Вирок № 39142285, 10.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1186/14-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.Провадження № 11-кп/780/506/14 Доповідач у 2 інстанції ЗагоруйкоКатегорія 34 10.06.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 10» червня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів - ЗІМІНОЇ В.Б. та МАТЮШКА М.П.,

при секретарі ВОРОНІНОЇ А.В.,

за участю прокурора СТАХОВСЬКОЇ Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року, за яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ярославець Кролевецького району Сумської області, одружений, працює прибиральником службових приміщень в Інституті теоретичної фізики ім.. М.М. Боголюбова Національної академії наук України, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 46575, 37 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 грн., на користь ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 50000 грн. моральної шкоди.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком, 09.10.2013 року близько 17 години водій ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи власним, технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 120 км/год по проїжджій частині вул. Богдана Хмельницького в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, в напрямку м. Києва поблизу будинку № 10, в порушення вимог пп. «а» п. 2.9, п. 12.1, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя по напрямку руху, де відбулось зіткнення автомобіля із металевим колесовідбійником та подальше зіткнення з металевою опорою рекламного щита.

В результаті ДТП пасажир автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 278/Д/474 від 29.10.2013 року у ОСОБА_9 виявлені численні тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа, размізжченням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути деталі салону автомобіля при зіткненні з перешкодою.

Не погоджуючись з даним вироком, прокурором, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції та обвинуваченим подано апеляційні скарги, в яких вони просять:

- Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції - вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; в решті вирок залишити без змін. В апеляційній скарзі прокурор вказує, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що внаслідок грубого порушення ПДР України сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої настали наслідки у виді смерті ОСОБА_9; будь-які кошти потерпілим на відшкодування моральних та матеріальних збитків, завданих злочином, обвинуваченим не сплачено; вчинений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів та вчинений в стані алкогольного сп'яніння; потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що виправлення ОСОБА_1 можливе тільки за умови ізоляції від суспільства, а щирого каяття вони не вбачають. Апелянт вказує, що при прийнятті рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання реально.

- Обвинувачений ОСОБА_1 - вирок змінити в частині цивільного позову, про зменшення сум, які підлягають стягненню на користь потерпілих; ухвалити про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи, проведення якої доручити Київському експертно-дослідному центру та на вирішення експертів визначити основні питання, що стосуються моральної шкоди. Не оскаржуючи вирок в частині покарання, апелянт частково не погоджується з висновками суду в частині цивільного позову. Апелянт вказує, що на сьогоднішній день в законодавстві не визначені чіткі механізми встановлення наявності моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального провадження, визначення її розміру, механізму доказування, але в будь-якому випадку, для стягнення моральної шкоди необхідно довести її наявність, завчасно надати докази на підтвердження цього, обґрунтувати розмір моральної шкоди.

В запереченнях потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять вирок в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора, що брав участь у справі задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях обвинувачений ОСОБА_1 просить ухвалити про відмову у відкритті провадження на апеляційну скаргу прокурора за недоведеністю підстав для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції; за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора залишити вирок без змін.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, виступи потерпілих, яки наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, захисника та обвинуваченого в підтримку поданої останнім апеляційної скарги та заперечував щодо апеляційної скарги прокурора, звернення обвинуваченого до суду в судових дебатах та з останнім словом, апеляційний суд, обговоривши доводи апеляційних скарг, та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Висновки суду 1-ї інстанції щодо фактичних обставин справи, наведених у вироку, доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, учасниками судового розгляду не оспорюються.

Призначаючи винному покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості та наслідки вчиненого ним діяння, характеризуючи дані його особи, соціальні зв'язки, ставлення до вчиненого, думку потерпілих, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та прийшов до висновку про призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з призначенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції вказаної статті, зі звільненням від призначеного основного покарання з встановленням на підставі ст. 75 КК України іспитового строку.

З такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України покарання призначається у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, на думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повному обсязі не дотримався і в їх порушення призначив останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, що не можна в даному випадку визнати справедливим.

Судом 1-ї інстанції недостатньо враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів, та який вчинено в стані алкогольного сп'яніння. До того ж, ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Так, 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 Тетіївським районним судом Київської області було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. Однак належних висновків ОСОБА_1 для себе не зробив, і менш ніж через півроку знову сів за кермо у нетверезому стані, скоїв ДТП, внаслідок якого загинула людина.

Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати та постановити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім цього, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку в частині відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, оскільки судом 1-ї інстанції в повному обсязі розглянуто позовні вимоги потерпілих, та на підставі наданих суду доказів прийнято вірне рішення про часткове задоволення цього позову, мотивувавши його розмір, з яким колегія суддів погоджується. Що ж стосується клопотання обвинуваченого щодо проведення по справі експертизи для встановлення розміру спричиненої моральної шкоди, то воно задоволенню не підлягає, оскільки дане питання є оціночним, і саме суд на підставі досліджених доказів по справі, та враховуючи глибину моральних страждань потерпілих, встановлює розмір такої шкоди. До того ж, методика розрахунку розміру моральної шкоди, яка застосовується деякими експертами, не пройшла відповідної державної реєстрації, та не може бути визнана законною.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання.

В іншій частині вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 (трьох) місяців з дня проголошення даного судового рішення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ