Постанова № 39137043, 28.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 906/1857/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Савченко Г.І.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.02.2014р. у справі № 906/1857/13 (суддя Вельмакіна Т.М. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Трубний завод ""ТРУБОСТАЛЬ"

до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод"

про стягнення 20991,79 грн.

за участю представників:

позивача - Клименко О.В. (довіреність №142 від 03.02.2014р.)

відповідача - не з"явився

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.2014р. частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Трубний завод "Трубосталь". Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Трубний завод "Трубосталь": 16000,00грн. основного боргу; 120,85грн. 3% річних; 524,66грн. пені; 4267,02грн. штрафу; 1714,00грн. судового збору. У стягненні 79,26грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 27.02.2014р. у справі № 906/1857/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню оскільки прийняте з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, скаржник звертає увагу на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі також містяться клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та витребування від позивача переліку документів, які, на думку відповідача, мають значення для вирішення справи.

Щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи слід зазначити.

Необхідність проведення судової експертизи представник відповідача (скаржника) обґрунтовує тим, що позивачем було надано суду в якості документального доказу сфальсифіковану ним же копію видаткової накладної №РН4-41.003975 від 05.09.2013р. з підробленим на ній підписом представника відповідача (покупця) - ОСОБА_3

Колегія суддів дійшла висновку про відхилення вказаного клопотання, що обгрунтовується таким.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на подані сторонами докази апеляційний суд дійшов висновку про недоцільність проведення експертизи, оскільки позивачем в підтвердження отримання товару представником відповідача (ОСОБА_3) долучені інші докази, такі як товарно-транспортна накладна, а не лише видаткова накладна, достовірність підпису на якій особи, що отримала продукцію, ставиться під сумнів скаржником.

Клопотання про витребування доказів (протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ "Трубосталь" від 15.12.2006р. №1 та контракт від 18.12.2006р. № 1 , укладений ОСОБА_4 із засновниками ЗАТ "Трубосталь") скаржник мотивує тим, що на його думку, позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Вказане клопотання також задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає вимогам ст.38 ГПК України, а саме скаржник не зазначає, що вживав заходи для отримання цих доказів самостійно та не зазначає обставини, що перешкоджають їх наданню.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Скаржник правом на участь в судовому засіданні 28.05.2014р. не скористався, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника скаржника.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, що обгрунтовується таким.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 серпня 2013 Приватне акціонерне товариство "Трубосталь" (постачальник, позивач) та Публічне акціонерне товариство "Радомишльський машинобудівний завод" (покупець, відповідач) уклали договір № Т-108/Ж, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідача металопрокат (далі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно умов даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в специфікаціях та/або у видаткових накладних.

У відповідності до п. 3.2. Договору, на кожну партію товару, поставленого згідно умов п. 3.1. даного Договору, постачальник передає разом із товаром, або направляє документи поштою протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки: а) рахунок-фактуру (оригінал); б) видаткову накладну (оригінал); в) податкову накладну (оригінал).

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем були виписані наступні рахунки-фактури: №СФ4-41.004123 від 02.09.2013 на суму 9908,92грн., №СФ4-41.004184 від 04.09.2013 на суму 4763,28грн., №СФ4-41.004230 від 06.09.2013 на суму 16426,18грн. (а.с. 23-25, 72, 76, 80, т.1), а всього, на суму 31098,38грн.

Пунктом 4.4. Договору сторони встановили умови оплати продукції у вигляді 100% попередньої оплати вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (або внесення грошових коштів до каси підприємства).

При цьому, у п. 4.8. Договору сторони визначили, що у випадку наявності заборгованості за товар, отриманий покупцем раніше (на підставі іншого документа, ніж вказаного у платіжному дорученні покупця), постачальник має право отриману від покупця оплату зарахувати спочатку в рахунок погашення заборгованості, а залишок зарахувати в оплату за відповідним документом, вказаному в платіжному дорученні.

Додатковими угодами №4 від 02.09.2013 (а.с. 19, т.1), №5 від 04.09.2013 (а.с. 20, т.1) та №6 від 06.09.2013 (а.с. 21, т.1) до Договору №Т-108/Ж від 07.08.2013, сторони узгодили порядок поставки партії товару згідно Рахунків-фактур №СФ4-41.004123 від 02.09.2013на суму 9908,92грн., №СФ4-41.004184 від 04.09.2013 на суму 4763,28грн., №СФ4-41.004230 від 06.09.2013 на суму 16426,18грн., зокрема виклавши п. 3.3 Договору в наступній редакції: "Якщо інше не обумовлено сторонами в специфікації, то постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар протягом 60 днів з дати заявки покупця на дану партію товару чи підписання специфікації, а покупець зобов'язується прийняти даний товар в момент поставки".

Згідно підписаних сторонами додаткових Угод №3 від 13.08.2013 (а.с. 18, т.1) та №7 від 06.09.2013 (а.с. 22, т.1) щодо партії товару на суму 9908,92грн. (Рахунок-фактура №СФ4-41.004123 від 02.09.2013) та щодо партії товару на суму 16426,18грн. (Рахунок-фактура №СФ4-41.004230 від 06.09.2013), сторони змінили п. 4.4. Договору та виклали його у наступній редакції: "Умови оплати товару: 100% оплата вартості партії Товару на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки Товару. Про факт поставки Товару свідчить підписана представниками обох сторін видаткова накладна... Згідно п. 4. Угод, останні набирають чинності з моменту її підписання сторонами розповсюджує свою дію виключно на відносини сторін, які виникають щодо оплати партії товару, визначеної п. 2 Угоди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаного Договору, зі змінами, внесеними Додатковими угодами №3-7, згідно рахунків-фактур (а.с. 72-76, 80, т.1) та виписаних відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 70, 74,78, т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 71,75,79, т.1) та видаткових накладних №РН4-41.003924 від 03.09.2013 на суму 9908,92грн.(а.с. 69 т.1), №РН4-41.003975 від 05.09.2013 на суму 4763,28 (а.с. 73, т.1), №РН4-41.004056 від 09.09.2013 на суму 16426,18грн. (а.с. 77, т. 1) позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 31098,38грн.

Розрахунки за вказаний товар, виходячи з умов Договору № Т-108/Ж та додаткових угод до нього, мали бути здійснені в такому порядку:

- по видатковій накладній №РН4-41.003924 від 03.09.2013 на суму 9908,92грн. - до 11.09.2013 (протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару);

- по видатковій накладній №РН4-41.003975 від 05.09.2013 на суму 4763,28грн. - до 10.09.2013 (протягом 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури);

- по видатковій накладній №РН4-41.004056 від 09.09.2013 на суму 16426,18грн. - до 17.09.2013 (протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару).

З наданих до матеріалів справи банківських виписок (а.с. 36-39, т.1) вбачається, що розрахунки за отриманий товар згідно вищенаведених рахунків-фактур та видаткових накладних відповідачем проведено частково, а саме:

- 09.09.2013 сплачено 4763,28грн., які позивачем згідно вказаного призначення платежу (РАХ СФ4-41.004184), зараховано в оплату видаткової накладної №РН4-41.003975 від 05.09.2013;

- 04.10.2013 сплачено 2000,00грн., 17.10.2013 - 3000,0грн., 15.11.2013 - 5335,10грн., які згідно п. 4.8. Договору правомірно зараховано на погашення боргу в порядку черговості його виникнення, внаслідок чого станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача склала 16000,00грн., а саме по видатковій накладній №РН4-41.004056 від 09.09.2013.

Відповідач (скаржник) заперечує факт отримання ним товару за видатковою накладною №РН4-41.003975 від 05.09.2013 на суму 4763,28грн., з посиланнями на те, що у цьому документі відсутня печатка відповідача, а підпис про отримання товару не належить уповноваженій на отримання товару особі.

На вказане колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Накладна №РН4-41.003975 від 05.09.2013р. на суму 4763,28грн. ( а.с.13 т.2) скріплена печатками обох сторін, отже є належним доказом отримання відповідачем товару на зазначену у ній суму. Крім того, факт отримання вказаного у видаткових накладних товару підтверджується товарно-транспортними накладними, скріпленими печатками сторін.

Зокрема, отримання довіреною особою відповідача - ОСОБА_3 товару на суму 4763,28грн. підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.09.2014р. ( а.с. 75 т.1). Підпис ОСОБА_3 на вказаній товарно-транспортній накладній представником скаржника не заперечується.

Товарно-транспортні накладні є первинними бухгалтерськими документами та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Слід також зазначити, що заборгованість відповідача у сумі 16000,00грн. підтверджується актом звіряння розрахунків від 16.12.2013р. підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 154, т.1).

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення 160000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу та пені) слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нарахування пені, штрафу врегульовано ст.ст. 549- 552 ЦК України.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Окрім штрафу, зазначеного в п. 7.2. Договору, за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення (п. 7.3. Договору).

Позивачем подано розрахунок нарахованої пені, зокрема: на суму боргу у розмірі 26335,10грн. за період з 17.09.2013 по 04.10.2013 (18 днів) у розмірі 194,40грн.; на суму боргу у розмірі 24335,10грн. за період з 05.10.2013 по 17.10.2013 (13 днів) позивачем нараховано 129,61грн. пені.; на суму боргу у розмірі 21335,10грн. за період з 18.10.2013 по 15.11.2013 (29 дні) позивачем нараховано 253,67грн. пені; на суму боргу у розмірі 16000,00грн. за період з 16.11.2013 по 19.11.2013 (4 дні) позивачем нараховано 26,24грн. пені.

Судом першої та апеляційної інстанцій зроблено перерахунок нарахованої позивачем пені та встановлено, що за період з 17.09.2013 по 04.10.2013 на суму боргу у розмірі 26335,10грн. пеня становить 168,83грн., за період з 05.10.2013 по 17.10.2013 на суму 24335,10грн. пеня становить 112,67грн., за період з 18.10.2013 по 15.11.2013 на суму 21335,10грн. пеня становить 220,37грн., за період з 16.11.2013 по 19.11.2013 на суму боргу у розмірі 16000,00грн. пеня становить 22,79грн

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сума пені за період з 17.09.2013 по 19.11.2013 становить 524,66грн., у стягненні 79,26грн. пені - відмовлено правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що штраф у сумі 4267,02грн., що становить 20% від суми прострочення - 21335,10грн., нарахований позивачем обґрунтовано (на підставі п. 7.2. Договору), а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем 3% річних за період з 17.09.2013 по 19.11.2013 становлять суму 120,85грн. є також правомірним та відповідає приписам ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог на суму 20912,53грн., з яких: 16000,00грн. основного боргу, 120,85грн. 3% річних, 524,66грн. пені та 4267,02грн. 20% штрафу. В частині стягненні 79,26грн. пені судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від "27" лютого 2014 р. у справі № 906/1857/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.