Ухвала суду № 39136373, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4797/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Щиголь М.В., Іващенко А.А.,

від відповідача Константинов М.В.,

та третіх осіб:

від Міністерства екології та природних ресурсів України Сидорчук Р.Д.,

від Української пакувально-екологічної коаліції Бєлоусов О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української пакувально-екологічної коаліції на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року у справі за позовом державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, за участю третіх осіб: Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Української пакувально-екологічної коаліції про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.07.2013 № 21 «Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить зупинити дію рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 р. №21 «Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року клопотання позивача про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Українська пакувально-екологічна коаліція подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 р. №789/414/709 «Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах» на підставі рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 р. №21 «Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», правомірність прийняття якого є предметом розгляду даної справи, може призвести до неконтрольованого ввезення на територію України тари та пакувальних матеріалів, в яких ввозиться імпортована продукція та спричинити ненадходження коштів на рахунок позивача, що унеможливить виконання державних програм Кабінету Міністрів України у сфері екологічної безпеки.

Колегія суддів не погоджується з наведеною правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що введення в дію рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 р. №21 зупиняє дію спільного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної митної служби від 30.07.2009 р. №789/414/709 «Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах», що унеможливлює виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» та може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача шляхом неможливості виконання статутних завдань та державних програм у сфері екологічної безпеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено існування небезпеки порушення відповідачем прав позивача у зв'язку з тим, що зупинення дії наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 р. №789/414/709 «Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах» на підставі рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 р. №21 «Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», правомірність прийняття якого є предметом розгляду даної справи, може призвести до неконтрольованого ввезення на територію України тари та пакувальних матеріалів, в яких ввозиться імпортована продукція та спричинити ненадходження коштів на рахунок позивача, що унеможливить виконання державних програм Кабінету Міністрів України у сфері екологічної безпеки.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Української пакувально-екологічної коаліції залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 10.06.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.