить згідно з діючими нормативними актами в 5-ти денний термін з моменту підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти роботи та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", чинного на дату складання актів, типовими формами первинних облікових документів у будівництві є № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Враховуючи вищевикладене, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форм № КБ-2в і КБ-3, які належним чином оформлені обома учасниками підрядних відносин та підписані представниками сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач з липня 2011 року по грудень 2013 року виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи , що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в №93 за липень 2011 року на суму 270 572, 72 грн. , №94 за серпень 2011 року на суму 390 759 грн. та іншими ( в матеріалах справи) , в тому числі №142 за грудень 2013 року на суму 123450 ,00 грн.

Таким чином суд вважає, що факт виконання позивачем будівельних робіт підтверджується належними і допустимими доказами, акти виконаних робіт за формою КБ-2в та до довідки про вартість КБ-з, які є формою первинних документів з обліку у будівництві, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб"єктів без будь-яких зауважень з боку відповідача.

Проте, відповідач не виконав власні зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, здійснивши лише часткову оплату, заборгувавши позивачу 3 279 306.02 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом взаємозвірки від 21.04.2014 ( в матеріалах справи).

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 3 279 306,02 грн.

Суд зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з п. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати виконаних обумовлених договором робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього боргу в розмірі 3 279 306,02 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 159 250, 42 грн. та інфляційні збитки в розмірі 158 130,26 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку суду, три відсотки річних становлять 159250,42 грн., інфляційні збитки становлять 158 130, 26 грн. Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ерідіан" (03035, м. Київ, Солом"янський район, вул. Солом"янська, буд. 1, к.710, код ЄДРПОУ 30181190) на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Аксепт-Транс"(03151, м. Київ, Солом"янський район, вул. Волинська, буд. 47, код ЄДРПОУ 30518388) основний борг в розмірі 3 279 306( три мільйони двісті сімдесят дев"ять тисяч триста шість) грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 159 250(сто п"ятдесят дев"ять тисяч двісті п"ятдесят) грн. 42 коп., інфляційні збитки в розмірі 158 130( сто п"ятдесят вісім тисяч сто тридцять) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 71 933( сімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 74 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.06.2014