Ухвала суду № 39142063, 03.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 2024/2а-2669/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2014р. по справі № 2024/2а-2669/11

за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

25.11.2011року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 28.11.2011 року позовну заяву повернуто Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року залишено без змін ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 28.11.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 28.11.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 05.05.2014 року позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, як одержувач державної соціальної допомоги на дитину-інваліда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

25.12.2006 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення їй допомоги на поховання, у зв'язку зі смертю дитини.

Згідно з розпорядження Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради від 25.12.2006 року відповідачу припинено виплату державної соціальної допомоги на дитину - інваліда.

Таким чином, позивачу стало відомо про надмірно виплачену суму соціальної допомоги з моменту звернення ОСОБА_1 з заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради про призначення допомоги на поховання, а саме 25.12.2006 року.

Разом з тим, з даною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми надмірно виплаченої допомоги позивач звернувся лише 25.11.2011 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2014р. по справі № 2024/2а-2669/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.