Рішення № 39140323, 03.02.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6431/13-ц

2/0203/193/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю представника відповідача - Трошина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 14.06.2013 року о 09-25 г. Нешта Н.В., керуючи тролейбусом ЮМЗ-Т2 д/н НОМЕР_3 по вул.Героїв Сталінграду в районі е/о №318 в м.Дніпропетровську здійснила наїзд на автомобіль Деу Ланос д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Даний автомобіль належить їй на праві приватної власності. ОСОБА_3 в момент здійснення наїзду працювала водієм тролейбусного депо №1 Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» та виконувала свої трудові обов'язки. Дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія тролейбусу ОСОБА_3, що підтверджується постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.07.2013 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Деу Ланос д/н НОМЕР_2 було завдано механічні пошкодження. Вартість заподіяного збитку згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця від 08.07.2013 року склала 8800 грн. 03 коп. Витрати, пов'язані з отриманням висновку автотоварознавця складають 600 грн. Також внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральну шкоду, що полягає в душевних переживання з приводу пошкодження автомобіля, зміні життєвих умов та незручностей із-за неможливості керування автомобілем, невідшкодуванні в добровільному порядку відповідачем матеріальних збитків. Моральну шкоду оцінює в 500 грн. З урахуванням зазначеного позивачка просила суд стягнути з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8800 грн. 03 коп., вартість проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 600 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив суд задовольнити останній в повному обсязі. В призначене на 03.02.2014 року судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за відсутності позивачки.

Представник відповідача - Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не надано доказів щодо фактично понесених витрат на ремонт автомобіля, а також належних доказів щодо завдання моральної шкоди.

Третя особа - ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка є власником транспортного засобу Деу Ланос д/н НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.6).

14.06.2013 року о 09-25 г. відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_3, керуючи тролейбусом ЮМЗ-Т2 д/н НОМЕР_3 по вул.Героїв Сталінграду в районі е/о №318 в м.Дніпропетровську, скоїла зіткнення з автомобілем Деу Ланос д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.07.2013 року водія ОСОБА_3 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.06.2013 року, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає доведеним та таким, що не підлягає доказуванню факт вини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 14.06.2013 року, внаслідок якої було завдано механічні пошкодження автомобілю Деу Ланос д/н НОМЕР_2, власником якого є позивачка.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦКУ країни з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно довідки ДАІ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілем Деу Ланос д/н НОМЕР_2 було отримано механічні пошкодження (а.с.7).

А відповідно до висновку №1348 від 08.07.2013 року експертного дослідження автотоварознавця вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Деу Ланос д/н НОМЕР_2 складає 8800 грн. 03 коп. (а.с.9-24).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом». Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру заподіяної позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги саме висновок №1348 від 08.07.2013 року, проведений у відповідності до зазначених вище нормативних актів, правильність якого не оспорювалась і сторонами по справі.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позиваки в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 8800 грн. 03 коп., завданої їй внаслідок пошкодження транспортного засобу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню і остання у відповідності до ст.1172,1187 ЦК України підлягає стягненню саме з відповідача, як юридичної особи, що є власником транспортного засобу - тролейбусу та в трудових відносинах з якою перебувала водій ОСОБА_3

Відповідно до зазначеної вище ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

В зв'язку з цим, позивачка була змушена понести додаткові витрати на оплату послуг експерта з визначення розміру заподіяних їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків та згідно наданої суду квитанції до прибуткового касового ордеру нею було сплачено за проведення оцінки 600 грн., які також слід стягнути з відповідача на користь позивачки, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці була заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які вона пережила внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу; додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків, проведення ремонту автомобіля; неможливості користуватись останнім через перебування його у непридатному технічному стані, що викликало у позивачці незручності у повсякденному житті, завдало глибоких душевних страждань, додаткового фізичного та емоційного навантаження.

Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також підлягають задоволенню та на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» , а також з урахуванням заявлених позовних вимог, позивачка при подачі позову сплатила судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. за заявлену вимогу майнового характеру та 114 грн. 70 коп. за заявлену вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивачки також слід стягнути судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,23,1166,1167,1172,1187,1192 ЦК України, ст.ст.10, 11,27,31,36,58-61,88,158,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 8800 грн. 03 коп.,витрати з оплати послуг експерта в сумі 600 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 9900 грн. 03 коп.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кі-ровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак