Постанова № 39142674, 06.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 922/889/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Кролевецький К.І., довіреність б/н від 20.01.2014 р.

відповідача - Нікуліна І.В., довіреність б/н від 11.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", м. Харків (вх. №1259 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.14 у справі № 922/889/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", м. Харків

про стягнення 633 603,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача в про стягнення 633603,15 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором підряду № 293 від 27.05.2011 року, з урахуванням чого просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 541682,95 грн., пеню в розмірі 72704,24 грн., індекс інфляції в розмірі 3232,60 та 3 % річних в розмірі 15983,36 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року по справі № 922/889/14 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" 541682,95 грн. заборгованості за договором підряду № 293 від 27.05.2011р.; 72080,92 грн. пені, 3232,60 грн. індексу інфляції, 5983,36 грн. 3 % річних, 12659,59 грн. судового збору. В частині стягнення 623,32 грн. пені - відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, стягнути з ТОВ "Стальконструкція" судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги.

При цьому відповідач зазначає, що він виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт на загальну суму 36561000,00 грн. Залишок заборгованості із гарантійного фонду в розмірі 541682,95 грн., за твердженнями відповідача, планувалось перерахувати позивачу пізніше, після врегулювання виниклих розбіжностей між сторонами, з приводу яких на даний час тривають перемовини між позивачем та відповідачем щодо врегулювання спірних питань. Також, відповідач не погоджується з розрахованою сумою пені, посилаючись на те, що судом першої інстанції було проігноровано ч. 6 ст. 232 ГПК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач в спростування викладених відповідачем доводів посилається на те, що у договорі сторонами погоджені інші правила щодо строків нарахування штрафних санкцій (пені), ніж ті, що передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 27 травня 2011 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (підрядником) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" (замовником) укладено договір підряду № 293, відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе зобов'язання на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, за завданням замовника (відповідача) на свій ризик виконати та здати замовникові (відповідачу) в установлений цим договором строк всі роботи, визначені у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1 до цього договору), а також в закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно - монтажних та інших робіт, отримання необхідної дозвільної документації для виконання робіт, а відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання надати підряднику (позивачу) будівельний майданчик, проектну документацію, прийняти від позивача виконані належним чином та відповідно до умов цього договору роботи та оплатити виконані належним чином та у відповідності до умов договору виконані роботи (п. 2.1 договору).

Пунктом 13.1 договору зі змінами внесеними додатковою угодою № 1, сторони погодили, що позивач (підрядник) отримає в якості оплати за роботи, виконані відповідно до умов договору належним чином плату, що становить 37 102 683, 10 грн. з урахуванням ПДВ. ПДВ - 20% від вартості робіт та послуг, за цим Договором становить 6 183 780,52 грн.

Відповідно до п. 13.2.1 договору, платежі здійснюються в безготівковому порядку шляхом банківського переказу замовником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника (позивача) на підставі належним чином оформленого та затвердженого замовником (відповідачем) платіжного пакету, що складається з:

- рахунку - фактури;

- акту приймання - передачі виконаних робіт, в якому наведено розрахунок вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 (форма передбачена чинним законодавством).

Підрядник (позивач) надає замовнику (відповідачу) зазначений в цьому пункті платіжний пакет за звітний місяць щомісячно в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Для здійснення авансового платежу, зазначеного в п. 13.3.1 договору достатньо рахунку - фактури від підрядника (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, вищенавказаний пакет документів було направлено на адресу відповідача цінним листом за вих. № 96, який останнім було отримано 15 лютого 2013 року (арк. справи 37-42).

Пунктом 13.2.3 договору від 27.05.2011 року сторони погодили, що замовник (відповідач) перераховує підряднику (позивачу) кошти згідно затвердженого замовником (відповідачем) розрахунку вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць протягом 10 (десяти) календарних днів з дати затвердження замовником (відповідачем) платіжного пакету підрядника (позивача) та з урахуванням положень п. 13.3 цього договору.

Пунктом 13.4.1 договору передбачено встановлення гарантійного фонду у розмірі 4 % від ціни договору, який формується шляхом щомісячного утримання замовником (відповідачем) 4 % вартості фактично виконаних робіт.

З огляду на погоджену сторонами ціну договору, вартість робіт, що залишаються неоплаченими, входять до гарантійного фонду за договором.

Зі змісту п. 13.4 договору, передбачена виплата гарантійного фонду двома рівними частинами.

Відповідно до пунктів 13.4.5 та 13.4 договору, перерахування відповідачем (замовником) на рахунок позивача решти коштів гарантійного фонду здійснюється протягом 30 календарних днів після одного календарного року з моменту приймання об'єкту будівництва а експлуатацію, та отримання замовником (відповідачем) від позивача відповідного рахунку - фактури.

Тобто, підставою для оплати решти гарантійного фонду, відповідно до вищенаведеного пункту договору є настання відповідної події - прийняття об'єкту будівництва а експлуатацію і надання рахунку - фактури, та закінчення строку - 30 календарних днів після закінчення одного календарного року з моменту приймання об'єкту будівництва а експлуатацію.

Матеріалами справи підтверджено, що об'єкт будівництва за договором був прийнятий до експлуатації на підставі сертифікату відповідності № ХК 16412013918 від 30.01.2012р. та акту готовності об'єкта до експлуатації від 18.01.2012 року

Таким чином, відповідач (замовник) відповідно до умов договору від 27.05.2011р., повинен був сплатити виконані позивачем (підрядником) виконані роботи частинами у строк до 10 днів з моменту підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт. Остаточний розрахунок з позивачем (підрядником) мав бути проведений протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами останнього акту прийняття виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання будівельних робіт за формою КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат а формою КБ-3 підписано між сторонами без будь - яких зауважень (арк. справи 55-70).

Таким чином, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивач належним чином та своєчасно виконав передбачені договором роботи на загальну суму 37 102 682,95 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов договору від 27.05.2011 року, свої зобов'язання виконав неналежним чином та не в повному обсязі, оплативши виконані позивачем роботи частково на загальну суму 37102682,95 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 541682,95 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленим факт виконання робіт позивачем на загальну суму 368 439,10 грн. на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, в зв'язку з чим дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України. За таких підстав, суд першої інстанції вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача 541682,95 грн. боргу за виконані роботи обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 72704,24 грн. за період з 18.03.2013 р. по 11.03.2014 р., нарахованої на підставі п. 17.5 договору у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги в зазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що погоджені умови договору про нарахування пені чітко сформульовані сторонами в договорі від 27.05.2011 року, де сторонами встановлена відповідальність за прострочення розрахунків за цим договором. Таким чином, враховуючи встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, місцевий господарський суд вважав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 72080,92 грн. В частині стягнення 623,32 грн. судом відмовлено у зв'язку з невірним нарахуванням.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3232,60 грн. індексу інфляції, 5983,36 грн. 3 % річних.

Однак, колегія суддів не може погодитись з викладеними в рішенні висновками частині стягнення пені в розмірі 72080,92 грн., оскільки такі висновки не узгоджуються з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № 293 від 27.05.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в рамках даного договору позивачем були виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи за актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт на загальну суму 37102682,95 грн., які були сплачені відповідачем частково на суму 36561000,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 541682,95 грн.

Вказані обставини відповідачем визнаються, сума боргу жодним чином не спростовується.

Проте, відповідач зазначає, що зазначену суму боргу планувалось перерахувати позивачу пізніше, після врегулювання виниклих розбіжностей між сторонами, з приводу яких на даний час тривають перемовини між позивачем та відповідачем щодо врегулювання спірних питань.

Однак, наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для невиконання зобов'язань з оплати виконаних робіт, оскільки відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем будівельних робіт за договором загальною вартістю 37102682,95 грн. підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, а також зважаючи на часткову сплату відповідачем будівельних робіт за договором колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 541682,95 грн. боргу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 72704,24 грн. пені на підставі п. 12.2 договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем, свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором термін відповідач не виконав, тобто останній є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 18.03.2013 р.

Пунктом 12.2 договору у випадку недотримання термінів проведення розрахунків за прийняті роботи замовником він несе відповідальність перед генпідрядником у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в розмірі 72704,24 грн. за період з 18.03.2013 р. по 11.03.2014 р.

Однак, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До того ж, як зазначено в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, зазначення в договорі про нарахування пені за весь час затримки не може вважатися продовженням шестимісячного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, в даному випадку пеня підлягає до стягнення за період з 18.03.2013 р. по 18.09.2013 р. Здійснивши перерахування суми пені, виходячи з простроченої суми боргу в розмірі 541682,95 грн. та зазначеного періоду нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 39134,74 грн., тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 33569,50 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення 32946,18 грн. пені, та 671,39 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати з прийняттям в цій частині прийняти нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.14 у справі № 922/889/14 в частині стягнення 32946,18 грн. пені, та 671,39 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"(61106, м. Харків, пр-т .Московський,283, код 21191412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", м. Харків ( 61031, м.Харків, вул. Ромашкіна, 1, код 35133822) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 335, 70 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2014 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.