Постанова № 39136193, 06.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року 14:15 № 826/4400/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпроскасування податкового повідомлення-рішення № 0000863720 від 30.12.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (надалі - позивач або ТОВ «АДМ Україна») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000863720 від 30.12.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0000863720 підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «АДМ Україна» не порушувало вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом та, відповідно, права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по таким взаємовідносинам.

У судове засідання 21.05.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на 475 000,00 грн., внаслідок безпідставно сформованого податкового кредиту по правочинах з контрагентом у вересні 2013 року.

Суд у судовому засіданні 21.05.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена камеральна перевірка даних ТОВ «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ33546533) задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 10.12.2013 року № 1461/40-50/37-10-33546533, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на суму ПДВ 475 000,00 грн., яка підлягає зменшенню.

Зазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача тим, що актом від 19.11.2013 року №1392/40-50/37-10/33546533 про результати камеральної перевірки даних ТОВ «АДМ Україна», (код ЄДРПОУ 33546533), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року встановлено, що ТОВ «АДМ Україна» порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки безпідставно сформовано податковий кредит по нікчемних правочинах з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания (код ЄДРПОУ 38169254) у сумі ПДВ 475 000,00 грн., в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму ПДВ 475000 грн., яка підлягає зменшенню.

Таким чином, за твердженнями контролюючого органу, ТОВ «АДМ Україна» по декларації з ПДВ за вересень 2013 року завищено податковий кредит на суму ПДВ 475 000,00 грн., внаслідок чого в порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року по ряд.19 на загальну суму 475 000,00 грн., та невірно визначено суму по ряд.20.2 зарахування від'ємного значення різниці за вересень 2013 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - жовтня 2013 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що вищезазначені порушення, зафіксовані в акті перевірки позивача від 19.11.2013 року №1392/40-50/37-10/33546533, вплинули на визначення від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.21.1), на залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р. 22), на розрахунок бюджетного відшкодування та призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування (р.23.1.) за жовтень 2013 року на 475 000,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки від 10.12.2013 року № 1461/40-50/37-10-33546533 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 10.12.2013 року № 1461/40-50/37-10-33546533, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.12.2013 року № 0000863720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 475 000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 237 500,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого, останнє було залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.12.2013 року № 0000863720 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося раніше та зафіксовано в акті перевірки позивача від 10.12.2013 року № 1461/40-50/37-10-33546533, актом від 19.11.2013 року №1392/40-50/37-10/33546533 про результати камеральної перевірки даних ТОВ «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ 33546533), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року встановлено, що ТОВ «АДМ Україна» порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту по нікчемним правочинам з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания (код ЄДРПОУ 38169254) у сумі ПДВ 475 000,00 грн., в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму ПДВ 475000 грн., яка підлягає зменшенню.

Підставою для формування в акті перевірки ТОВ «АДМ Україна» від 19.11.2013 року №1392/40-50/37-10/33546533 висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания (код ЄДРПОУ 38169254), став акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.10.2013 року № 259/22-08/38169254 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания (код ЄДРПОУ 38169254) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ФГ «АНТАР» (код ЄДРПОУ 37557140) за період квітень 2013 року, ФГ «АМФІРА» (код СДРПОУ 37557135) за період квітень, травень 2013 року та СК ІМ.ШЕВЧЕНКО (код ЄДРПОУ 30526598) за червень 2013 року та контрагентами-покупцями, яким, зокрема, зафіксовано, що у контрагентів-постачальників ТОВ «Прометей» відсутні можливості для здійснення господарських операцій із вирощування сільгосппродукції, що свідчить про те, що кінцевий споживач є вигодонабувачем, тобто завідомо укладав угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. Таким чином, усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания (код ЄДРПОУ 38169254) не спричиняють реального настання правових наслідків.

При цьому, судом в ході судового розгляду справи досліджено та надано оцінку первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания за вересень 2013 року.

Так, судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания у вересні 2013 року ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, від 04.09.2013 року №18/Н, за умовами якого Продавець (ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания) поставляє та передає у власність, а Покупець (позивач) приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику (надалі-Товар), придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.

Згідно п.2.1., п.2.2. Договору, кількість (вага) Товару в фізичній вазі складає 1000,000 тонн (Одна тисяча тонн 000 кг) +/- 5%. Кінцева кількість (вага) Товару визначається згідно складських квитанцій на зерно, виписаних на ім'я Покупця.

Ціна Товару без ПДВ складає 2375,00 грн., ПДВ 20% - 475,00 грн., разом 2 850,00 грн. за одну метричну тонну (п.3.1. Договору).

Вартість Товару без ПДВ складає 2 375 000,00 грн., ПДВ - 475 000,00 грн. Загальна вартість Договору 2 850 000,00 грн. (п.3.2. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що поставка Товару підтверджується оригіналами наступних документів: складської квитанції на зерно, виписаної елеватором на ім'я Покупця; карткою аналізу зерна (форма №47), виданої елеватором (за вимогою Покупця).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року №18/Н, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у контрагента Товар, позивачем надані суду копії виписаних ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания первинних документів, а саме:

видаткової накладної від 06.09.2013 року № РН-0000190 на суму 2850000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 475000,00 грн.);

податкової накладної від 06.09.2013 року № 201 на суму 2850000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 475000,00 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій та належного виконання умови договору від 04.09.2013 року №18/Н, позивачем також надані суду копії наступних документів:

акту прийому-передачі зерна від 06.09.2013 року на 1000,00 тон;

складської квитанції на зерно № 307 від 06.09.2013 року;

картки аналізу зерна № 5 від 06.09.2013 року;

виписка по рахунку позивача з 07.09.2013 року по 09.09.2013 року, що підтверджує оплату товару на користь контрагента у повному обсязі (у т.ч. ПДВ - 475 000,00 грн.) та картка рахунку позивача 631 за вересень 2013 року.

Крім того, на підтвердження реальності проведення відповідних господарських операцій, позивачем надані суду докази подальшого використання придбаного у контрагента Товару (насіння соняшнику) у власній господарській діяльності, зокрема, докази його переробки та експортування.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначеного договору від 04.09.2013 року №18/Н та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания - судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Крім того, відповідачем, а ні під час перевірки позивача, а ні в ході судового розгляду, не ставився під сумнів та не спростовувався належними доказами факт правомірності складання вищезазначених первинних документів, які подані позивачем в якості підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором та додатками до нього, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания.

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания - та, відповідно, заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 475 000,00 грн. по таким взаємовідносинам.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта перевірки контрагента позивача від 17.10.2013 року № 259/22-08/38169254, складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 475 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания.

При цьому, доводи відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних), що ставить під сумнів перевезення товару та його наявність, судом до уваги не приймаються, оскільки наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних, передбачено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який регулює питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності. Так, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортну накладну не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, а є документом, що засвідчує факт перевезення.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної у позивача само по собі не може слугувати підставою для визнання господарських операцій недійсними.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, закріпленою численною судовою практикою (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11, ухвала від 18.04.2012 року у справі № К/9991/20061/11, ухвала від 26.06.2012 року у справі № К/9991/16335/12 та ін.).

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания, - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Прометей» Зерноторговая Компания, на підставі їхньої нікчемності.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про протиправність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 475 000,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 7500,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 30.12.2013 року № 0000863720.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 30.12.2013 року № 0000863720 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30.12.2013 року № 0000863720.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок