Ухвала суду № 39135001, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/800/66310/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013

у справі № 826/4239/13-а

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, від 02.01.2013 № 0000141505, № 0000151505.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності погашення податкового зобов'язання, зазначеного в податковому розрахунку земельного податку КП «Київжитлоспецексплуатація» за період з 30.03 по 23.12.2011, складено акт № 4894/1505/03366500 від 14.12.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 287.3, 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: порушення строків своєчасності сплати податкових зобов'язань з земельного податку.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000141505 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 12 508,86 грн. (10% за затримку на 237 днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 125 088,60 грн.);

- № 0000151505 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 207,56 грн. (20% за затримку на 148 днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 51 037,80 грн.).

Крім того, судами обох інстанцій зазначено, що зі змісту акту перевірки від 14.12.2012 № 4894/1505/03366500 неможливо встановити, на підставі яких документів виникло податкове зобов'язання позивача по платі за землю, який розмір відповідного податкового зобов'язання та які граничні строки його сплати.

Інформація наведена в акті перевірки не відповідає інформації, що відображена в платіжних дорученнях із відміткою банку, наданих суду позивачем на обґрунтування повноти та своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що задекларовані суми грошових зобов'язань із земельного податку в 2011 році, позивачем були сплачені із врахуванням договору про розстрочення податкового боргу від 12.05.2011 № 1, що підтверджено виписками з банку, платіжними дорученнями та податковими деклараціями за 2011 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки в судовому порядку встановлено, що задекларовані позивачем суми грошових зобов'язань із земельного податку сплачені останнім з врахуванням договору про розстрочення податкового боргу, тобто в межах встановлених строків, тому у податкового органу були відсутні підстави для притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний