Постанова № 39141752, 05.06.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1838/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьменко Н.А.

суддів Кисильової О.Й.

Пекного А.С.

при секретарі судового засідання Поповій К.Г.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Осадчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання постанови від 10.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36067993 незаконною, -

встановив:

27 травня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України) з позовними вимогами про визнання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова Максима Валерійовича від 10.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП№36067993 незаконною.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, представник позивача зазначив, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжова М.В. від 10.04.2014 року закінчено виконавче провадження ВП№36067993 з виконання рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) №7321/05 від 18.12.2012 року на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження". За рішенням ЄСПЛ держава відповідач має виконати: по-перше, рішення національного суду ухвалене на користь заявника (рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 07 квітня 2009 року в сумі 3845,00 грн.); по-друге сплатити протягом трьох місяців 3000 євро, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Представник позивача вважає дану постанову незаконною, в зв'язку з тим що рішення ЄСПЛ не виконано в тримісячний термін. Представник позивача стверджував, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження залишилось не сплаченою сума в розмірі 104,01 євро. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в запереченнях на позов та зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходилось виконавче провадження ВП № 360679963 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012, за яким: держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три) тисячі євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави- відповідача за курсом на день здійснення платежу; зі сплином тримісячного строку і до досягнення розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Постановою державного виконавця від 17.01.2013 ВП № 36067993 відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного рішення суду. Виконання рішень Європейського суду з прав людини здійснюється в добровільному порядку, без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом направлення Департаментом планово- фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача. Згідно рішення держава - відповідач повинна у тримісячний строк сплатити 3000 євро (справедлива сатисфакція) та виконати рішення національних суддів винесених на користь заявника ОСОБА_4 (рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 07.04.2009 у справі № 2а-1580/09). Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України. З метою повного фактичного виконання вказаного рішення Європейського суду, 08.02.2013 за вих. 284-5/11 до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України направлено заяву та банківські реквізити стягувача - ОСОБА_4 за рішенням Європейського суду з прав людини № 7321/05, виданого 18.12.2012, у справі "Алпатов та інші проти України" для перерахування коштів. Згідно вказаного рішення Європейського суду, суми стягнень мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. 26 лютого 2013 року Міністерством юстиції України до Державного казначейства України передано платіжне доручення № 331 про нарахування на користь ОСОБА_4 31901,66 грн., що станом на 26.02.2013 за курсом Національно Банку України еквівалентно 3000 євро (100 євро = 1063,3887 грн.), що підтверджується даними з офіційного сайту НБУ. Вказані кошти перераховані на рахунок стягувача 01.03.2013. Резолютивна частина рішення Європейського суду містить вказівку щодо виплати протягом трьох місяців 3000 тисяч євро матеріальної та моральної шкоди, що і було виконано в зазначені строки. У зв'язку з неповним виконанням рішення Європейського суду, до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України направлено вимогу державного виконавця від 11 березня 2013 року за вих. № 28411-5/11 щодо сплати ОСОБА_4 недоплаченої у 2007-2008 роках разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій у сумі 3845,00 грн., згідно виконавчого листа № 2а-1580/09, виданого 22.04.2009 Каланчацьким районним судом Херсонської області. 08 квітня 2014 року на підставі платіжного доручення від 28.03.2014 № 53 ОСОБА_4 перераховано заборгованість по виконанню рішення національного суду, яка досі була не погашена в сумі 3845,00 грн. В матеріалах виконавчого провадження містяться документи, підтверджуючі повне фактичне виконання рішення Європейського суду, 10.04.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яку цього ж дня направлено Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та стягувачу. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 17.01.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36067993, з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012, за яким: держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три) тисячі євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави- відповідача за курсом на день здійснення платежу; зі сплином тримісячного строку і до досягнення розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

29.01.2013 року на адресу ДВС України за вх.№ Т-1417 надійшла заява ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження та перерахування коштів на картковий рахунок в Каланчацькому відділенні Херсонської філії ПАТ КБ "Приват Банк".

11 березня 2013 року державним виконавцем винесено вимогу № 284/11 Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, якою зобов'язано негайно провести дії спрямовані на виконання рішення № 7321/05 виданого 18.12.2012 року Європейським судом з прав людини у справі "Алпатов та інші проти України" та в зв'язку з тим, що рішення національного суду боржником самостійно не виконано, необхідно сплатити ОСОБА_4, заборгованість по виконанню рішення національного суду, яка досі є непогашеною, згідно документів направлених 08.02.2013 року на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності.

Платіжними дорученнями № 331 від 26 лютого 2013 року позивачу перераховано кошти в сумі суму 31901,66 грн. (призначення платежу 3601170, 2800, виконання рішення ЄСПЛ С7321/05 від 18.12.12 р. гривневий еквівалент 3000 євро), яка проведена Державною казначейською службою України 01 березня 2013 року (копія наявна в матеріалах справи).

Платіжним дорученням № 53 від 28 березня 2014 року позивачу перераховано грошові кошти в сумі 3845,00 грн. (призначення платежу 3601170, 2800, виконання рішення ЄСПЛ С7321/05 від 18.12.12 р. борг рішення Каланчацького районного суду від 22 квітня 2009 року), яка проведено Державною казначейською службою України 08 квітня 2014 року (копія наявна в матеріалах справи).

10 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України на підставі вимог п.8 ч.1 ст. 49 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжними дорученнями № 331 від 26.02.2013 року та № 53 від 28.03.2014 року. Дана постанова отримана позивачем 16 травня 2014 року.

Представник позивача вважав, що ДВС України неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки, відповідач повинен був спочатку виконати рішення національного суду, а потім в трьохмісячний строк рішення Європейського суду з прав людини, в зв'язку з чим залишилась невиплаченою сума в розмірі 104,01 євро.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно преамбули до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом (ст.2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва (п. "б" ч.1 ст.7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні (ч.1 ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Частиною 4 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв'язку з тим, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про фактичне виконання рішення ЄСПЛ в частині сплати відшкодування в сумі 3000 євро та заборгованості за рішенням Каланчацького районного суду в сумі 3845,00 грн.

Доказів, які підтверджують порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" суду не надано та позивачем не доведено протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, в зв'язку з тим, що відповідач повинен був спочатку виконати рішення національного суду, а потім в трьохмісячний строк рішення Європейського суду з прав людини та залишилась невиплаченою сума в розмірі 104,01 євро, оскільки, відповідно до вимог ч.5 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підставою для закінчення виконавчого провадження є підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Також, суд зазначає, що позивачем не ставиться питання про визнання дій ДВС України протиправними щодо несвоєчасного виконання рішення ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 05 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 181 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання постанови від 10.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36067993 незаконною - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано колегією суддів 10 червня 2014 р.

Головуючий суддя Н.А.Кузьменко

Судді О.Й.Кисильова

А.С.Пекний

кат. 11.5.