Ухвала суду № 39139541, 04.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/740/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача: Волошенюк О.В.

представників відповідача: Пенської О.Ю., Лукашик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповдальністю - підприємство "АВІС" до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Авіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості. Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством було заявлено до митного оформлення придбаний товар - жир рослинний та подано до Вінницької митниці митну декларацію № 401090000/2014/000201 від 10.01.2014 року. Митний орган прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №401000003/2014/0001/1 від 11.01.2014 року, визначивши за резервним методом митну вартість жиру рослинного. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати рішення про коригування митної вартості протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «АархусКарлсхамн Свиден АБ» (продавець) та ТОВ «Авіс» (покупець) 03.12.2012 року укладено контракт №МТП 29, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар. (а.с. 10-13).

Відповідно до Специфікації №6 від 27.12.2013 року, яка є додатком до контракту №МТП 29 від 03.12.2012, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAP м. Вінниця, вул. Пирогова, 150 - матеріали: жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг на загальну суму 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т).

За вказаним зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «Авіс» було імпортовано на митну територію України партію товару - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг на загальну суму 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т). Вказаний товар доставлений до відділу митного оформлення Вінницької митниці.

10.01.2014 року до Вінницької митниці декларантом ТОВ «Авіс» для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація № 401090000/2014/000201, в якій задекларований товар - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» вагою нетто 20000 кг, митна вартість якого визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 45200,00 доларів США (2260,00 дол.США/т). На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано: контракт № МТП 29 від 03.12.2012р.; додаток 1 до Контракту № МТП 29 від 03.12.2012р.; специфікацію № 6 від 27.12.2013р.; декларацію визначення митної вартості; інвойс № 5290077850 від 02.01.2014р.; аналітичний сертифікат № 80228878 від 02.01.2014р.; пакувальний лист; виписка з прайс-листа; калькуляція ціни; СМR 3 із штампами відповідних служб; СМR 4 із штампами відповідних служб; декларація (Швеція) КАІ13402842; сертифікат походження товару; лист управління ветеринарної медицини у м.Вінниці від 25.12.2012р. № 729; платіжне доручення в іноземній валюті № 591 від 10.01.2014р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.02.2010р. № 05.03.02-03/9324; санітарний сертифікат; попередня декларація № 401000005 2014.70004; разову (індивідуальну) ліцензію № ІЬ 13054001699 від 08.01.2014р. на зовнішньоекономічну операцію; звіт 0-52 про експертну оцінку майна, що ввозиться на митну територію України.

Вінницькою митницею було заявлено вимоги про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, та у разі наявності витребувано у декларанта страховий поліс, підтверджуючі документи 100 % передоплати товару та інші документи передбачені ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України.

Декларантом у відповідь надані документи передбачені ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України та повідомлено про неможливість надання страхового поліса, оскільки у водія транспортного засобу перевізника вказаний поліс відсутній. Крім того, зазначив, що товар - жир рослинний торговельної марки «POLAWAR 70» не є біржовим товаром, а тому інформацію по біржових цінах надати неможливо.

11.01.2014 року Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 401000003/2014/000001/1, яким визначено вартість за одиницю (кг) товару у розмірі 3245,0 дол. США/кг, загальна сума товару визначена у 64900,00 дол. США/кг.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно ст.49 Митного Кодексу України (надалі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.ст.51, 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході контролю за правильністю визначення митної вартості Вінницькою митницею виявлено, що згідно контракту № МТП 29 від 03.12.2012 року в розділі "Оплата" зазначено 100 % попередню оплату, а також страховий поліс, однак всупереч вимогам контакту ТОВ «Авіс» вказаний страховий поліс не надав.

При цьому судом також встановлено, що додатковою угодою від 24 грудня 2012 року до Контракту № МТП29 від 03 грудня 2012 року Сторони закріпили положення про те, що Продавець страхує вантаж в одній з першокласних європейських страхових компаній на 105% його загальної вартості.

Колегія суддів погоджується із тим, що у даному випадку під терміном «вантаж» розуміється не лише товар, як предмет Контракту, а весь вантаж, який Продавець поставляє на територію України різним контрагентам і передача Покупцю страхового поліса не передбачалося.

Крім того, Вінницька митниця додатково витребовувала документи в порядку ч.2 ст. 53 МК України у позивача у разі їх наявності. Декларантом у відповідь повідомлено відповідача про неможливість надання страхового поліса, оскільки у водія транспортного засобу перевізника вказаний поліс відсутній.

У зв'язку з цим, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду справи такі обставини відповідачем не доведені.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товарів за 1 методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності) та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем було визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу. Окрім вказаного, при винесенні рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначалось, що митна вартість коригується, оскільки позивачем було надано на письмову вимогу митного органу висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені не спеціалізованими експертними організаціями.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що митний орган зобов'язаний прийняти від декларанта чи уповноваженої ним особи висновок від будь-якої експертної установи, що має відповідні повноваження на видачу висновку про якісні та вартісні характеристики товарів. При цьому в ході судового розгляду справи судом першої інстанції досліджено висновок про якісні та вартісні характеристики товару, на підтвердження правомірності вчинення оціночної діяльності якого свідчить свідоцтво ФДМУ та УТО МФ № 5859 від 05.04.2008 року, а також сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13450/12 від 25.05.2012 року.

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В ході судового розгляду відповідач не надав доказів наявності обмежень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України, які виключають використання основного методу. Такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, Митний кодекс України не передбачає. Крім того, позивачем надано достатній пакет на підтвердження митної вартості товару.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 червня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.