Постанова № 39137634, 23.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2014 року 08:25 № 826/5541/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі – позивач, ТОВ «Т.Б.М.-Україна») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20.11.2013 р. № 100270000/2013/02115 та рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2013 р. № 100270000/2013/300472/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у порушення норм діючого митного законодавства України, винесене протиправне рішення, яким скоригована заявлена позивачем за ціною зовнішньоекономічного договору митна вартість товару, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за відповідним контрактом, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене у зв’язку з неприбуттям в судове засідання відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (Україна, Покупець) та фірмою «VHS PENCERE AKSESUARLARI SAN VE DIS TIC. LTD. STI.» (Туреччина) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 15/2013 від 18.06.2013 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купував поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, двірні замки, пневмоножиці , лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до п.п. 3.1, Продавець зобов'язаний поставити товар у відповідності з рахунками та специфікаціями , ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в евро.

Пунктом 3.2 Контракту Сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ШКОТЕРМС 2000 Міжнародної торгової палати та поставка здійснюється на підставі EXW - Стамбул.

Згідно з п.4.2 Контракту, умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100 % передплати від вартості партії товару на протязі 7 діб з моменту надання копії коносамента CMR.

Відповідно до інвойсу №193156 позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті » вартістю 4 622,22 євро або 49 883,69 грн.

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару: «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті», електронну митну декларацію від 20.11.2013 р № 100270000/2013/184905 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 20.11.2013 року № 100270000/2013/300472/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.11.2013 р. № 100270000/2013/02115.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Вважаючи незаконним застосування відповідачем резервного методу та винесення протиправного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларацій, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку наявним доказам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ст. 51 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Зокрема, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що відповідно до інвойсу №193156 від 14.11.2013 р. оформленого на окрему партію товару згідно умов контракту від 18.06.2013 р №15/2013, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару, а саме: поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також підтвердження заявленої ним митної вартості товару подані відповідачу наступні документи: митну декларацію №100270000.2013.184905; зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2013 р. №15/2013; додаток № 6 до контракту (специфікація); рахунок-фактура (інвойс) 193156; пакувальний лист; довідка про транспортні витрати № 204 від 19.11.2013 р.; документ про страхування 817/1203; виписки з бухгалтерської документації (видаткова та податкова накладна); висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 12/572 від 20.11.2013 р.; прайс-лист виробника; накладна CMR 180250; Книжка МДП (Carnet TIR) XN 73880616; інформація про позитивні результати СЕС контролю товару; договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 130212 від 12.02.2013; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; рішення Укрметрстандарт.

Згідно митної декларації №100270000.2013.184905 ТОВ «Т.Б.М.-Україна» задекларована митна вартість товару обрахована за першим методом та складає - 4 622,22 євро або 49 883,69 грн. (вартість товару); 13 365,17 грн. (транспортні витрати); 200,00 грн. (витрати на розвантажувально-завантажувальні роботи), 49,63 грн. (витрати на страхування).

Окрім того, позивачем за власним бажанням подано додаткові документи: прас-лист виробника; виписка з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак, за наслідками дослідження наданих позивачем документів для розмитнення вказаної партії товару, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в результаті чого встановлено, що документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

За вказаних обставин відповідачем було розпочато процедуру консультацій та витребувано додаткові документи.

Митним органом відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: прайс лист виробника; виписка з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення.

На даний запит 20.11.2013 р. митний орган повідомлено, що всі наявні документи відповідно до п.3 ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості надані. Інші документи надати не має можливості.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, його прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості через непідтвердження числового значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно п.5,6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до ст.60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості, подавалися відповідні обов’язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

При цьому, суд, вивчивши відповідні документи вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об’єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Крім того, у ході судового розгляду справи, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також об’єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст.58 Митного кодексу України.

Водночас, судом не береться до уваги посилання відповідача, як на підставу виникнення у нього сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення.

Такі дані цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо цін на відповідні товари представлені у грошовому еквіваленті за кілограм товару, в той час, як ціна імпортованого позивачем товару згідно контракту, представлена у грошовому еквіваленті за одиницю товару (штуку), що унеможливлює встановити дійсну вартість раніше ввезеного подібного (аналогічного) товару за одиницю товару (штуку).

Враховуючи викладене, будь-яких інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20.11.2013 р. № 100270000/2013/02115.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20.11.2013 року № 100270000/2013/02115.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2013 року № 100270000/2013/300472/2.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (код ЄДРПОУ 31111213) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 255,78 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко