Ухвала суду № 39144554, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 367/8465/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Линник В.Я. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ворзельської селищної ради Київської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Ворзельської селищної ради Київської області, третя особа ОСОБА_4, та просила визнати недійсним та скасувати рішення відповідача від 31.05.2007 №431-14-V.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваним рішенням Ворзельської селищної ради Київської було передано земельну ділянку площею 0,0649 га ОСОБА_5 незаконно та безпідставно, оскільки таким рішенням було передано третій особі також частину її земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Ворзельської селищної ради Київської області від 24.12.2004 №899-26-IV було вирішено передати ОСОБА_5 безкоштовно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0591 га, з послідуючим уточненням площі при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивачка є суміжним землекористувачем, - користується земельною ділянкою за адресою: с.м.т. Ворзель Київської області, вул. Радянська, 40. У зв'язку із незгодою з межами земельної ділянки позивачка відмовилась підписувати акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі.

Однак, протоколом узгоджувальної комісії Ворзельської селищної ради від 10.01.2007 було визначено, що відсутні порушення межі земельної ділянки позивачки, тому ОСОБА_5 має право на отримання державного акту на свою земельну ділянку в існуючих межах за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені обставини підтверджуються технічною документацією із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка була затверджена рішенням Ворзельської селищної ради від 31.05.07 №431-14-V.

Даним рішенням ради також було безкоштовно передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0,0649 га за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того факту, що земельна ділянка третьої осіби знаходиться в межах земельної ділянки, наданої в йому в користування, тобто порушують його право.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади, передають земельні ділянки комунальної власності у власність громадян, надають земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За правилами положень статтей 116, 118 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі згоди зазначених органів на передачу земельної ділянки у власність громадянам, вони дають дозвіл на розробку проекту її приватизації.

Частиною першою статті 106 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначається Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 №376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686.

Розділом III Інструкції встановлено порядок закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками. Відповідно до пункту 3.12. якого закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем - суб'єктом господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, згідно із законом, у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Особа, зацікавлена у вирішенні земельної суперечки, може звернутися до Комісії із заявою відносно неможливості погоджувати межі земельної ділянки в натурі у зв'язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на узгодження або з інших причин. За наявності такого прохання (заяви) й інших необхідних документів ця суперечка розглядається колегіально Комісією з питань землекористування, а за потреби - спільно з іншими комісіями, наприклад, із Комісією архітектури, містобудування й охорони історичного середовища. На засіданні Комісії (комісій) можуть бути присутні й сторони, власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок, між якими виникла суперечка.

Якщо при розгляді земельної суперечки буде доведено, що відмова сусіда відносно узгодження меж є безпідставною або підписання Акту внаслідок відсутності суміжних власників або землекористувачів дійсно неможливе, то Комісією приймається рішення про необхідність підписання Акту сусідом або, відповідно, про узгодження меж земельної ділянки без підписів суміжних власників або землекористувачів. Протокол Комісії додається до Акту встановлення й узгодження меж земельної ділянки й далі документи оформляються в загальному порядку.

Частиною 5 статті 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування такий спір вирішується судом.

Як вбачається з матеріалів справи, при виготовленні технічної документації ОСОБА_5, на підставі рішення Ворзельської селищної ради від 24.12.04 №899-26-IV, з метою отримання у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, позивачка відмовилась підписувати Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі, в зв'язку з чим, ОСОБА_5 був змушений звернутися із заявою до Узгоджувальної комісії Ворзельської селищної ради.

Протоколом Узгоджувальної комісії Ворзельської селищної ради від 10.01.2007 встановлено відсутність порушення меж суміжних землекористувачів, а в подальшому Актом від 24.01.2007 встановлено й узгоджено межі спірної земельної ділянки.

Крім того, судом першої інстанції в ході розгляду справи було встановлено, що паркан, який знаходиться між земельною ділянкою позивачки та земельною ділянкою ОСОБА_5, не змінював свого місцезнаходження з 1990 року (це підтверджується схемами земельної ділянки ОСОБА_6 станом на 1990, 1995 та 2007 роки, наявними в матеріалах справи №367/2065/13-ц), що визнала в судовому засіданні і сама позивачка, посилаючись на зведений план земельних ділянок.

Таким чином, з часу узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_5 та винесення Ворзельською сільською радою Київської області оскаржуваного рішення минуло понад 6 років, разом з тим з даним адміністративним позовом ОСОБА_6 звернулася лише 14.11.2013. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачка зазначила, що з текстом оскаржуваного рішення була ознайомлена лише під час розгляду цивільної справи №367/2065/13-а.

Суд першої інстанції, в ході розгляду даної справи, оглянув матеріали вищеозначеної цивільної справи та дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, відмовивши протокольною ухвалою від 20.12.2013 у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду. Вищеозначена ухвала суду оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 195 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до застосування в даному випадку наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено факт порушення землевпорядними організаціями меж її земельної ділянки та те, що земельна ділянка третьої особи знаходяться в межах земельної ділянки, наданої їй в користування, - тобто порушує її право користування.

Звернувшись до суду з даним позовом позивачка фактично хотіла вирішити спір про право. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вже зверталась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Ворзельська селищна рада, Управління Дерземагенства в м. Ірпінь, - в якому просила: визнати недійсним державний Акт серії ЯД № 925476 від 27.02.2008 про право власності на земельну ділянку площею 0,0649 га, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 року останній в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, а отже, відсутні підстави до визнання недійсним та скасування рішення Ворзельської селищної ради від 31.05.07 №431-14-V.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.