Ухвала суду № 39141650, 11.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №643/5117/13-к Головуючий 1 інстанції Омельченко Н.І.

№1-кп/643/158/13 Доповідач Лесик С.М.

Провадження № 11кп/790/305/14

Категорія: ч.2 ст. 286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Лесика С.М.,

суддів: Бринцева А.П.,

Гришина П.В.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12012220140000112 за апеляційними скаргами обвинуваченої (підсудної) ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_6 і представника цивільного відповідача ОСОБА_5 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м.Харкова, громадянку України, з середньою освітою, розведену, не працюючу, маючу неповнолітню дитину, проживаючу в АДРЕСА_1, не судиму,

визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Ухвалено стягнути з Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» код: 37765988 м.Харків, вул.Жовтневої революції №199-А, на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 15 142грн. 13 коп. і 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а загалом стягнути 115 142 грн. 13 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

30 серпня 2012 року, приблизно об 11 год. 20 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним трамваєм Т-3 бортовий номер 302, що належить КП «Жовтневе трамвайне депо», рухалася по пр.Московському зі сторони вул.Юріївській в напрямку вул.Богдана Хмельницького м.Харкова зі швидкістю 5-10 км/годину. В районі будинку № 55, по пр.Московському, водій ОСОБА_3 від`їжджаючи від трамвайної зупинки «ім.Б.Хмельницького», перед початком руху не переконалася в тому, що це буде безпечним, створила небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, чим грубо порушила вимоги п.п.1.5,10.1 Правил дорожнього руху України, в наслідок чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_7, 1936 року народження, яка у той час перетинала проїжджу частину пр.Московського м.Харкова з права наліво по ходу трамваю, і яка від отриманих ушкоджень загинула на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 156/2538-ДМ/12 від 08.09.2012 року, при судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_7 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, що знаходяться в причинному зв`язку зі смертю і могли бути спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Смерть настала від сполучної тупої травми тіла, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку. Між сполучною травмою тіла і смертю ОСОБА_7 є причинний зв`язок.

При цьому, ОСОБА_3, керуючи технічно справним трамваєм Т-3, бортовий номер 302, порушила вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та вимоги п.1.5 ПДР України, відповідно до яких, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки.

Порушення вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, згідно з висновком авто-технічної експертизи, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією та наслідками даної дорожньо-транспортної події.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить змінити вирок і збільшити відшкодування моральної шкоди до 600 000 грн., задовольнивши цивільний позов потерпілої в цій частині в повному обсязі, бо вважає, що суд першої інстанції, необґрунтовано, лише частково задовольнив її позовні вимоги.

В апеляційній скарзі обвинувачена (підсудна) ОСОБА_3 просить вирок, в частині призначеного покарання змінити, пом`якшити призначене їй покарання, застосувавши положення ст.ст.69,69-1,75 КК України, та звільнити її від відбування покарання з випробовуванням, бо вважає, що призначене покарання є суворим і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та її особистості, при цьому посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано її щире каяття у вчиненому, що на її утриманні знаходиться хвора мати, яка є пенсіонеркою і інвалідом 3-ї групи, а також не враховано те, що потерпіла ОСОБА_7 теж порушила правила дорожнього руху, бо переходила проїжджу частину проспекту не на пішохідному переході.

В апеляційній скарзі із змінами представник цивільного відповідача ОСОБА_5 просить вирок, в частині розгляду цивільного позову потерпілої, скасувати і кримінальне провадження в цій частині закрити, бо вважає, що позовні вимоги потерпілої є не доведеними.

Заслухавши доповідь судді, думку представника потерпілої, адвоката ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 та заперечувала проти задоволення апеляційних скарг інших учасників апеляційного розгляду, думку обвинуваченої (підсудної) ОСОБА_3 і її захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3, думку представника цивільного відповідача ОСОБА_5, яка підтримала свою апеляційну скаргу, прокурора, який вважав за необхідне вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої (підсудної) ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 і представника цивільного відповідача ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і правильність кваліфікації її дій за ч.2 ст.286 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому, відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується позитивно, розведена, з липня 2013 року не працює, на утриманні має неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_6, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, 06.12.2013 року добровільно частково в розмірі 1018 грн. відшкодувала потерпілій її лікування.

Крім того судом враховано відношення обвинуваченої до вчиненого, а саме те, що остання не розкаялася, а також думку потерпілої, яка наполягала на суровому покаранні.

Не встановивши обставин, які, відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання, суд, відповідно до вимог ст.66 КК України, визнав обставинами, які пом`якшують покарання, наявність на утриманні у обвинуваченої неповнолітнього сина та добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма транспортними засобами у межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Як вбачається із вироку, дослідженими судом доказами, підтверджується посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що безпосередньо перед зазначеною дорожньо-транспортною пригодою потерпіла ОСОБА_7 переходила проїжджу частину проспекту, в тому числі і трамвайну колію, не на пішохідному переході, тобто в невстановленому для цього місці.

Крім того, викладені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_3 про те, що в неї на утриманні знаходиться її матір, яка є пенсіонеркою, людиною похилого віку, інвалідом 3-ї групи, підтверджено даними долучених до цієї апеляційної скарги матеріалами.

Зазначені обставини, при призначенні ОСОБА_3 покарання, судом першої інстанції враховані не були, а тому, враховуючи їх, колегія суддів вважає за можливе зменшити призначене ОСОБА_3 основне покарання до мінімального, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що судом, нібито, не було враховано її щире каяття у вчиненому, то колегія суддів вважає його безпідставним, бо, як зазначено у вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 у вчиненому своєї вини не визнала і не покаялася, і цю обставину було враховано при призначенні покарання.

З урахуванням викладеного, підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст.ст.69-1,75 КК України, не має.

Матеріальні збитки і моральна шкода, які були завдані потерпілій ОСОБА_6, в наслідок зазначеного кримінального правопорушення, підтверджено даними долучених до матеріалів кримінального провадження копій документів про затрати, які понесла ОСОБА_6 на поховання матері, своє лікування та пошук свідків дорожньо-транспортної події (а.с.10-17,56-64,т.1).

Про те, що потерпіла ОСОБА_6 до теперішнього часу продовжує зазначене лікування, свідчить і долучені до її апеляційної скарги копії рецептів (а.с.52,т.2).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача ОСОБА_5 про недоведеність позовних вимог потерпілої, є безпідставними.

Задовольняючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6, в частині відшкодування моральної шкоди частково, суд першої інстанції, як зазначено у вироку, додержувався засад розумності, справедливості і доцільності, а тому обґрунтовано призначив стягнути з цивільного відповідача на користь потерпілої 100 000 грн., а не 600 000 грн., як було зазначено у позові, тому підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої, не має.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої (підсудної) ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 і представника цивільного відповідача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Московського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, змінити, зменшити призначене ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України основне покарання до 3 (трьох) років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді