Рішення № 39137106, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6026/14 03.06.14

За позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доприватного підприємства «Аленсвіт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіна»простягнення 86 293, 34 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_2 (довіреність від 15.04.2014)

відповідача1: не з'явились

відповідача2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Аленсвіт» 86 293, 34 грн., (у тому числі: 75 305, 00 грн. - основного боргу, 903, 66 грн. - інфляційні втрати, 1 856, 84 грн. - 3 % річних та 8 227, 84 грн. - пені) та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіна» грошові кошти у розмірі 300, 00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідачі неналежним чином виконали зобов'язання за договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6026/14 та призначено її розгляд на 20.05.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.05.2014 від представника Позивача надійшло клопотання з уточненим розрахунком, відповідно до якого просить суд стягнути з Відповідача1 83 074, 83 грн., (у тому числі: 75 305, 00 грн. - основного боргу, 903, 66 грн. - інфляційні втрати, 1 856, 84 грн. - 3 % річних та 5 009, 33 грн. - пені). Таким чином, зазначене клопотання є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права Позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи, що подана Позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 03.06.2014 представник Відповідача1 повторно не з'явився, однак 08.05.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив, в якому проти стягнення основного боргу не заперечував, в частині стягнення пені просив суд відмовити у її задоволенні, оскільки Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат зазначив про те, що прострочення розрахунків з Позивачем сталося не з вини Відповідача1, а у зв'язку з тим, що на його рахунок грошові кошти від замовника не надходили, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто не є штрафними санкціями, суд відмовив Відповідачу1 у задоволенні зазначеного клопотання.

Крім того, у письмовому відзиві просив суд передати справу за підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Враховуючи, що згідно частини третьої статті 15 Господарського процесуального кодексу справи за участю кількох Відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з Відповідачів за вибором Позивача, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

В судове засідання 03.06.2014 представник Відповідача2 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Позивача у судовому засіданні 03.06.2014 вимоги, викладені в клопотанні про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем1 08 квітня 2013 року укладено договір транспортного експедирування № 08/04/13, відповідно до якого Позивач за заявками Відповідача1 зобов'язався здійснювати перевезення вантажів по Україні та міжнародне перевезення автомобільним транспортом, а Відповідач сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач1 звернувся до Позивача з заявками № 21 від 08.04.2013 та № 22 від 16.04.2013 про перевезення кави на паллетах вагою до 40 тонн за маршрутом Італія - Україна (м. Київ).

Згідно заявок № 21 від 08.04.2013 та № 22 від 16.04.2013 загальна вартість послуг склала 7 200 євро по курсу НБУ на день розвантаження.

Надання транспортно-експедиційних послуг з міжнародного автоперевезення вантажу у квітні 2013 року Позивачем підтверджено наданими суду CMR № 213984 та № 040072, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 08/04/13 від 08.04.2013 на суму 75 305, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 08/04/13 від 08.04.2013 платежі та розрахунки за виконані послуги здійснюються Відповідачем1 з коштів, які надійшли від замовника, згідно виставленого Позивачем рахунку на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (заявки, акту виконаних робіт, договору, рахунку, копії CRM, ТТН), якщо інше не вказано в заявці.

Згідно заявок № 21 від 08.04.2013 та № 22 від 16.04.2013 строк оплати сторони встановили на протязі 7-10 банківських днів згідно оригіналів документів.

Відповідач1, в порушення умов договору № 08/04/13 від 08.04.2013 свої зобов'язання за надані транспортно-експедиційні послуги не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 75 305, 00 грн., яку останній визнав, що підтверджується актом звірки, копія якого знаходиться в матеріалах справи, підписаний та скріплений печатками.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач неодноразово, зокрема, 22.04.2013 та 26.04.2013 звертався до Відповідача1 з вимогами про погашення заборгованості, які залишилися останнім без відповіді та без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2013 року Позивачем та Відповідачем2 укладено договір поруки № 3, відповідно до якого останній зобов'язався частково на суму 300, 00 грн. відповідати перед Позивачем за неналежне виконання Відповідачем1 зобов'язань за договором № 08/04/13 від 08.04.2013.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Умовами договору поруки № 3 від 16.04.2013 сторони передбачили, що в разі невиконання боржником встановлених договором № 08/04/13 від 08.04.2013 зобов'язань, обумовлених угодою в строк, Відповідач2 як солідарний боржник зобов`язаний виконати таке зобов'язання на користь Позивача протягом трьох днів з моменту заявлення останнім відповідної вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача2 з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 300, 00 грн.

Оскільки факт надання транспортно-експедиційних послуг з міжнародного автоперевезення вантажу підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача1 основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 75 005, 00 грн., а позовна вимога до Відповідача2 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач1 вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині строків оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.4 договору № 08/04/13 від 08.04.2013 у випадку затримки платежу Відповідач1 сплачує Позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача1 основного боргу, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 989, 37 грн. за період з 29.05.2013 по 24.11.2013.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється на суму 75 005, 00 грн., позовні вимоги в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 1 849, 44 грн. за період з 29.05.2013 по 24.03.2014 та інфляційні втрати у розмірі 824, 49 грн. за період з 29.05.2013 по 12.03.2014.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що спір у справі виник з вини Відповідача1, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, понесені Позивачем покладаються на Відповідача1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов до приватного підприємства «Аленсвіт» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Аленсвіт» (91007, Луганська область, м. Луганськ, Артемівський район, 7-й Лутугинський проїзд, будинок 4, ідентифікаційний код 35024905) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 75 005 (сімдесят п'ять тисяч п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 49 коп. - інфляційні втрати, 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) грн. 44 коп. - 3 % річних, 4 989 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп. - пені та 1 756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 58 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові до приватного підприємства «Аленсвіт» відмовити.

4. Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіна» задовольнити повністю.

5. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіна» (04107, м. Київ, вулиця Нагірна, будинок, 8/32, квартира 27, ідентифікаційний код 31058621) та приватного підприємства «Аленсвіт» (91007, Луганська область, м. Луганськ, Артемівський район, 7-й Лутугинський проїзд, будинок 4, ідентифікаційний код 35024905) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 300 (триста) грн. 00 коп. - основного боргу.

6. Видати накази.

Повне рішення складено: 05.06.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк