Окрема ухвала № 39142664, 02.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

02 червня 2014 р. Справа № 922/4530/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1181Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі № 922/4530/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліпресс - Восток”, м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

02 червня 2014 року Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліпресс - Восток”, на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі №922/4530/13 та за результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі № 922/4530/13 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГПК України, сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, за загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Разом з цим, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Під час розгляду апеляційної скарги у даній справі колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з ТОВ “Поліпресс - Восток” заборгованості, посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладеного договору поставки № 11П071 від 08.04.2013 р., за яким, за даними позивача, рахується заборгованість у розмірі 24019,00 грн., з яких: – 20000,00 грн. - основного боргу; 1096,40 грн. – пені; 2922,70 грн. – штрафу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ще до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач здійснив оплату основної заборгованості у розмірі 20000,00 грн. за платіжним дорученням №288 від 31.10.2013р. (що також підтверджується і звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку 26004052310774 з 31.10.2013р. по 31.10.2013р.). Відповідачем оплата здійснена саме по накладній, яка є предметом даного позову - № П-06/039 від 04.06.2013р. та згідно рахунку-фактурі №П-06/030 від 04.06.2013р., тому зарахування позивачем відповідної суми основної заборгованості у розмірі 20000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідачем свідчить про порушення у веденні бухгалтерського обліку Товариства позивача та, як наслідок - безпідставність позовної вимоги в цій частині.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане платіжне доручення (його належним чином завірена копія) не було надане суду першої інстанції жодною із сторін, що фактично і стало підставою для неможливості врахування місцевим господарським судом відповідного доказу, яке має значення для справи.

Отже, на думку колегії суддів, вищевказані обставини є підставою для висновку про недотримання позивачем вимог статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо неналежного ведення обліку та відсутність належного контролю за фінансовими документами, а також наявність недоліків в роботі відповідальних за правову роботу (юридичне супроводження даної справи) осіб, що призводить до спірних ситуацій.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що позивач, створивши юридичний прецедент (подання позову та порушення провадження у даній справі), не надав суду першої інстанції доказів погашення відповідачем суми основної заборгованості (що призвело до неможливості врахування місцевим господарським судом відповідного доказу), та в подальшому потягло за собою звернення відповідача з апеляційною скаргою, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, зважаючи на таке.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Харківським апеляційним господарським судом були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Так, після надходження апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду була винесена ухвала від 12.05.2014р. про її прийняття до провадження, визначено дату судового засідання (02.06.2014р.), викликано учасників процесу з належним чином оформленими повноваженнями та передбачено обов'язок письмово повідомити суд у разі неможливості їх прибуття. Дана ухвала була надіслана сторонам у справі, в тому числі і Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс” у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали.

Про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс” було обізнане про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, свідчить також і повідомлення за №006052/2 про вручення 16.05.2014р. поштового відправлення (зазначеної ухвали апеляційного господарського суду) уповноваженій особі Товариства, яке міститься в матеріалах справи.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс” не скористалося своїм процесуальним правом та в призначене судове засідання не з'явилося, про причини неявки суд не повідомило, тобто не здійснило передбачені ухвалою суду обов'язкові до виконання дії щодо письмового повідомлення суду.

Колегія суддів зазначає, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. З ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, така поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс” свідчить про невиконання та ігнорування вимог ухвали суду, участі в судових засіданнях, недобросовісне використання процесуальних прав (не направлення свого представника в судове засідання та ігнорування вимог ухвали суду щодо письмового повідомлення суду про причини неявки) та є також і проявом неповаги до суду.

Відповідно до ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Згідно з п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

У відповідності до п. 5.2. вказаної Постанови окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту З цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Судова колегія вважає за необхідне з приводу зазначених вище порушень норм ГПК України винести окрему ухвалу.

Керуючись ст.ст. 22, 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу надіслати керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс”.

Повідомити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс” про вказані недоліки для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про вжиття вказаних заходів повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Роз'яснити керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Промпостачсервіс”, що невиконання судового рішення (окремої ухвали) є підставою для адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 185-6 КУпАП, а також кримінальної відповідальності відповідно до ст. 382 КК. України.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А. 05.06.14