Постанова № 39137573, 24.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р. Справа № 804/4010/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача Резник І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Укрекологія" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 року №0000591501,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000591501 від 05.03.2014 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконними та такими, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» перебуває на податковому обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків.

Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» з питань дотримання вимог задаткового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Мегапромекологія» (код ЄДРПОУ 36759863) за період з 01.10.2013р. по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.02.2014 року за №125/22-01/31933095, згідно із висновками якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 п.198.5, п.198.6 ст.198; п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.1, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 294 105,67 грн. в т.ч. у жовтні 2013р. - 141 725,29 грн., листопаді 2013 року - 152 380,38 грн..

На підставі акту перевірки від 14.02.2014 року №125/22-01/31933095 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000591501 від 05.03.2014 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 294105,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 147052,84 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В ході документальної перевірки встановлено, що між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» (Орендар) та ТОВ «Мегапромекологія» (Орендодавець) було укладено договір оренди №01/03 від 01.03.2012 р., за яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду тимчасово випробувально-дослідницьку фабрику, яка складається з обладнання, що відповідає додатку №1 до договору. До перевірки в тому числі надано акт прийому-передачі майна в оренду б/н від 30.06.2012 р. Сторонами погоджено, що обладнання належно запущено в експлуатацію, не має будь-яких матеріальних дефектів і відповідає вимогам Договору, все обладнання, що входить у склад фабрики, забезпечується проектно-кошторисною документацією. На виконання умов договору виписано податкові накладні №1 від 31.10.2013 року, №1 від 30.11.2013 року, рахунки та акти виконаних робіт.

Також, між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» (Замовник) та ТОВ «Мегапромекологія» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з сертифікації №1/С від 09.01.2013 р., згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, відповідно до умов договору, послуги з сертифікації продукції - концентрату марганцевого ТУ У 13.2-31933095-003:2009. На виконання умов договору було виписано податкові накладні №3 від 31.10.2013 р. та №2 від 30.11.2013 р., акти здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000011 від 31.10.2013 р. та №АР-0000013 від 30.11.2013 р..

Сплата за виконанні будівельно монтажні роботи проводилась шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «НВП «Укрекологія» на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегапромекологія».

Так, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» було звірено дані отриманих податкових накладних від ТОВ «Мегапромекологія» та надало заяви зі скаргами (жовтень 2013 року - додаток 8 від 15.11.2013 р. №9073583059; листопад 2013 року - додаток 8 від 20.12.2013 р. №9082447925) на постачальника ТОВ «Мегапромекологія» до податкових декларацій за жовтень-листопад 2013 року на суму ПДВ 292130,44 грн., які не були зареєстровані продавцем у в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки податковий орган вказує на не реальність здійснення господарської операції, зазначає про її безтоварність, посилаючись на акти зустрічних звірок ТОВ «Мегапромекологія», на сертифікати якості видані за березень-квітень 2013 року, службову записку від ГОВ Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано покладений на нього законодавством обов'язок - разом з податковою звітністю, в якій у тому числі відображені суми ПДВ згідно податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, подати заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), з копіями первинних документів.

Абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем виконані вимоги Податкового кодексу України в частині отримання податкових накладних ТОВ «Мегапромекологія» та включення відповідних сум до податкового кредиту за жовтень та листопад 2013 року, адже з аналізу норм права випливає, що законодавство пов'язує право платника податку на включення суми ПДВ до податкового кредиту в разі порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних із вчиненням певної дії - подання заяви до податкового органу про таке порушення разом з податковою декларацією за той звітний період, в якому заява включена до складу податкового кредиту.

В тому числі, до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За даними договорами було отримано товар, відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Також слід зазначити, що податковий орган, як на підставу безтоварності угоди посилається на сертифікати якості видані підприємствам за період березень-квітень 2013 року, де зазначено виробником марганцевого концентрату ТОВ «Мегапромєкологія» при цьому період перевірки та здійснення господарських операцій поза межами березня-квітня 2013 року.

Позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена в рішеннях по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України».Такої позиції дотримується і Верховний Суд України у постановах від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10, а саме якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000591501 від 05.03.2014 р., тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 р. №0000591501 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000591501 від 05.03.2014 р..

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» (код ЄДРПОУ 31933095) судові витрати у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко