Ухвала суду № 39142832, 03.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 820/2303/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/2303/14

за позовом ОСОБА_2

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8438635 та скасувати його;

- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №8438635.

Зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що нормативно-правовими актами України чітко визначений Порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, і в жодному з них не передбачено здійснення вказаної реєстрації за вказівкою суду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується копією ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди у справі № 621/467/13-ц (пр. № 2/621/438/13) за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, що ОСОБА_2 є власником 9/25 частки в спільному майні, яка складається з веранди - 1 площею 5,3 м2, житлової кімнати 1-1 площею 9,9 м2, житлової кімнати 1-6 площею 11,9 м2, житлової кімнати 1-7 площею 18,0 м2 (загальна площа приміщень - 45,10 м2), та сараю літ. Г, у житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Ухвала Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року є такою, що набрала законної сили.

Зазначеною ухвалою Зміївським районним судом Харківської області була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Зідьківським селищним головою ОСОБА_6, згідно з якою:

" 1. Житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розподілити між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та залишити в їх власності в частинах, що зазначені нижче:

1.1. ОСОБА_2 виділити у власність веранду - 1 площею 5,3 м2, житлову кімнату 1-1 площею 9,9 м2, житлову кімнату 1-6 площею 11,9 м2, житлову кімнату 1-7 площею 18,0 м2. Загальна площа приміщень складає 45,10 м2 та сарай літ. Г, що разом становить 9/25 частки в спільному майні.

1.2. ОСОБА_3 виділити у власність кухню 1-2 площею 11,8 м2, ванну 1-3 площею 5,6 м 2, житлову кімнату 1-4 площею 16,1 м2, 1/2 житлової кімнати 1-5 площею 24, 4 м2, тобто 12,2 м2. Загальна площа приміщень складає 45,70 м 2 та гараж літ. Е, що разом становить 10/25 частки в спільному майні.

1.3. ОСОБА_4 виділити у власність 1\2 частини житлової кімнати 1-5 площею 24,4 м2, тобто 12,2 м2. Загальна площа приміщень складає 12, 2 м2 та літня кухня літ. Б, погріб літ. В, що разом становить 6/25 частки в спільному майні".

Позивачем 23.10.2013 р. до Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 3547846 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з додаванням всіх документів, що необхідні для реєстрації прав (а.с. 52).

Дана обставина не заперечується відповідачем.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 28.11.2013 р. прийнято рішення № 8438635 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з посиланням на п.п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703 та ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), через те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, та не відповідають вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, де зазначено, що одним з документів, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно, є рішення суду, яке набрало законної сили, однак у даному випадку, подана мирова угода, затверджена ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.07.2013 р., має вольовий характер та визначає лише порядок користування майном, тому не є документом, що підтверджує виникнення права власності (а.с. 53).

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача від 28.11.2013 року № 8438635 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про його скасування та про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8438635 від 28.11.2013 р. не відповідає вимогам, встановленим п. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Навпаки, вимога про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає, оскільки здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно є виключною компетенцією відповідача.

В свою чергу, для повного захисту прав позивача, суд першої інстанції прийняв рішення про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зауважує, що відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон №1952), Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок №703).

Відповідно до ст.182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з п. 16 Порядку №703, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені у статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про здійснення державної реєстрації прав на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з положеннями ч.5 ч.1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до п.п. 11 п. 27 Порядку № 703 (була чинною на день виникнення спірних правовідносин), ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, є помилковими висновки державного реєстратора про те, що подана мирова угода, затверджена ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.07.2013 р., має вольовий характер та визначає лише порядок користування майном, тому не є документом, що підтверджує виникнення права власності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване позивачем рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8438635 від 28.11.2013 р. не відповідає вимогам, встановленим п. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, судом першої інстанції було зазначено, що оскільки здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно є виключною компетенцією відповідача, вимоги про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України №1952-ІV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положення цієї статті передбачають гарантії самостійності прийняття рішень державним реєстратором, і таким чином запроваджують основи для персональної відповідальності державного реєстратора за прийняття рішення.

З огляду на наведену правову норму, питання здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, у тому числі припинення обтяжень, відноситься до виключної компетенції державного реєстратора як представника органу виконавчої влади, системи органів державної реєстрації прав.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

Колегія суддів зауважує на те, що у вищезазначених частинах постанова суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачем оскаржена не була.

В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, окрім мирової угоди, затвердженої ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.07.2013 р., подавались й інші документи, які судом не досліджувались, та оскільки суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій, суд дійшов висновку щодо зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На думку колегії суддів, в даному випадку повним і всебічним захистом прав позивача є саме зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 здійснити дії щодо державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року про затвердження мирової угоди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №8438635, в апеляційному порядку відповідачем оскаржена не була, а отже останній не заперечує факту порушення ним вимог чинного законодавства при розгляді відповідної заяви позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що нормативно-правовими актами України чітко визначений Порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, і в жодному з них не передбачено здійснення вказаної реєстрації за вказівкою суду, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідача не зобов'язано здійснити реєстрацію, а лише вчинити певні дії щодо державної реєстрації, що по суті передбачає повторний розгляд заяви позивача та доданих до неї документів та прийняття відповідного рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/2303/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.