Рішення № 39144888, 05.06.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2399/14-ц

Провадження №

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого- судді - Предоляк О.С.

при секретарі - Стецик Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та поновлення права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 12 червня 2007 року між нею та ОСОБА_2 Також, просить поновити за нею право власності на квартиру.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона допустилася помилки при укладанні договору, що має істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Стверджує, що мала попередню домовленість з сином, відповідачем по справі, про те, що він буде доглядати за нею, всіляко допомагати їй. Бажала укласти з відповідачем договір довічного утримання, а помилково уклала договір дарування квартири. Після укладення спірного договору відповідач змінив своє ставлення, ігнорує домовленості щодо утримання та догляду, не забезпечує продуктами харчування та ліками, залишив без будь-якої допомоги і останнім часом його ставлення ще більше погіршується, попри її тяжкий стан здоров'я. Помилка при укладенні договору сталася внаслідок похилого віку, поганого стану її здоров'я. Крім того, текст договору не читала, вважала, що у ньому наявні зобов'язання другої сторони договору утримувати її довічно, у тому числі матеріально.

У судовому засіданні 19 травня 2014 року позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просила суд позов задовольнити. Пояснила, що всі навні докази надані. У подальшому надала письмові пояснення, а також заяву про розгляд справи без її участі. Повторно підтримала позовні вимоги з тих же підстав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань чи заперечень проти позову суду не надав, хоча був судом повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотріального округу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав до суду письмові заперечення проти позову, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що укладений договір дарування квартири не суперечить вимогам ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а позивачем не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Також вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права та пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Суд, вивчивши наявні у справі письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 12 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського норатіального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 червня 2007 року, ОСОБА_1 передала безоплатно у власність (подарувала) ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 28,4 кв.м. Вартість подарованого об'єкта нерухомості згідно з домовленістю сторін та витягу з реєстру прав власності, виданого КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 11.06.2007 за № 14850395, становить 18885,00 грн.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.05.2014 Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 22 травня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі оспорюваного договору дарування від 12.06.2007 року.

Так, п. 5 договору дарування від 12.06.2007 передбачено, що нотаріус роз'яснив сторонам зміст ст.ст. 717, 722 Цивільного кодексу України (договір дарування, прийняття дарунка). Згідно з п. 10 Договору текст даного договору сторонами прочитано. Зміст, значення та наслідки угоди їм роз'яснено і відповідають їх намірам. З Договору вбачається, що його текст сторонами підписано.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Статтею ст. 203 ЦК України (в редакції від 16.01.2007, чинній на момент укладання спірного договору) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов"язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (ст. 722 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач передала безоплатно у власність квартиру, а відповідач прийняв її.

Так, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Позивач у справі на підтвердження позову заявляла про наявність свідків викладених нею у позові обставин, про хворобу очей (глаукома і катаракта), втрату слуху 100% на одне вухо і 85 % на друге, але відповідні докази суду не надала. Також не підтверджено жодними доказами коли саме виникли вказані нею захворювання, чи на час укладання договору дарування, чи вже після його укладання.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінююючи наявну в матеріалах справи копію медичної довідки від 18.04.2000 № 986 про знаходження позивача з 28.02.2000 по 18.04.2000 на лікуванні, яка разом з іншими письмовими доказами, наданими позивачем, а саме: пенсійного посвідчення та свідоцтва про смерть її чоловіка та батька відповідача, не дають підстав вважати, що помилка під час укладання договору дарування мала місце.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а отже в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи, що договір дарування укладений сторонами відповідає вимогам цивільного законодавства, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про поновлення права власності на квартиру за позивачем.

Судові витрати розподілені згідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57 - 60, 131, 158, 179, 185, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: