Рішення № 39146520, 06.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.14р. Справа № 904/3346/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРАЩАМОЛОКО", м. Тараща, Київська область

до приватного підприємства "СТК-КОМПАНІ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про відшкодування збитків

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Даніялов О.В. - довіреність № 28 від 04.05.14р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таращамолоко", м.Тараща, Київська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "СТК-Компані", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 96807,16грн. (з яких 94000,00грн. основної заборгованості та 2807,16грн. три відсотки річних).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі товар, який поставив позивач в рамках укладеного між сторонами договору №31/10-1 від 31.10.2012р.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 83 від 13.05.2014р. ухвалою суду від 20.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.06.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвали суду від 20.05.2014р., яка містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача про час та місце розгляду справи належним чином шляхом виконання вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України і з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.2013р. у м. Києві за № 28.

Господарський суд з сайту Укрпошти отримав інформацію, що представнику відповідача 05.06.2014р. вручено ухвалу суду від 20.05.2014р., однак відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на виконання вимог суду; з заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи відповідач до суду не звертався. До матеріалів справи долучено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить вищезазначену інформацію.

В якості додаткового доказу повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи позивач надав суду фіскальний чек №0031 від 03.06.2014р., який свідчить про відправку на адресу відповідача телеграми та службове повідомлення, що телеграма позивача 04.06.2014р. о 14:20 вручена особисто представнику відповідача на ім'я ОСОБА_1, який, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є засновником відповідача.

Додатково позивач суду надав фіскальні чеки за №3104 від 03.06.2014р. та за №3105 від 03.06.2014р. з описом вкладень, зокрема про відправлення ухвали.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи належність повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, господарський суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Таращамолоко" (далі по тексту - позивач, продавець) та приватним підприємством "СТК-Компані" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №31/10-1 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1 договору продавець зобов'язується передати покупцю у зумовлені строки, а покупець зобов'язується прийняти продукт харчування по узгодженим цінам, названий в подальшому товар і оплатити продавцю їх вартість.

Пунктом 2 договору визначено, що кількість, асортимент товару і ціни на нього визначаються за взаємною домовленістю сторін і фіксуються в накладних і рахунках, які продавець представляє до оплати покупцю.

Пунктом 4 договору визначено, що покупець зобов'язується оплачувати продавцю вартість поставленого товару протягом п'ятнадцяти днів з моменту поставки його покупцю.

01.11.2012р. на адресу позивача надійшла заявка №1 за вих.№91 від 01.11.2012р. відповідача на поставку продукції вагою 978кг.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104721,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладною №491 від 12.11.2012р. на суму 58700,00грн. з ПДВ та накладною №481 від 04.11.2012р. на суму 46021,00грн. з ПДВ.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався у загальній сумі 10721,00грн., а саме: одразу після отримання товару відповідач розрахувався у розмірі 10021,00грн.; 22.11.2012р. погасив 200,00грн.; 30.11.2012р. - 100,00грн.; 20.12.2012р. - 100,00грн.; 01.02.2013р. - 50,00грн.; 18.02.2013р. - 100,00грн.; 05.03.2013р. - 50,00грн.; 04.09.2013р. - 100,00грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 94000,00грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати за отриманий від позивача товар в сумі 94000,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.11.2012р. по 18.11.2013р. три відсотки річних у розмірі 2807,16грн.

Господарський суд встановив:

- за накладною №481 від 06.11.2012р. на суму 46021,00грн. з ПДВ строк оплати по 21.11.2012р.;

- за накладною №491 від 12.11.2012р. на суму 58700,00грн. з ПДВ строк оплати по 27.11.2012р.

Позивач визнав, а відповідач не спростував, що відповідач одразу після отримання товару розрахувався з позивачем на суму 10021,00грн.

Позивач надав суду розрахунок трьох відсотків річних за період з 01.11.2012р. по 18.11.2013р., однак господарський суд вважає недоцільними та незаконним здійснювати нарахування трьох відсотків річних з 01.11.2012р., так як станом на 01.11.2012р. навіть поставка товару не була здійснена.

Господарський суд, враховуючи, що 22.11.2012р. відповідач оплатив за товар у розмірі 200,00грн., визнає за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 22.11.2012р. по 27.11.2012р. на суму 35800,00грн. (46021,00грн. (поставка за накладною №481 від 06.11.2012р.) - 10021,00грн. (погашення заборгованості одразу після прийняття товару) - 200,00грн. (погашення заборгованості 22.11.2012р.), що складає 17,65грн.

Враховуючи, що з 28.11.2012р. почалося прострочення оплати товару за накладною №491 від 12.11.2012р. на суму 58700,00грн. з ПДВ, господарський суд визнає за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 28.11.2012р. по 29.11.2012р. на суму 94500,00грн. (35800,00грн. (заборгованість за накладною №481 від 06.11.2012р.) + 58700,00грн. заборгованість за накладною №491 від 12.11.2012р.), що складає 15,53грн.

Враховуючи, що відповідач 30.11.2012р. здійснив оплату товару на суму 100,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 30.11.2012р. по 19.12.2012р. на суму 94400,00грн. (94500,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 100,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 155,18грн.

Враховуючи, що відповідач 20.12.2012р. здійснив оплату товару на суму 100,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 20.11.2012р. по 31.01.2013р. на суму 94300,00грн. (94400,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 100,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 333,28грн.

Враховуючи, що відповідач 01.02.2013р. здійснив оплату товару на суму 50,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 01.02.2013р. по 17.02.2013р. на суму 94250,00грн. (94300,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 50,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 131,69грн.

Враховуючи, що відповідач 18.02.2013р. здійснив оплату товару на суму 100,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 18.02.2013р. по 04.03.2013р. на суму 94150,00грн. (94250,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 100,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 116,08грн.

Враховуючи, що відповідач 05.03.2013р. здійснив оплату товару на суму 50,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 05.03.2013р. по 03.09.2013р. на суму 94100,00грн. (94150,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 50,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 1415,37грн.

04.09.2013р. відповідач здійснив оплату товару на суму 100,00грн. господарський суд визнав за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних в період з 04.09.2013р. по 18.11.2013р. на суму 94000,00грн. (94100,00грн. (заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за укладеним між сторонами договором) - 100,00грн. (часткове погашення заборгованості), що складає 587,18грн.

З урахуванням перерахунку трьох відсотків річних, який здійснено господарським судом обґрунтованими є три відсотки річних у загальній сумі 2771,96грн., яка і підлягає задоволенню.

До уваги, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема трьох відсотків річних, що підтверджується положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України.

Судові витрати по справі покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "СТК-Компані" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Дніпровська, 24, кв.34; ідентифікаційний код 37937027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таращамолоко" (09500, Київська область, м.Тараща, вул.Видна. 4; ідентифікаційний код 25301978) 94000,00грн. (дев'яносто чотири тисячі грн. 00 коп.) - основної заборгованості; 2771,96грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна грн. 96 коп.) - три проценти річних; 1935,37грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять грн. 37 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.06.14р.

Суддя І.В. Петренко