Ухвала суду № 39137730, 28.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. Справа № 876/12295/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.,

представника позивача Харіна О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №813/3776/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області, третя особа Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулося в суд з позовом, яким просило визнати не чинними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.01.2013 року №73 та податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області від 23.01.2013 року №159.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року позов задоволено: визнати протиправними та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.01.2013 року №73 та податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області від 23.01.2013 року №159.

Відповідачі постанову суду першої інстанції оскаржили, подали апеляційні скарги, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області вказує на те, що у зв'язку з прийняттям позивачем рішення про сплату консолідованого податку на прибуток та авансового внеску з цього ж податку за місцезнаходженням структурного підрозділу полтавській філії позивача відкрито картки особових рахунків з цих податків. Оскільки позивачем не сплачено до бюджету узгоджену суму грошового зобов'язання, сформовано та направлено Полтавській філії ТзОВ «Мізол» оскаржувану податкову вимогу. Вважають, що оскаржувана податкова вимога винесена в межах повноважень органу державної податкової служби.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області вказує, що відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу, за винятком представництв. Для цілей цього розділу представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів. Таким чином, судом першої інстанції не повно досліджені всі обставини справи, що мають значення для справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційних скарг.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 18.11.2005 року, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 568541. Позивача узято на облік в органах ДПС 09.12.2005 року за № 33895476, що підтверджено довідкою ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 28939/29-0 від 09.12.2005 року.

23.01.2013 року ДПІ у м. Івано-Франківську виставлено Івано-Франківській філії ТзОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 73, відповідно до якої сума податкового боргу Івано-Франківської філії ТзОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 23.01.2013 року становить 3745 грн.

23.01.2013 року ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС виставлено Полтавській філії ТзОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 159, відповідно до якої сума податкового боргу Полтавської філії ТзОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 23.01.2013 року становить 2924 грн.

Згідно з 14.1.39. п. 14. 1. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Згідно з 14.1.156. п. 14. 1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Вказана редакція п. 57.1. ст. 57 ПК України набрала чинності з 01.01.2013 року.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 152.4. ст. 152 ПК України платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивачем у відповідності до вимог ст. 152 Податкового кодексу України 30.05.2011 року надіслано начальнику ДПІ у Залізничному районі м. Львова повідомлення № 144, відповідно до якого позивач у 2012 році сам буде здійснювати розрахунок та оплату консолідованого податку на прибуток, та додав перелік із тринадцяти відокремлених підрозділів, які входять в його структуру і за яких він буде сплачувати податок на прибуток.

Щодо твердження позивача про те, що оскаржувані вимоги виставлено філіям позивача, які не зареєстровані окремими платниками податку на прибуток та не можуть нести відповідальності за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету, суд зазначає наступне.

Оскаржуваними податковими вимогами на відокремлені підрозділи позивача покладено відповідальність за несвоєчасне внесення сум податку до бюджету. Відповідачі зазначають, що оскаржувані податкові вимоги були виставлені у зв'язку з тим, що філії позивача узято відповідачами на податковий облік, відтак податкові вимоги слід виставляти саме філіям позивача, а не позивачу. Суд вважає таке твердження помилковим, оскільки встановлено, що позивачем прийнято рішення про здійснення розрахунку та оплати консолідованого податку на прибуток за місцем знаходження основного підприємства, а відповідно до п. 152.4. ст. 152 ПК України відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

З огляду на наведене колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачами протиправно виставлено філіям позивача податкові вимоги про сплату податкового боргу, оскільки правом виставлення податкових вимог у даному випадку наділений податковий орган за місцем знаходження позивача.

Стосовно твердження позивача про протиправність застосування податковими органами для обчислення суми авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Базовим показником для нарахування та сплати авансових внесків у 2013 році будуть дані за 2012 рік. Місячна сума авансових внесків становить 1/12 частину податку на прибуток, визначеного платником у декларації за 2012 рік. Початок сплати авансових внесків згідно із змінами, внесеними Законом № 5083, - березень 2013 року. Отже, починаючи з березня 2013 року авансові внески сплачують не пізніше 30 числа звітного місяця.

Однак законодавець передбачив сплату авансових внесків у січні й лютому 2013 року, запровадивши для них особливий порядок нарахування та сплати. Так, абзацом 2 п. 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що у січні та лютому 2013 року авансові внески з податку на прибуток розраховують у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року. Для розрахунку з Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року беруть показник рядка 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» і ділять на 9.

Авансовий внесок у січні та лютому 2013 року, який становить 1/9 частину податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, сплачується протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. З огляду на те що 20 січня 2013 року - неділя, авансові внески сплачують не пізніше 18 січня і 20 лютого 2013 року відповідно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 73 від 23.01.2013 року та Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 159 від 23.01.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено обов'язок сплати консолідованого податку на прибуток позивачем за місцем знаходження основного підприємства у відповідності до п. 152.4. ст. 152 ПК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №813/3776/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич