Постанова № 39136402, 05.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року 810/2758/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевська М.О.,

за участю:

представників позивача - Вертузаєвої І.М., Слатвинського Р.В.

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Скорпіон" до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Скорпіон» (надалі - позивач, товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2014 року № 0001012204 та № 0001022204.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, пояснивши суду, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком» не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень. Реальність операцій спростовується належними первинними документами. Крім цього позивач вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком», також посилався на вирок Шевченківського районного суду м. Києва відносно директора ТОВ «Альта-Ком», а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 13.01.2014р. № 17, виданого Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, головним державним ревізором-інспектором ОДПІ згідно із ст..20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Скорпіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альта Ком», за період листопад - грудень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 22.01.2014 № 36/10-06-22-04/38108474.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлено порушення:

- п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 та 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 125,00 грн..;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 166,67 грн.;

- ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого взаємовідносини між ТОВ «БФ Скорпіон» та ТОВ «Альта Ком» мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

На підставі Акту перевірки відповідачем 03.02.2014 року винесено:

- податкове повідомлення - рішення № 0001012204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму: за основним платежем - 39167,00 грн.; за штрафними санкціями - 9792,00 грн.; загальна сума - 48959,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0001022204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму: за основним платежем - 41125,00 грн.; за штрафними санкціями - 10281,00 грн.; загальна сума - 51406,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали матеріали акту від 01.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта Ком», згідно з яким контрагент позивача має ознаки фіктивного підприємства та вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року відносно директора ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_4

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 року між ТОВ «Укр Будспецпроект» та ТОВ «БФ Скорпіон» укладено договір № 1/11-СП, відповідно до умов якого ТОВ «БФ Скорпіон» зобов'язувався виконати опоряджувальні роботи на об'єкті Агропромислового комплексу по переробці сільськогосподарської продукції у смт. Велика Димерка Броварського району Київської області.

01 листопада 2012 року між ТОВ «БФ Скорпіон» та ТОВ «Альта Ком» було укладено договір субпідряду № 38, відповідно до умов якого ТОВ «Альта Ком» зобов'язувався виконати опоряджувальні роботи на об'єкті Агропромислового комплексу по переробці сільськогосподарської продукції у смт. Велика Димерка Броварського району Київської області.

На підтвердження виконання договору та реальності здійснення операцій представником позивача надано до суду самі договори, акти виконаних робіт (надання послуг), акти звіряння, договірні ціни на роботи, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки та платіжні доручення. Крім того, суду були надані виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію ТОВ «Альта Ком», ліцензію державної архітектурно - будівельної інспекції України на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури ТОВ «Альта Ком».

Судом оглянуто оригінали вищеназваних документів, приєднано їх завірені копії та встановлено, що вони оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників, відтиски мокрих печаток та відповідають законодавчим нормам.

Судом встановлено, що станом на час проведення перевірки заборгованості позивача перед контрагентом немає.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентом позивача, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Альта Ком» був зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі спірних господарських операцій підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договір, акти виконаних робіт (надання послуг), акти звіряння, договірні ціни на роботи, податкові та видаткові накладні, банківські виписки та платіжні доручення, які містять відомості про господарські операції позивача з його контрагентом та оформлені належним чином.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за роботи контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Крім цього, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання господарських відносин може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Альта Ком» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідача немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альта Ком» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання угод та суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове виконання робіт.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Альта Ком» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Що стосується посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 відносно ОСОБА_4, директора ТОВ «Альта Ком», яким визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України, то суд не бере його до уваги, оскільки предметом розгляду цього суду не був укладений правочин між позивачем та ТОВ «Альта Ком».

Крім того чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

За наведених норм та обставин, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з його контрагентом в перевіряємий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Скорпіон" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03 лютого 2014 року № 0001012204 та № 0001022204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Скорпіон" судовий збір в сумі 200 (двісті) грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 червня 2014 р.