Постанова № 39141939, 21.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Житомир справа № 806/2152/14

категорія 11.5

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови №ВП30457615 від 06.12.2013 р., зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції щодо винесення постанови № ВП 30457615 від 06.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними та скасувати її; зобов'язати прийняти до виконання виконавчий лист № 4118/11 Житомирського окружного адміністративного суду про стягнення з ЗАТ "Житомирська льняна мануфактура" 856539,68 грн. податкового боргу. В обґрунтування своїх позовних вимог Житомирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області зазначала, що винесена державним виконавцем постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2013 року, яка обґрунтована тільки інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 148/12/13 від 24.10.2011 року, є незаконною та суперечить вимогам п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки даний лист лише роз'яснює адміністративним судам подальший порядок розгляду справ про стягнення податкового боргу.

Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу в письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не прибула, про час та місце судового розгляду була повідомлена. Подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких просила позов Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без розгляду, розглянути справу без участі представника Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У частині 1 статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Матеріалами справи підтверджено, що 10 листопада 2011 року, на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. в справі № 0670/5534/11, судом видано виконавчий лист № 4118/11 про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Житомирська льняна мануфактура" на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі 856539, 68 грн. податкового боргу, який в подальшому подано до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції для виконання.

Постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 06 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 30457615) виконавчий лист № 4503, виданий 10.11.2011 р. Житомирським окружним адміністративним судом, повернуто стягувачу.

Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що підставою для її прийняття слугував інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, в якому роз'яснено, що Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року, встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платників податків у рахунок погашення податкового боргу, а саме вказано, що органами стягнення за такими рішеннями є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. У зв'язку з цим Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції дійшов висновку, що виникли обставини, що виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби та як наслідок подальшого здійснення виконавчого провадження. Посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повернуто стягувачу.

За таких обставин, варто зазначити, що вичерпні підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначено статтею 47 Закону № 606-XIV. Зокрема, пунктом 9 частини 1 цієї статті Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт (ч. 2 ст. 47 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону № 606-XIV, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В абзаці другому пункту 3.15 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

У свою чергу, Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції жодних доказів у обґрунтування підстави для повернення вищевказаного виконавчого листа, а саме доказів на підтвердження наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, суду надано не було.

При цьому суд зазначає, що інформаційний лист № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року Вищого адміністративного суду України, на який посилається державний виконавець при винесені оспорюваної постанови про повернення виконавчого листа, містить роз'яснення порядку стягнення податкового боргу, однак носить лише інформаційний характер.

Жодним законом не встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

З огляду на все викладене вище, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", відтак посадова особа Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, повертаючи виконавчий документ стягувачеві та приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві діяла у спосіб, що не передбачений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для скасування постанови від 06 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, тому позовні вимоги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в цій частині є обґрунтованими.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним, тому суд, на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить за межі позовних вимог та визнає постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06 грудня 2013 року протиправною.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчий лист № 4118/11, виданий 10.11.2011 року Житомирським окружним адміністративним судом, суд зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною і скасування постанови від 06 грудня 2013 року, права позивача захищені у повному обсязі, внаслідок чого, суд, виходячи з положень статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", вважає, що на час вирішення справи відсутні підстави для зобов’язання відповідача прийняти до виконання вказаний виконавчий лист.

Зважаючи на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача, викладені у письмових запереченнях проти позову, оскільки доказів надіслання чи вручення уповноважені особі позивача на отримання вхідної кореспонденції постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.12.2013 року в триденний строк суду надано не було.

Разом з цим, відтиск штемпеля Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на супровідному листі від 06.12.2013 року свідчить про те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2013 року була одержана позивачем 22.04.2014 року.

Керуючись статтями 11, 86, 158-163, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві № ВП 30457615 від 06.12.2013 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко