Ухвала суду № 39141857, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-167/12 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому, з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) посадовців Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, які на думку позивача своєчасно не призначили та не виплачували йому пенсію за вислугу років у відповідності до вимог чинного законодавства та рішення Богуславського районного суду Київської області від 30.12.2004 року за період з 01.08.2003 року по 01.01.2007 року, та в подальшому не вірно обчислили розмір його пенсії і тільки в червні 2008 року передали матеріали пенсійної справи з невірним розрахунком розміру пенсії для виплати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в зв'язку з чим в період з 01.08.2003 року по теперішній час позивач отримує пенсію за вислугу років у значно нижчому розмірі;

- визнати неправомірною бездіяльність посадовців Головного Управління внутрішніх справ України в Донецькій області, які на думку позивача не призначили та не виплатили йому одноразову грошову допомогу у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у відповідності до вимог чинного законодавства та рішення Богуславського районного суду Київської області від 30.12.2004 року за період з 01.08.2003 року по теперішній час;

- стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь 5592 грн. 51 коп. одноразової грошової допомоги за 21 календарний рік служби, перерахувавши кошти на його ім'я до Миронівського відділення № 3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України» МФО 320188, код 23572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1 (відкритий у відповідності до договору на «Строковий пенсійний» від 18.02.2011 року);

- стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь 50000,00 грн. моральної шкоди, перерахувавши кошти на його ім'я до Миронівського відділення № 3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України» МФО 320188, код 23572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1 (відкритий у відповідності до договору на вклад «Строковий пенсійний» від 18.02.2011 року);

- стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь 5100 грн. в якості витрат на проведення судово-економічної експертизи, перерахувавши кошти на його ім'я до Миронівського відділення №3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України»МФО 320188, код 320188, код 23572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1 (відкритий у відповідності до договору на «Строковий пенсійний» від 18.02.2011 року);

- визнати неправомірною бездіяльність посадовців Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які отримавши в червні 2008 року від Головного Управління МВС України в Донецькій області матеріали пенсійної справи з невірним обчисленням стажу вислуги та розміру грошового забезпечення, своєчасно не перевірили правильність цих розрахунків та не звернулись до Головного Управління МВС України в Донецькій області з вимогою про здійснення вірного розрахунку розміру його пенсії, а прийняли ці документи до виконання, що призвело до недоплати йому пенсії за період з 01.08.2003 року по теперішній час;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на його користь 113267 грн. 61 коп., що становить розмір недоплаченої пенсії за вислугу років за період з 01.08.2003 року по 01.12.2011 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, починаючи з 01.12.2011 року здійснити донарахування пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 2514 грн. 96 коп. та виплачувати в подальшому щомісячно з урахуванням збільшення її розміру у відповідності до змін чинного законодавства України, перерахувавши кошти на його ім'я до Миронівського відділення №3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України» МФО 320188, код 23572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1 (відкритий у відповідності до договору на вклад «Строковий пенсійний» 18.02.2011 року), посилаючись на те, що виконуючи рішення Богуславського районного суду Київської області від 30.12.2004 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2009 року, Пенсійний фонд України в Київській області тільки 16.02.2010 року виплатив йому заборгованість по пенсії в сумі 33808,71 грн. за період з 01.08.2003 року по 10.11.2009 року.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 30 липня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність посадовців Головного Управління МВС України в Донецькій області, які не призначили та не виплатили ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 % щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, у відповідності до вимог чинного законодавства України та рішення Богуславського районного суду Київської області 30.12.2004 року, починаючи з 01.08.2003 року.

Стягнуто з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 15592 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 51 коп. одноразової грошової допомоги за 21 календарний рік служби, перерахувавши кошти на ім'я ОСОБА_2 до Миронівського відділення № 3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України»МФО 320188, 3572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1.

Стягнуто з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн.

Визнано неправомірною бездіяльність посадовців Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які отримавши в червні 2008 року від Головного Управління МВС України в Донецькій області матеріали пенсійної справи з невірним обчисленням стажу вислуги років та розміру грошового забезпечення, своєчасно не перевірили правильність цих розрахунків та не звернулись до Головного Управління МВС України в Донецькій області з вимогою про здійснення вірного розрахунку розміру пенсії ОСОБА_2, а прийняли ці документи до виконання, що призвело до недоплати йому пенсії за період з 01.08.2003 року по теперішній час.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести донарахування пенсії за вислугу років ОСОБА_2 виходячи з такого розрахунку: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням - 50 грн., надбавка за вислугу років - 35% за період з 01.08.2003 року по 31.12.2004 року; посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням - 50 грн., надбавка за вислугу років - 35% та з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у виді щомісячної надбавки, надбавки за особливі умови служби, надбавки за безперервну службу, премії та виплатити 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року; посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням - 50 грн., надбавка за вислугу років - 35% та з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у виді щомісячної надбавки, надбавки за особливі умови служби, надбавки за безперервну службу, премії та виплатити в розмірі 100 % перерахованої пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.01.2008 року по 01.12.2011 року - посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням - 50 грн., надбавка за вислугу років - 35%, надбавка за особливі важливі завдання в розмірі 43,40% та премія 19,40%, перерахувавши кошти на його ім'я до Миронівського відділення ВАТ «Державний Ощадбанк України»МФО 320188. код 23572124. р/р НОМЕР_2 на його рахунок НОМЕР_1.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, починаючи 01.12.2011 року здійснити донарахування пенсії за вислугу років ОСОБА_2, виплатити її та виплачувати її в подальшому щомісячно з урахуванням збільшення її розміру у відповідності до змін чинного законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 в період з 20.10.1977 року по 29.10.1979 року проходив строкову військову службу, а в період з 20.06.1980 року по 19.03.1994 року - службу в органах внутрішніх справ. Загальний стаж служби військовослужбовця та служби в органах внутрішніх справ позивача становить 15 років 9 місяців 19 днів.

За даними трудової книжки позивача в період з 31.03.1994 року по 26.10.1999 року він працював на посаді помічника прокурора Миронівського району Київської області.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 30.12.2004 року за позивачем з 01.08.2003 року було визнано право на призначення та одержання пенсії за вислугу років та право на отримання грошової допомоги у розмірі 25 % щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у зв'язку з досягненням 45 річного віку, наявністю загального трудового стажу 29 років 11 місяців 5 днів, з яких - 21 рік 5 місяців 16 днів, що становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ та органах прокуратури.

Позивач в своїх доводах посилається на бездіяльність відповідачів в частині недонарахування та невиплати йому пенсії за вислугу років, оскільки на його думку при обчисленні розміру пенсії відповідачами не вірно було визначено загальний страховий стаж та неправомірно обчислено розмір грошового забезпечення, що на думку позивача порушує його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року N 2232-XII, проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та строкової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей" (із змінами та доповненнями), для призначення пенсії за вислугу років зараховується час роботи в органах прокуратури, які працювали на посадах прокурорів, слідчих.

Частиною 6 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Згідно з вимогами частини 16 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури.

Відповідно до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби. Будь-яких обмежень щодо зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, зазначена норма закону не містить.

Пунктрм "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року N 2262-XII (з відповідними змінами та доповненнями), передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, мають загальний стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, мають право на пенсію за вислугу років.

За змістом зазначеної норми, з 04 липня 2002 року, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в цій статті особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Редакція пункту «б» статті 12 зазначеного Закону була змінена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року №3591-ІV. Пункт «б»статті 12 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 pоку викладений в наступній редакції: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»- «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Зазначені зміни набули чинності 29 квітня 2004 року.

З огляду на зазначені норми закону, колишні військовослужбовці, які звернулися за нарахуванням пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «б» статті 12 Закону України № 2262-XII, мали право на призначення такого виду пенсії, незалежно від часу звільнення зі служби в період з 06 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року.

Зважаючи на те, що вперше позивач звернувся за призначенням пенсії за вислугу років до належного органу-пенсійного відділу Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС України в Київській області у січні 2004 року, що підтверджується листом від 30.01.2004 р. за № 15/5-К-54, тобто у період з 06 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, 01 серпня 2003 року йому виповнилось 45 років та за наявності загального трудового стажу понад 25 років (29 років11 місяців 5 днів), з яких 15 років 10 місяців 18 днів становить військова служба і служба в органах внутрішніх справ, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірною бездіяльність посадових осіб Головного Управління МВС України в Донецькій області в частині не призначення та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, у відповідності до вимог чинного законодавства України та згідно рішення Богуславського районного суду Київської області 30.12.2004 року, починаючи з 01.08.2003 року, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь позивача 5592 грн. 51 коп. одноразової грошової допомоги за 21 календарний рік служби, перерахувавши дані кошти на ім'я ОСОБА_2 до Миронівського відділення № 3322 ВАТ «Державний Ощадбанк України» МФО 320188, 3572124, р/р НОМЕР_2 на особовий рахунок НОМЕР_1.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні часу проходження військової служби до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії з вислугою років.

Що стосується позовних вимог, що були заявлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, колегія суддів зважає на настуне.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 27.06.2002 № 11-2, до функцій головного управління належать функції з призначення та перерахунку пенсій, надбавок, доплат до пенсій, а також додаткових пенсій.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 08.06.2008 року Управління фінансових ресурсів та економіки Управління Міністерства внітрішніх справ України в Донецькій області направило пенсійну справу ОСОБА_2 для подальшого пенсійного забезпечення за місцем його проживання до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Гоголовного управління Міністерства внітрішніх справ України в Київській області, після чого пенсійна справа справа позивача була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 pоку № 2263-XII Кабінету Міністрів України доручено привести у відповідність з вказаним Законом рішення Уряду України, що стосуються пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та забезпечити прийняття і перегляд відповідними міністерствами і відомствами України власних нормативних актів у зв'язку з цим Законом.

На виконання Закону № 2262-XII та цієї Постанови Урядом України прийнято постанову № 393 від 17 липня 1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (надалі за текстом -«Постанова № 393»).

Відповідно до пункту 7 названої постанови Кабінету Міністрів України пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

За змістом пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при обчисленні пенсії військовослужбовців враховуються оклади за посадою, оклади за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

При цьому основні види грошового забезпечення враховуються у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, а середня сума додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Щомісячні надбавки, що запроваджені Указами Президента України належить до додаткових видів грошового забезпечення і враховувались при нарахуванні особам, які отримували її при проходженні служби й звільненні після їх запровадження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 16.12.2004 року внесено зміни у Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Частину третю статті 63 Закону викладено в такій редакції: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році» дозволено Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерству транспорту та зв'язку, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Державному департаменту з питань виконання покарань і Управлінню державної охорони здійснювати у поточному році починаючи з 01 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

Граничні розміри премій, які можуть бути виплачені військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, встановлюються керівниками зазначених органів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 14 квітня 2007 року № 175 були визначені граничні розміри премій, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби, яка визначається, як встановлено п. 2 даного наказу, згідно Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені нормативні акти, на підставі яких позивач просить здійснити перерахунок йому пенсії, не передбачають змін до інших нормативно-правових актів в частині розміру фонду преміювання для військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, а передбачає лише тимчасове, на квітень - грудень 2007 року, встановлення граничних розмірів премій військовослужбовцям Збройних Сил України, тобто, надають таке право, а не зобов'язують, відповідним органам здійснювати з квітня по грудень 2007 року преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу понад встановлений законодавством розмір у межах видатків.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України №594 від 28 березня 2007 року носить тимчасовий характер та не вносить змін до інших правових актів у частині розміру фонду преміювання, а наказ Міністра оборони України № 175 від 14 квітня 2007 року «Про встановлення граничних розмірів премій військовослужбовцям Збройних сил України» виданий в межах компетенції Міністерства оборони відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 28 березня 2007 року № 594, має організаційно - розпорядчий характер, спрямований на виконання рішення Кабінету Міністрів України, не містить нових правових норм і державній реєстрації в Міністерстві юстиції не підлягає.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та досліджуючи наявні в справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням до 01 січня 2006 року вищевказаних надбавок.

Що стосується вимог в частині врахування 33,3% премії при призначенні пенсії позивачу, колегія суддів зважає на наступне.

На виконання пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923/96 ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців" наказом Міністра оборони України від 16 грудня 1998 року № 457 затверджено Інструкцію про умови преміювання військовослужбовців Збройних Сил України, пунктом 5 якої передбачалось, що виплата премій здійснюється щомісячно, за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць, в межах фонду преміювання за розрахунковий період (за місяць - 33,3 %, за квартал - 100 % місячного фонду грошового забезпечення). Розмір премій визначається наказом командира військової частини (командирам військових частин - наказами вищестоящих командирів (начальників).

Після втрати чинності 16 травня 2000 року Указу Президента України № 923/96 аналогічна норма була закріплена і в пункті 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75. Цей наказ втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259.

Натомість пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 ,,Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з висновку експерта № 0230 від 25.05.2012 р. розмір надбавки за вислугу років, який повинен бути взятий для вірного розрахунку пенсії ОСОБА_2 станом на 01.08.2003 року складає 35 %, у зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позову щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині несвоєчасного призначення та виплати пенсії за вислугу років згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 30.12.2004 року за період з 01.08.2003 року по 01.01.2007 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог, оскільки дані вимоги були предметом розгляду справи № 2-1266/04, доказом чого є постановлене у справі рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 грудня 2004 року.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зважаючи на те, що матеріали даної справи не містять доказів оскарження постанови Богуславського районного суду Київської області від 30 грудня 2004 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в 50000,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. (із змінами і доповненнями), моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р., судам при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, потрібно звертати увагу в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки позивачем при розгляді даної справи не було визначено, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, з яких міркувань визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 30 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.