Рішення № 39138781, 05.06.2014, Хрустальний міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснолуцький міський суд Луганської області)

Справа № 413/7307/13-ц

Провадження № 2/413/120/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 травня 2014 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бондарь В. А.

при секретарі Шульга Н.К., Скорозинській Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красний Луч цивільну справу за позовною заявою Харківського національного університета внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і в його обгрунтування навів наступне. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.07.2005 року відповідача ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів Національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС). 01.09.2007 року між названим навчальним закладом, Управлінням МВС України в Миколаївській області та відповідачем був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. 04.05.2009 року за клопотанням відповідача цей договір було переукладено між ХНУВС, відповідачем та Головним управлінням МВС України в Луганській області. Після закінчення навчального закладу, згідно з наказом університету ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Луганській області. Наказом від 09.09.2011 року №313 о/с оперуповноваженого СДСБЕЗ Краснолуцького МВ ГУМВС України в Луганській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Відповідно до п.2.3.6 договору відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Згідно з ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС, проведеного згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС», їх сума складає 22633,08 грн. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не відшкодовує витрати, пов'язані з навчанням в ХНУВС, позивач був вимушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з його навчанням в розмірі 22633,08 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги, та, посилаючись на ті ж самі обставини та докази, зменшено розмір позовних вимог в частині перерахунку фактичних витрат на комунальні послуги та харчове забезпечення, що надавалися ОСОБА_1 протягом навчання в ХНУВС в період з 2005 по 2009 роки без урахування строків перебування відповідача у відпустках та на практиці (стажуванні), установивши ціну позову 20118,84 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання представник позивача за довіреністю - Шут Л.В. - не з'явилася, до суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги визнає частково в сумі 5746,94 грн.

Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_3 - у судове засідання не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнає частково в сумі 5746,94 грн., свої остаточні заперечення обгрунтувала наступним. На дату зарахування відповідача на навчання до ХНУВС діяли відомчі нормативні акти, у відповідності до яких поза конкурсом приймалися громадяни за напрямами органів МВС для цільової підготовки. Таким чином, оскільки відповідач був зарахований на навчання за результатами конкурсу, а не поза конкурсом за договором, то до дати укладення договору від 01.09.2007 року він не зобов'язаний компенсувати витрати за своє навчання. Відповідач під загрозою відрахування з ВНЗ, був змушений 01.09.2007 року підписати договір. Відповідно до п. 7.4 Договору він вступає в дію з моменту його підписання і діє до 01.09.2012 року. Таким чином, передбачені в договорі права та обов'язки сторін договору виникли з моменту його підписання, тобто не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами до підписання договору. Відповідач не був ознайомлений з розрахунком до початку судового розгляду справи, що вже порушує умови договору. Відповідно до п. 3.2 Договору від 01.09.2007 року підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу. Відповідача було звільнено з ОВС за ст. 64 п. «Є» (за порушення дисципліни). З цього випливає, що йому були заявлені вимоги за підставою, яка не передбачена договором. Позивач звертає увагу на Постанову КМУ від 01.03.2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», але не враховує п. 5 Порядку: витрати відшкодовуються у повному розмірі особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк. Згідно із п. а ч. 2 ст. 23 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються для солдатів і сержантів, які проходять строкову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях - до 18 місяців. З розрахунку витрат пов'язаних із навчанням ОСОБА_1 в ХНУВС підлягає виключенню витрати за період встановленого законодавством строку строкової військової служби і відшкодовуються з урахуванням різниці суми витрат на утримання осіб в навчальному закладі і утримання військовослужбовців термінової служби по відповідній військово-обліковій спеціальності. Позивач має право заявляти позовні вимоги лише з 01.09.2007 року й за мінусом 18 місяців, тобто фактично лише за 2009 рік навчання. Відповідно до наданих позивачем розрахунків з січня 2009 року на суму за харчування 930, 32 грн., за комунальні послуги 299,69 грн., речове забезпечення 414, 62 грн., грошове забезпечення 1959,59 грн., загалом 3604,22 грн. Відповідач проживав у гуртожитку ХНУВС та отримував харчове забезпечення лише на І курсі протягом 2005-2006 навчального року, а весь інший час проживав в м.Харкові за межами ХНУВС на квартирі у знайомої його сімґї, самостійно харчувався, що підтверджується поясненнями свідків, які надійшли до суду. Позивач надав до суду розрахунок витрат на комунальні витрати на рядового міліції курсанта ОСОБА_1, відповідно до якого йому ці послуги в період з 2005 року по 2009 рік нараховані в сумі 6082 грн. 29 коп., але позивач з зазначеної суми не відрахував витрати, які були у період до початку дії договору від 01.09.2007 року, витрати, що зараховуються до періоду проходження строкової служби - 18 місяців, а отже з 01.09.2007 року вони будуть складати 3355,76 грн., з цієї суми слід відняти витрати у вихідні дні та витрати за період 16.00 до 07.00 кожної доби, що відповідач не знаходився на території ВУЗу, а отже ця сума буде складати максимально половину від вказаної суми, тобто 1677,88грн. Крім того, в наказах про переведення відповідача на наступний курс і про закінчення навчання суми на його щорічне утримання не відображені. Він не отримував й половини вказаних у довідці начальника відділу матеріального забезпечення, копії відомостей з підписом відповідача до суду не надано, а тому видача вказаних речей належним чином не підтверджена. Первинних документів обліку у підтвердження факту надання відповідачу послуг з прання білизни у навчальному році, а також документів у підтвердження факту отримання ним речового забезпечення позивачем не надано. В наданих розрахунках не відображено в повній мірі періоди, коли відповідач не знаходився на державному забезпеченні, не враховано придбання ним предметів речового забезпечення за власний рахунок. Позивачем надані до суду 3 різні розрахунки на одного й того ж самого курсанта за той самий період. Представник позивача не надав суду документального підтвердження свого звернення до відповідача з вимогою добровільного відшкодування витрат і не надав даних про відмову відповідача від цієї вимоги. У зв'язку з викладеним відповідач та його представник просять відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Та у своїх письмових поясненнях, наданих суду, представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, щопозовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 5746,94 грн. (речове забезпечення на навчальний рік 2008-2009 - 414,00 грн., факитчно отримані комунальні послуги курсантом ОСОБА_1 за навчальні роки 2007-2008 та 2008-2009 в розмірі 290,80 грн. + грошове забезпечення з 01.09.2007 року до 31.07.2009 року)

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовну заяву підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Харківський національний університет внутрішніх справ виступає розпорядником державних коштів, є юридичною особою та позивається до суду на підставі п.1.1 та п.9.10 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62, де зазначено, що вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС. Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС.

Судом встановлено, що наказом Національного університету внутрішніх справ №241 о/с від 26.07.2005 року ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу Спеціального факультету за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» Національного університету внутрішніх справ з 3 серпня 2005 року з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» /а.с.4/.

01.09.2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Миколаївській області та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України щодо підготовки фахівця за державним замовленням на денній формі навчання. Договір набрав чинності з моменту його підписання та діяв до 01.09.2012 року. 04.05.2009 року договір було переукладено між ХНУВС, ГУ МВС України в Луганській області та ОСОБА_1 Предмет, умови договору та строк його дії ідентичні /а.с.5-8/.

Згідно наказу ХНУВС №252 о/с від 27.06.2009 року курсанта 4-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції ХНУВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 27.06.2009 року відраховано та відкомандировано до ГУМВС України в Луганській області /а.с.9/.

Наказом УМВС України в Луганській області №313 о/с від 09.09.2011 року, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальниціким складом органів внутрішніх справ України, лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору ДСБЕЗ Краснолуцького міського відділу, звільнено з органів МВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни) /а.с.10/.

Умовами розділу «Обов'язки Сторін» Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року передбачено, що університет забезпечує відповідача теоретичною та практичною підготовкою, створює умови для навчання, забезпечує харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України (пункти 2.1.1. - 2.1.4.).

Відповідно до п.2.3.6. Договору відповідач повинен був відпрацювати в органах МВС за посадою, на яку його призначили, не менше трьох років та у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору (п.п.3.1., 3.2. - дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання), особа повинна відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що оскільки він був зарахований на навчання за результатами конкурсу, а не поза конкурсом за договором, то до дати укладення договору від 01.09.2007 року він не зобов'язаний компенсувати витрати за своє навчання, а також передбачені в договорі права та обов'язки сторін договору виникли з моменту його підписання договору, тобто не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами до підписання договору.

Такі доводи відповідача не знаходять обгрунтування. У зв'язку з тим, що предметом Договорів від 01.09.2007 року та від 04.05.2009 року, укладених між позивачем як виконавцем послуг, замовником в особі МВС України та ОСОБА_1 є підготовка фахівця саме за державним замовленням, то визначальним моментом в цьому питанні є джерело фінансування обумовлених в Договорах послуг. А саме, формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою здійснюється згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України та за кошти, передбачні державою в Законі України «Про державний бюджет». Також Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року №5-рп/2004 надане офіційне тлумачення, відповідно до якого безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення). Крім того, положення названих договорів дійсно не мають зворотної сили, але це не перешкоджає учасникам договору за взаємною згодою розповсюджувати дію договору на ті "дії чи факти", які мали місце до набрання договором чинності. Зі змісту окремих частин Договорів, а саме з п.2.1.3. та п.2.3.6. вбачається, що університет забезпечує особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України (ці дії позивач виконував з моменту зарахування відповідача до навчального закладу), а в разі настання обумовлених в договорі підстав, особою відшкодовуються фактичні витрати, пов'язані з його утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (тобто за весь час навчання). Зміст цих частин відповідає змісту та меті укладання Договору в цілому.

То ж, оскільки позивач, як розпорядник державних коштів, поніс витрати, пов'язані з утриманням відповідача в навчальному закладі з моменту зарахування ОСОБА_1 до навчального закладу, а саме з 03.08.2005 року, а відповідачем не надано суду доказів щодо його навчання за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб, то витрати підлягають стягненню саме з цього терміну.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що він не був ознайомлений з розрахунком фактичних витрат до початку судового розгляду справи, що вже порушує умови договору.

Суд не вважає це заперечення відповідача обгрунтованим, оскільки статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а тому позивач має право на звернення до суду незалежно від першочергового вирішення спору у досудовому порядку.

Відповідач вважає, що йому були заявлені вимоги за підставою, яка не передбачена Договором, оскільки п.3.2. передбачає відшкодування витрат у разі відмови від подальшого проходження служби. Та згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію», курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Стаття 611 ЦК України вказує на те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тому відповідач повинен відшкодувати позивачеві фактичні витрати, пов'язані з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв згідно до затвердженого розрахунку (за п.2.3.6., п.4.1.Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» визначається механізм відшкодування таких витрат у разі звільнення особи зі служби за порушення дисципліни протягом трьох років після закінчення навчального закладу. Пункт 5 зазначеного порядку визначає розмір відшкодування витрат, а саме: витрати відшкодовуються у повному розмірі особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад, та жіночої статі - за весь період навчання; особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк.

За копією облікової картки ОСОБА_1, яка була надана на запит суду Краснолуцьким міським військовим комісаріатом, відповідач не служив строкову службу до вступу в навчальний заклад /а.с.140/, а відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про міліцію» особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі і курсанти вищих навчальних закладів МВС України , які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах МВС України. Ця обставина підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 /а.с.90/.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Таким чином навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС України прирівнюється до проходження військової служби. Та ч.1 ст.23 цього закону передбачає, що строк строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюється для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 12 місяців.

З цього приводу позивачем зазначено, що хоча навчання в навчальному закладі МВС може прирівнюватися до проходження військової служби, однак звільнившись з органів внутрішніх справ у призовному віці, відповідач втратив право на те, щоб через три роки після закінчення університету його навчання було прирівняне до проходження військової служби, і як наслідок, повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням в ХНУВС у повному обсязі.

Цей довід позивача спростовується відомостями, зазначеними в наказі Управління МВС України в Луганській області №313 о/с від 09.09.2011 року «По особовому складу», а саме: ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас збройних сил /а.с.10/. Та крім того, іншого порядку відшкодування вартості навчання Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» не передбачено.

Тому суд вважає за необхідне при визначенні розміру фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в ХНУВС, врахувати строк строкової військової служби 12 місяців, починаючи з моменту вступу ОСОБА_1 до навчального закладу МВС, тобто з 03.08.2005 року.

Разом з тим, відповідач у своїх запереченнях проти задоволення позову посилається на те, що з другого курсу навчання, тобто з 2006 року, він не проживав та не харчувався на території університету, на підтвердження чого до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4 /а.с.69-70/, ОСОБА_5 /а.с.92/, ОСОБА_6 /а.с.100/. Зі змісту цих пояснень вбачається, що з другого курсу навчання в університеті ОСОБА_1 проживав за територією учбового закладу в районі Харківського тракторного заводу в м.Харків.

У відповідності до вимог ст.ст.57-64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суду не надано жодних доказів постійного проживання відповідача за межами навчального закладу у період з 2006 по 2009 роки, які б підтверджували цей факт та відповідали письмовим поясненням колег відповідача щодо цього факту. А саме не зазначена точна адреса місця проживання відповідача, не надано з місця проживання будь-яких документів, рапортів, актів, довідок, листування та такого іншого, в якості свідків у справі ніхто не допитувався.

Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то письмові пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд оцінює як неналежний доказ щодо проживання відповідача за межами університету в період навчання.

Виходячи з викладених обставин, суд вважає, що позивачем були понесені фактичні витрати на утримання ОСОБА_1 в навчальному закладі у період з 03.08.2005 року по 27.06.2009 рік, однак відшкодуванню підлягають витрати, які понесені позивачем за період навчання, що перевищує встановлений законодавцем строк строкової військової служби (12 місяців). Тобто стягненню з відповідача на користь ХНУВС підлягають кошти, затрачені позивачем на утримання ОСОБА_1 у період з 03.08.2006 року по 27.06.2009 року.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 в ХНУВС за період 2006 - 2009 роки, наданого суду позивачем, їх загальна сума складає 20118,84 грн., а саме: у 2006-2007 н.р. - 4124,45 грн., у 2007-2008 н.р. - 5561,38 грн., у 2008-2009 н.р. - 6094,99 грн. Ці суми включають в себе вартість комунальних послуг в розмірі 4797,95 грн., речове забезпечення в розмірі 674,87 грн., харчування - 4076,97 грн., грошове забезпечення - 6051,03 грн.

Сума вартості комунальних послуг підтверджується розгорнутими розрахунками відділу ресурсного забезпечення ХНУВС від 30.08.2013 року: №5/590 за період 2006-2007 н.р., №5/591 за період 2007-2008 н.р., №5/592 за період 2008-2009 н.р. та складає 4797,95 грн. /а.с.44-45зв./.

Вартість речового забезпечення курсанта ОСОБА_1 за період навчання в ХНУВС з 2005 по 2009 роки відображена в довідці начальника відділу матеріального забезпечення навчального закладу/а.с.14/. Та викладений в ній перелік речей дещо не відповідає позиціям, викладеним в атестаті №625 від 27.06.2009 року /а.с.39/. Оскільки з вказаного атестату вбачається, що в ньому зазначений перелік речей, отриманих курсантом ОСОБА_1 за весь час навчання, тобто з 2005 по 2009 роки, то у суду виникають сумніви щодо достовірності зазначеної довідки. Тому суд вважає неналежним доказом довідку начальника відділу матеріального забезпечення навчального закладу в частині тих речей, що не відповідають атестату №625 від 27.06.2009 року та відомості про видачу речового майна №34 від 07.09.2009 року /а.с.39-41/. Інших доказів щодо матеріального забезпечення курсанта ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно, до уваги суд бере такі позиції довідки про відшкодування витрат по речовому забезпеченню ОСОБА_1 за період серпень 2006 року - червень 2009 року /а.с.14/: за період 2006-2007 н.р. - черевики з високим берцем вартістю 116,00 грн.; за період 2007-2008 н.р. - шапка-вушанка 30,00 грн.; за період 2008-2009 н.р. - кашкет повсякденний 60,00 грн., костюм повсякденний (кітель, брюки) 210,80 грн., сорочка синього кольору 31,67 грн., краватка чорного кольору 4,05 грн., напівчеревики 66,50 грн., ремінь брючний 17,00 грн., погони 6,00 грн., зірочки 3,28 грн., емблема МВС 6,62 грн., гудзики 1,60 грн., нарукавний знак МВС 7,10 грн. Інші позиції довідки за період з серпня 2006 року по червень 2009 року не знайшли належного підтвердження. Тому вартість речового забезпечення курсанта ОСОБА_1 за зазначений період навчання складає 560,62 грн., що й підлягає стягенню з відповідача.

Норми продовольчого забезпечення курсантів визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», та за розгорнутою довідкою відділу ресурсного забезпечення ХНУВС №5/612 від 04.09.2013 року вартість витрат на продовольче забезпечення курсанта ХНУВС ОСОБА_1 за період з серпня 2006 року по червень 2009 року підлягає стягненню з відповідача в розмірі 4076,97 грн./а.с.42-43/.

Щодо грошового забезпечення курсанта ОСОБА_1, то у відповідності до довідки №2368 від 03.09.2012 року сума його доходів за період з серпня 2005 року по червень 2009 року склала 7123,58 грн. /а.с.13/. Та з наданих позивачем копій розрахункових листів /а.с.29-38/ вбачається, що відповідач сплачував податки з отриманих коштів до Пенсійного фонду та Фонду зайнятості, тому необхідно врахувати ці відрахування, а також взяти до уваги період часу з серпня 2006 року по червень 2009 року. Тож стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає грошове забезпечення в розмірі 6183,42 грн.

Таким чином, сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 в Хавківському національному університеті внутрішніх справ за період з серпня 2006 року по червень 2009 року складає: комунальні послуги - 4797,95 грн.; речове забезпечення - 560,62 грн.; харчування - 4076,97 грн.; грошове забезпечення - 6183,42 грн. Разом: 15618,96 грн.

Виходячи з викладеного, оцінюючи докази з позиції їх достатності та взаємозв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, підлягають задоволенню частково в сумі 15618,96 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім витрати по оплаті судового зборув розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. 611 ЦК України, ст.18 Закону України «Про міліцію», ст.ст.23,24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Наказом МВС України від 14.02.2008 року № 62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», ст.ст.3, 10, 11, 58-60, 79, 84, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Харківського національного університета внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (на р/р 31259272210027 в Головному управлінні державної казначейської служби України в Харківській області МФО 851011 ЄДРПОУ 08571096) фактичні витрати, пов'язані з навчанням у сумі 15618,96 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.А.Бондарь