Ухвала суду № 39135994, 10.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/252/к/14, справа №177/3758/13-к Головуючий у 1-й інстанції Приміч Г.І.

Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Яценко Т.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Пістун А.О., Мазниця А.А.

при секретарі Євтодій К.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у кримінальних провадженням, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013040450000912 від 17.08.2013р., №12012040450000068 від 03.12.2012р., №12013040450001193 від 16.10.2013р., №12014040450000128 від 10.02.2014р. на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, раніше судимого:

- 03.11.2008 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням 1 рік. Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2009 року скасовано умовне звільнення від відбуття покарання та направлено в місця позбавлення волі строком на 2 роки;

- 23.06.2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України із застосуванням ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2008 року остаточно призначено до відбування 4 роки позбавлення волі, звільнений 16.02.2013 року із Жовтоводської ВК № 26 Дніпропетровської області за відбуттям строку покарання,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15-ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, 395 КК України з призначенням покарання за ч.2 ст.15-ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі; за ст.395 КК України до 6 (шести ) місяців арешту.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді 3(трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення вол;

неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 року народження, уродженця с.Новомайськ Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, раніше судимого:

- 05.03.2013 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням 2 роки,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання , з застосуванням ст.69 КК України, до 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів за вказаним вироком та вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 року, за яким призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання ОСОБА_3 за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п'яти) років 1(одного) місяця позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, раніше судимого:

- 13.10.2010 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, 69, ч.1 ст.304, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 28.12.2012 року з Криворізької ВК №80 за постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.12.2012 року за ст.81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 5 місяців 18 днів;

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривого Рогу, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Цим же вироком засуджено неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, стосовно яких апеляційні скарги не подавались.

Учасники судового провадження:

прокурор Велегура О.Ю.,

обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2,

неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3

законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7

захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8

законний представник обвинуваченого ОСОБА_6- ОСОБА_9

законний представник неповнолітнього ОСОБА_5- ОСОБА_10

захисника ОСОБА_5 - ОСОБА_11.

В апеляційній скарзі неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 ставить питання про зміну вироку, шляхом зниження призначеного йому покарання, застосувавши положення ст.69 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та доповненні до неї ставить питання про зміну вироку, шляхом зниження призначеного йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, оскільки судом не було враховано, що ним частково відшкодовано спричинену шкоду потерпілих, що він визнав себе повністю винуватим, розкаявся, має матір та батька, які є людьми похилого віку.Просить застосувати до нього Закон України «Про амністію 2014 року «.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку, шляхом зниження призначеного йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України. Крім того, зазначає, що під час проведення досудового слідства було порушено його право на захист шляхом не надання йому державного захисника.

За вироком суду неповнолітнього ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що він 29.11.2012 року близько 23:00 годин, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та неповнолітній ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в с.Новопілля, Криворізького району, Дніпропетровської області, через паркан проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, обладнаного під виробничий цех для обробки деревини, яке належить ОСОБА_12, діючи спільно та узгоджено, користуючись відсутністю потерпілого та будь-яких очевидців, таємно викрали: бувший у використанні акумулятор АКБ - А140, вартістю 600 гривень та металеві кранові підставки, у кількості 2 штук, вартістю однієї 150 гривень, загальною вартістю 300 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_13, чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 900 грн.

Крім того, вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 17.08.2013р. близько 10-00 години, повторно, разом з неповнолітнім ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, знаходячись по АДРЕСА_5, маючі намір на таємне викрадення чужого майна, через металеву огорожу проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_5, де через розбите вікно ОСОБА_1 потрапив у домоволодіння, яке належить ОСОБА_4, та відкрив вхідні двері будинку н/л ОСОБА_5, що виходять на задній двір домоволодіння, разом з неповнолітнім ОСОБА_5 потрапили до будинку, звідки таємно викрали: б/в чотири листи гіпсокартону розміром 2,5*1,25 м, вартістю 60 грн. за 1 шт., б/в сім листів ДВП розміром 2,5*2 м, вартістю 38 гривень за 1 шт., б/в дві пластикові труби діаметром 80 мм, довжиною 2 м кожна вартістю 6 грн. за 1 м., б/в два металопрофілі розміром 2,5*2 м, вартістю 65 грн. за 1 шт., б/в п'ятдесят плит пінопласту розміром 1*1 м, вартістю 5 гривень за 1 шт. Після чого вказане майно перенесли через проїзну частину авто дороги, приблизно на відстань 150 метрів від зазначеного домоволодіння, та в чагарнику склали викрадене майно, для того, щоб викликати автомобіль за допомогою якого вивезти викрадене майно та в подальшому продати. Після чого неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_1 викликали автомобіль, залишили викрадене майно в чагарнику та направились до водоканалу, щоб помити руки, проте повернувшись неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_1 побачили, що біля викраденого майна знаходяться працівники міліції, які запитали чи не вони вчинили крадіжку майна ОСОБА_4, на що непонолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у вчиненому одразу зізнались.

Таким чином неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі тим самим вчинили закінчений замах на вчинення крадіжки, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 910 гривень.

Крім того, 20.08.2013 року близько 07 години 30 хвилин, ОСОБА_1 повторно, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного місця мешкання, тобто на території домоволодіння АДРЕСА_1, скориставшись тим, що його знайома ОСОБА_14, яка перебувала у нього в гостях, рухомий жаданням наживи та раптово виниклим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна і обертання його на свою користь, сів на стоячий біля огорожі, бувший у використанні, велосипед марки «Аіст» вартістю 200 гривень, що належить ОСОБА_14, та на викраденому з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на свій розсуд, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 200 гривень.

Того ж дня, ОСОБА_1, близько 14 години, повторно, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, знаходячись по АДРЕСА_6, повернувшись з прогулянки до місця своєї реєстрації, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, де через розбите вікно, яке йому довелося вибити, так як у нього не було ключів від його будинку № НОМЕР_4, ОСОБА_1 потрапив у домоволодіння, яке належить його матері ОСОБА_15, скориставшись відсутністю його знайомої ОСОБА_14, яка в цей час перебувала на роботі та про це добре знав ОСОБА_1, звідки таємно з верхньої кришки холодильника викрав: бувший у використанні цифровий фотоапарат марки «Самсунг» - вартістю 600 грн., що належить його знайомій ОСОБА_14 Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 600 грн..

Крім цього, ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово засудженим, останній раз 23.06.2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України із застосуванням ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської від 03.11.2008 року до остаточного покарання 4 роки позбавлення волі, звільнений 16.02.2013 року із Жовтоводської ВК № 26 Дніпропетровської області за відбуттям строку покарання. Згідно ухвали Жовтоводського р/с Дніпропетровської області від 13.02.2013 року, на підставі ст. 3, п. «Г» ст. 5 ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», відносно ОСОБА_1 був встановлений адміністративний нагляд строком на 1 рік з визначеними обмеженнями :

1) заборонити вихід з будинку (квартири) з 20.00 до 04.00 години ранку.

2) заборонити виїзд за межі району (міста) в особистих справах без погодження з органами внутрішніх справ.

3) з'являтися на реєстрацію в міліцію 4 рази на місяць,

з якими ОСОБА_1 був ознайомлений та під підпис попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до місця свого мешкання.

Однак з середини серпня 2013 року ОСОБА_1, навмисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без дозволу органів внутрішніх справ та без поважних причин залишив місце свого проживання за адресою: буд. АДРЕСА_2, а також у визначений строк не прибував до Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області для реєстрації, про що в реєстраційному листку маються відповідні записи від 19.08.2013 року, 26.08.2013 року та 02.09.2013 року. Тобто ОСОБА_1, самовільно змінив місце мешкання, не повідомивши про це органи внутрішніх справ, та не надавши у визначеному порядку заяву про зміну місця мешкання, - тим самим ОСОБА_1 навмисно порушив ст.9 п «в» обов'язків, передбачених Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».

Крім того, 04.10.2013 року близько 23:55 годин, повторно неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи спільно та узгоджено скориставшись відсутністю потерпілого та інших очевидців, за допомогою молотка, розібрали частину стіни гаражу №НОМЕР_3, що належить ОСОБА_16, який розташований неподалік від будинку АДРЕСА_3 після чого через даний отвір в стіні гаражу проникли в середину, звідки таємно викрали б/в коробку перемикання швидкостей в зборі від автомобіля марки ВАЗ 2106, вартістю 700 гривень; карданний вал в зборі від автомобіля марки ВАЗ 2106, вартістю 1600 гривень, що належать ОСОБА_16 Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли та розпорядились ним на свій розсуд.

07.10.2013 року близько 00:30 годин, повторно, продовжуючи свої злочині дії неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи спільно та узгоджено скориставшись відсутністю потерпілого та інших очевидців, проникли через раніше утворений ними отвір в середину гаражу №НОМЕР_3, який розташований неподалік будинку АДРЕСА_3 знаходячись в середині гаражу за допомогою заздалегідь заготовлених інструментів розкомплектували двигун від автомобіля марки ВАЗ 2106, вартістю 1500 гривень, що належить ОСОБА_16, який в подальшому винесли з гаражу, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_16, матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.

В результаті вчиненого неповнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, потерпілому ОСОБА_16 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 3800 грн.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції призначив йому покарання, яке за своєю суворістю явно не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого, у зв'язку з чим просить застосувати положення ст.69 КК України при визначенні йому покарання, врахувавши, що він сприяв розкриттю вчинених ним злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілим не було завдано значної шкоди. Також просить врахувати, що він вчинив злочини внаслідок тяжкого матеріального положення у сім'ї, що у нього є хворий батько, одинока сестра з піврічною дитино, має матір та батька, які є людьми похилого віку, а також, що за епізодом крадіжки у потерпілої ОСОБА_4 все її майно було їй повернуто.

Обвинувачений ОСОБА_2 на обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції призначив йому покарання яке за своєю суворістю явно не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого, у зв'язку з чим просить застосувати положення ст.69 КК України при визначенні йому покарання, врахувавши, що він в усьому добровільно зізнався та щиро розкаявся у вчиненому, на утриманні має дружину та неповнолітнього сина. Зазначає, що під час проведення досудового слідства було порушено його право на захист шляхом не надання йому державного захисника.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції призначив йому покарання , яке за своєю суворістю явно не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого, у зв'язку з чим просить застосувати положення ст.69 КК України при визначенні йому покарання, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що потерпілий ОСОБА_16 не має претензії до нього, та мав намір забрати свою заяву з правоохоронних органів про вчинення злочину.

У запереченні прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження, на апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду відносно всіх обвинувачених у кримінальному провадженні є обґрунтованим, вина обвинувачених по всьому об'єму обвинувачення доведена об'єктивно, достатньо і достовірно; покарання призначене кожному з обвинувачених вироком суду відповідає ступеню тяжкості, суспільній небезпеці злочинів та особам винних, які раніше судимі та на даний час відбувають покарання за інші злочини, а тому вважає, що вирок суду не підлягає зміні або скасуванню із зазначених в апеляційних скаргах підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження підтримав викладені ним в апеляційній скарзі вимоги. Просив застосувати до нього амністію 2014 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження також підтримав викладені ним в апеляційній скарзі вимоги.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження підтримав викладені ним в апеляційній скарзі, просить застосувати до нього амністію 2014 року.

В судовому засіданні захисник неповнолітнього обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 та законний представник неповнолітнього - ОСОБА_7 апеляційну скаргу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 підтримали, кожен окремо, просили застосувати до їх підзахисного положення ст.69 КК України та амністію 2014 року. Не заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Законні представника обвинувачених ОСОБА_5 -ОСОБА_10 та ОСОБА_6 -ОСОБА_9, захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_11, кожен окремо висловив думку по апеляціях, покладаючись на рішення апеляційного суду.

Прокурор при апеляційному розгляді прохав колегію суддів залишити без задоволення апеляційні скарги всіх обвинувачених, які були подані, оскільки вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, а покарання, що обрано обвинуваченим достатнім та необхідним для їх виправлення. Вважав, що відсутні підстави для застосування положень ст.69 КК України при визначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1, неповнолітньому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; також відсутні підстави для застосування амністії 2014 року до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку всіх учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, порівнявши їх з матеріалами, що знаходяться у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 не підлягають задоволенню в частині зміни вироку суду першої інстанції щодо призначеного їм покарання, а вирок суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.404 ч.1 КПК України, вирок переглядається апеляційним судом у межах наданих апеляційних скарг.

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зазначені у вироку суду першої інстанції, в апеляційних скаргах не оскаржуються.

На думку колегії суддів, вирок суду є вмотивованим і відповідає вимогам ст.374 КПК України.

Як свідчать матеріали справи, розгляд справи судом першої інстанції проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про суворість призначеного їм покарання, то на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, вчиненому та особі кожного з обвинувачених; воно є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 врахував характер і ступінь тяжкості скоєних ними кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів; особи обвинувачених та ступінь участі кожного із них у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, повне визнання ними вини, щире каяття в скоєному, а також, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальні правопорушення будучи неповнолітнім; врахував також і те, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебувають (а.с.149-150 Т.1, а.с.56-57 Т.3) ОСОБА_2 у лікаря психіатра на обліку не перебуває, а перебував на обліку у лікаря нарколога з 2008 по 2010 рік з приводу вживання алкоголю з шкідливими наслідками (а.с.77-78 Т.3).

Також судом враховано, що ОСОБА_3 по епізоду від 29.11.2012 року вчинив кримінальне правопорушення, будучи раніше не судимим, тобто до винесених відносно нього вироку (а.с.109, 110, 115-122 Т.2, а.с.54, 55, 58-66 Т.3), що сума спричиненої шкоди за вказаним епізодом є не значною, будучи особою неповнолітньою, що є обставинною яка пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому суд застосував до нього положення ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі встановленої санкцією вказаної статті та з застосуванням ч. 4 ст.70 КК України.

Щодо інших епізодів судом першої інстанції враховано, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є особами, які раніше судимі, а обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальні правопорушення в період випробування за попередніми вироками (а.с. а.с.142, 146, 147-148, 153-156 Т.1; а.с.109, 110, 115-122 Т.2; а.с.54, 55, 58-66, 75, 76, 81-85 Т.3).

Визнання тих чи інших обставин такими, що пом'якшують покарання, являється перевагою суду, відповідно до вимог ст.66 КК України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо незавдання вчиненими ними злочинами значної шкоди потерпілим, не врахування судом обставинами, що пом'якшує покарання, таких як повне визнання вини та щире каяття у вчиненому обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки щире каяття та повне визнання вини були враховані судом першої інстанції при визначенні покарання вказаним обвинуваченим та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів.

Не знайшли свого підтвердження після перевірки письмових матеріалів кримінального провадження доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо вчинення ним злочинів внаслідок тяжкого матеріального положення у сім'ї, а також, що на його утриманні перебувають матір та хворий батько, які є людьми похилого віку, які досягли 70 років, одинока сестра з піврічною дитиною.

Крім того, враховуючи, що визнання тих чи інших обставин такими, що пом'якшують покарання, являється перевагою суду, відповідно до вимог ст.66 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що доводи в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1 щодо визнання неврахованими обставини, що пом'якшують покарання, таких як сприяння розкриттю злочинів та часткове відшкодування завданих злочинами збитків, обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відсутності претензій матеріального характеру до нього з боку потерпілого ОСОБА_16, є безпідставними та не визнаються колегією суддів як обставини, що пом'якшують покарання.

Після дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_2 під час проведення досудового слідства, про що він зазначає у своїй апеляційній скарзі.

Так, обвинуваченому ОСОБА_2було роз'яснено його права, передбачені Конституцією України і Законами України на отримання правової допомоги, в тому числі і на безоплатну, про що обвинувачений ОСОБА_2 власноруч розписався. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких зауважень обвинуваченого та клопотань з цього приводу на стадії досудового слідства (а.с.68-69, 70, 71-72, 111 Т.3), а запобіжний захід у відношенні нього обирався за участі захисника - адвоката ОСОБА_17 (а.с.85-86 Т.3)

З урахуванням викладеного, а також, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризуються задовільно (а.с.144, 145 Т.1, а.с.108а, 108б Т.2, а.с.53, 74 Т.3), обвинувачений ОСОБА_2 має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.79,80 Т.3), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, а покарання, його вид і строк у відношенні обвинувачених визначено судом першої інстанції правильно, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 положень ст.69 КК України та його пом'якшення, не вбачає.

До апеляційного розгляду 04.06.2014 року від обвинуваченого ОСОБА_1 та в судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшли клопотання про застосування до них положень Закону України « Про амністію у 2014 році», оскільки ОСОБА_1 має на своєму утриманні матір похилого віку та хворого батька, а ОСОБА_3 являється неповнолітнім.

Колегія суддів вважає, що зазначені клопотання не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р. не підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України (стаття 1). Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили тяжкі злочини, відповідно до положень ст.12 КК України.

Крім того , з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 має одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, у яких немає інших працездатних дітей. Під час апеляційного розгляду такі докази надані також не були. Натомість, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що у нього є сестра, про що також зазначав у своїй апеляційній скарзі.

Також колегія суддів не вбачає і інших підстав, передбачених статтями 2-4 Закону України «Про амністію у 2014 році», для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3амністії.

Керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України від 13.04.2012 року, Законом України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2014 року у відношенні ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15-ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15-ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, 395 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, залишити без змін.

Відмовити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про застосування Закону України Про амністію у 2014 році»

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя Т.Л. Яценко

Судді А.О. Пістун

А.А. Мазниця