Постанова № 39142656, 10.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/7053/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Гуськовій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді»

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 17.04.2014 року

у справі №910/7053/14 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді», м. Київ, до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київ

про зобов'язання виконати переказ за платіжними дорученнями

за участю представників:

від позивача: Семенюк В.М. - представник (довіреність б/н від 04.06.14р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про зобов'язання виконати переказ за платіжними дорученнями.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року у справі №910/7053/14 позовну заяву було повернуто позивачеві без розгляду на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року у справі №910/7053/14 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки вважає, що спір між сторонами має немайновий характер, а тому судовий збір за його розгляд було сплачено вірно, а також апелянт наголошує на тому, що до позовної заяви були додані належні докази направлення її копії з додатками відповідачу у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято таку до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2014 року.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та повернути матеріали справи до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами у відсутність уповноваженого представника відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2014 року колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення і доводи представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» була повернута ухвалою місцевого господарського суду, зокрема, з підстави ненадання заявником доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позов не можна віднести до немайнових спорів, оскільки, шляхом зобов'язання вчинити дії позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти у сумах, зазначених у відповідних платіжних дорученнях, а тому за подання такого позову має сплачуватись судовий збір у відповідному розмірі, як за подання позову майнового характеру.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Подання позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тобто за правилами, встановленими приписами статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» визначає розміри ставок судового збору за подання до господарського суду як позовної заяви майнового характеру, так і позовної заяви немайнового характеру, в залежності від заявлених позовних вимог (майнового або немайнового характеру).

У підпункті 2.2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 зазначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки у даній справі предметом позову є вчинення дій, а саме, зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача на переказ його грошових коштів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта та вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» такими, що не підлягають вартісній оцінці і відповідно є немайновими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2014 року у справі №910/16199/13.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарських судів позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлена у розмірі 1 218,00 грн.

Оскільки у даному випадку предметом спору є немайнові вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при поданні даної позовної заяви було обґрунтовано сплачено судовий збір у розмірі 1 218,00 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням №2265 від 14.04.2014 року (а.с. 92).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд неправомірно здійснив повернення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» на підставі п.4. ч.1 ст.63 ГПК України.

Крім того, повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд встановив, що заявником не було додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів у відповідності до норм господарського процесуального законодавства.

Дослідивши наявні матеріали справи, а саме, позовну заяву та додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд помилково дійшов зазначеного висновку, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих документів, якщо цих документів у сторін немає.

З пункту 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно пунктів 59, 61 вказаної постанови Кабінету Міністрів України внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатись.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними доказами відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження факту відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів було додано до останньої відповідні опис вкладення у цінний лист (ф.107) та фіскальний чек (а.с. 69-70), про що зазначено в переліку доданих до позовної заяви документів (пункт 31 додатків).

При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що у разі наявності сумнівів стосовно надіслання копії позовної місцевий господарський суд не позбавлений можливості в порядку підготовки справи до розгляду витребувати відповідні документи.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення та неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, а тому, відповідно, наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду міста Києва.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року у справі №910/7053/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року у справі №910/7053/14 скасувати.

3. Матеріали справи №910/7053/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова