Ухвала суду № 39142375, 04.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/857/14-ц 04.06.2014 04.06.2014 04.06.2014

Провадження №22-ц/784/1581/14

Головуючий першої інстанції : Шикеря І.А.

Категорія-29 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Локтіонової О.В.

із секретарем

судового засідання - Рудніком Є.М.

з участю:

відповідача - ОСОБА_4

представників:

відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.04.2014 р., у справі за

позовом

Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі - ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», або Страховик) до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

встановила:

04.03.2014 р. ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що 19 квітня та 17 січня 2013 р. ним як страховиком виплачене СТОВ «Манжурка» страхове відшкодування у розмірі 15130 грн. 10 коп. за договором страхування наземного транспорту від 02.12.2011 р. у зв'язку зі страховим випадком, який мав місце 16.12.2012 р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій було пошкоджено належний СТОВ «Манжурка» автомобіль НОМЕР_1.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_4, який у присутності власника управляв автомобілем «КАМАЗ» (держ. номер НОМЕР_2), який належить на праві власності ОСОБА_6

Остання застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «СГ ТАС» (далі - Страховик-2). Страховик-2 відшкодував витрати позивача в межах страхового ліміту на 11037 грн. 95 коп.

В той же час відповідач відмовляється компенсувати решту витрат Страховика-1 у розмірі 4092 грн.15 коп..

Крім того, він повинен компенсувати витрати Страховика-1 у розмірі 1050 грн. на проведення ОСОБА_7, як експертом оцінювачем, дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21214».

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про стягнення зазначених збитків.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.04.2014 р постановлено про задоволення позовних вимог.

Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь Страховика-1 1797 грн. 99 коп., а також 85 грн. 26 коп. у відшкодування витрат на судовий збір.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необгрунтованність висновків суду та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96 ВР (далі - Закон № 85/96 ВР), страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та відповідно до приписів ст. 27 Закону № 85/96 ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV ( далі - Закон № 1961-IV) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1187 ЦК особою відповідальною за завдані збитки, є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Для випадків відшкодування шкоди особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, пунктами1.4., 1.6. статті 1 Закону 1961-IV встановлено, що власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що з вини водія ОСОБА_4, який у присутності власника управляв автомобілем КАМАЗ сталася ДТП, у якій було пошкоджено автомобіль належний СТОВ «Манжурка».

Страховик-1 сплатив потерпілій стороні - СТОВ «Манжурка» страхове відшкодування за договором майнового страхування та отримав право вимоги ( суброгація) до особи, відповідальної за завдані збитки в межах здійснених ним виплат.

Страховик-2 відшкодував Страховику-1 його витрати, пов'язані зі страховим випадком, в межах дійсного розміру завданої шкоди з врахуванням зносу, як це передбачено ст. 29 Закону №1961-IV на 11.097 грн. 35 коп.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку про те, що решту витрат Страховика-1 у розмірі, не покритому страховим відшкодуванням за договором страхування цивільно-правової відповідальності, має відшкодувати винна особа на підставі положень ст. 1194 ЦК України, за виключенням витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1050 грн., оскільки останні є витратами страхової компанії на здійснення господарської діяльності та не підлягають відшкодуванню за рахунок страхувальників.

При цьому висновок суду щодо дійсного розміру шкоди, завданого страхувальнику СТОВ «Манжурка» на суму 12835 грн. 94 коп. страховиками не оскаржується, а тому апеляційним судом не обговорюється.

З врахуванням цих висновків, судом постановлене правильне та обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь Страховика -1 - 1797 грн. 99 коп. в рахунок відшкодування фактичних витрат за договором майнового страхування, а також 85 грн. 26 коп. у рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Не можуть бути враховані при перегляді рішення доводи апелянта про те, що він застрахував свою цивільну відповідальність в межах страхового ліміту на 50.000 грн. та не зобов'язаний відшкодовувати витрати Страховика - 1, які не перевищують цього ліміту, оскільки ст. 29 Закону №1961-IV передбачено відшкодування витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу, а поліс № АВ/2374617 ( а.с. - 31), наданий до матеріалів справи, не містить умов щодо виплати страхового відшкодування без врахування зносу.

Інші доводи апелянта також не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.04.2014 р - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу, на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді Н.В. Самчишина

О.В. Локтіонова