Постанова № 39134391, 21.05.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 803/790/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Колодка В.І.,

представників відповідача Матвійчук Т.М., Франчака А.А.,

представника третьої особи Фесик Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» до Державної екологічної інспекції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз» Філія УМГ «Львівтрансгаз») звернулося з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування припису №000947 від 27.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі висновків перевірки, проведеної 20.03.2014 року у Волинському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (далі - Волинське ЛВУМГ), з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки старшим державним інспектором Франчаком А. А. складено припис №000947 від 27.03.2014 року, який отриманий позивачем 07.04.2014 року.

Вказаним приписом зобов'язано позивача: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Волинського ЛВУМГ, а саме метану, етилмеркаптану, масла мінерального.

Вважають винесення припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на момент видачі позивачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та на даний час, визначення переліку речовин, що підлягають нормуванню, здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2001 року №1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню», а метан, який відноситься до парникових газів в цей перелік не входив і тому не підлягав включенню в дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач вважає, що не вчинив жодних дій які б свідчили про порушення ним природоохоронного законодавства, а навпаки виконав вимоги діючого законодавства та надав відповідному дозвільному органу всі необхідні документи для отримання Дозволів, тому переконаний, що припис №000947 від 27.03.2014 року є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві просив позов задовольнити, визнати протиправним і скасувати оскаржуваний припис. При цьому наголосив, що метан, етилмеркаптан та масло мінеральне не відносяться до переліку речовин, що підлягають нормуванню, який затверджений Постановою КМУ від 29.11.2001 року №1598, тому немає підстав для отримання Дозволу на викиди цих речовин.

Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов визнала частково, вважає, що по метану слід було отримати дозвіл, а по інших двох - етил меркаптану та маслу мінеральному дозвіл не потрібний.

Заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 5 цього Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Судом встановлено, що у відповідності до затвердженого плану робіт Інспекції на І квартал 2014 року, з 27 по 30 січня 2014 року спеціалістами Інспекції була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у Волинському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (далі - Волинське ЛВУМГ). Дана перевірка проведена з дотримання вимог Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: повідомлення про проведення планової перевірки у визначний законодавством терміни було направлено на юридичні адреси Волинського ЛВУМГ та Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз». Керівником УМГ «Львівтрансгаз» листом від 09.01.2014 № 24/31-01 було дозволено керівництву Волинського ЛВУМГ допустити представників Державної екологічної інспекції у Волинській області для проведення перевірки у встановленому порядку.

В ході проведеної перевірки старшим державним інспектором Франчаком A.A. та державним інспектором Романовським В.М. встановлено, що Волинське ЛВУМГ є філією «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз». ПАТ «Укртрансгаз» зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ідентифікаційний код юридичної особи 30019801. Місце знаходження юридичної особи - м. Київ, Кловський узвіз, буд..9/1/ Види діяльності за КВЕД - 49.50. Трубопровідний транспорт. 42.21. Будівництво трубопроводів. 47.30. Роздрібна торгівля пальним.

До виробничих функцій Волинського ЛВУ МГ відноситься забезпечення безперебійного транспортування природного газу системою магістральних газопроводів, підтримання необхідного тиску природного газу в системі за допомогою компресорної станції( в разі потреби), технічний нагляд і техобслуговування трубопроводів природного газу високого тиску ( до 55 атм.) і автоматизованих газорозподільчих станцій (АГРС).

Волинським ЛВУ МГ представлені 39 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які отримані ПАТ «Укртрансгаз» від Управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації.

При аналізі представлених дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлено, що у даних дозволах не передбачені викиди метану, масла мінерального, етилмеркаптану (етантіол), хоча дані речовини вказані в документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для Волинського ЛВУМГ, які розроблені ТзОВ «Євроекоскоп» у 2008 році.

Згідно звіту 2-ТП (повітря) за 2013 рік, який підписаний керівником підприємства і скріплений печаткою, підприємство викинуло в атмосферне повітря 2379,175 тонни забруднюючих речовин, із них: сполуки азоту - 2,299 тонн, оксид вуглецю - 2.929 тонн, НМЛОС -0,156 тонни, метан - 2373,458 тонни, залізо - 0,010 тонни, речовини у вигляді суспендованих частинок - 0,323 тонни. Фактично викиди метану в атмосферне повітря здійснювалися у 2013 році без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результати проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, у відповідності до вимог наказу Мінприроди України від 10.09.2008 №464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 року за №18/16034, (далі наказ) було складено уніфікований акт перевірки, в якому зафіксовані виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства, в тому числі відсутність дозволів на викиди забруднюючих речовин: метану (код 1200), ектилмеркаптану (код 1728), масло мінеральне (2735). Даний акт перевірки був підписаний начальником Волинського ЛВУМГ ОСОБА_1 із зауваженнями, що передбачено чинним законодавством. Також, за результатами проведеної перевірки старшим державним інспектором Франчаком A.A. було видано припис керівнику Волинського ЛВУ МГ від 31.01.2014 року № 00045 щодо усунення виявлених порушення вимог природоохоронного законодавча, а саме в термін до 28.02.2014 року: п.1 провести повірку пристроїв та вимірювальної апаратури, що здійснює облік проходу води; п. 2 налагодити первинний поточний облік кількості складу відходів, які утворилися у відповідних службах; п. 3 забезпечити облік спожитої води у відповідності до вимог форми ПОД -11; п. 4 отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Волинського ЛВУ МГ метану (код 1200), ектилмеркаптану (код 1728), масло мінеральне (2735).

Вказаний припис від 31.01.2014 року № 00045 позивачем було оскаржено до суду та постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року в справі №803/797/14 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 4 припису Державної екологічної інспекції у Волинській області №000045 від 30.01.2014 року, а саме щодо необхідності отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Волинського ЛВУ МГ метану, ектилмеркаптану, масла мінерального.

По факту виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства, старшим державним інспектором Франчаком A.A. було складено протоколи про адміністративне правопорушення на начальника Волинського ЛВУМГ ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 78 та ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі складених протоколів постановою № 002379 від 25.03.2014 року старшого державного інспектора Франчака A. A. було притягнено начальника Волинського ЛВУ МГ ОСОБА_1 як посадову особу до адміністративної відповідальності по ст. 188-5 КУпАП у вигляді штрафу на суму 255 грн, за невиконання вказаного вище припису Державної екологічної інспекції у Волинській області.

Як встановлено в судовому засіданні начальник Волинського ЛВУМГ не погодившись з вказаною вище постановою звернувся в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області в якому просив визнати дії старшого державного інспектора Франчака А.А. Державної екологічної інспекції у Волинській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 188 - 5 КУпАП та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року незаконними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року. Постановою Ковельського міськрайонного суду від 28.04.2014 року в справі №159/2318/14-а визнано дії старшого державного інспектора Франчака А.А. Державної екологічної інспекції у Волинській області, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 188 - 5 КУпАП та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року незаконними та скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року.

Крім того 20.03.2014 року у Волинському ЛВУМГ відповідачем була проведена перевірка виконання припису від 31.01.2014 року, на підставі висновків якої, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, старшим державним інспектором Франчаком А. А. складено оскаржуваний припис №000947 від 27.03.2014 року, який отриманий позивачем 07.04.2014 року.

Вказаним приписом зобов'язано позивача: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Волинського ЛВУМГ, а саме метану (код 1200), етилмеркаптану (код 1218), масла мінерального (код 2731).

Згідно з частиною 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Надаючи правову оцінку припису Державної екологічної інспекції №000947 від 27.03.2014 року, суд зазначає наступне.

З метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря, Законом України «Про охорону атмосферного повітря»встановлена дозвільна системи регулювання викидів в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки.

Стаття 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлює, що викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Статтею 10 3акону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Законом України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що для забезпечення екології безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПК України стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Так, згідно статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.

Пунктом 2 Порядку затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи» передбачається, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Пунктом 4 цього Порядку передбачається, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання:

-оформляє заяву;

-готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

-проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

-проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони та інші.

Тобто законодавцем, вище зазначеним нормативно-правовим актом встановлено, що для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин суб'єкту господарювання необхідно розробити документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин та провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується представниками сторін, що Волинським ЛВУМГ при проведенні перевірки були представлені 39 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які отримані ПАТ «Укртрансгаз». Проте при аналізі цих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря перевіряючими встановлено, що відсутні дозволи на викиди метану, масла мінерального, етилмеркаптану. На підставі відсутності цих дозволів та невиконання припису від 31.01.2014 року інспектором винесено припис №000947 від 27.03.2014 року.

Як встановлено судом Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню».

Відповідно до вищевказаної Постанови найбільш поширені забруднюючі речовини, є: оксиди азоту бенз(а)пірен, діоксид та інші сполуки сірки, оксид вуглецю, озон, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна), свинець та його сполуки формальдегід, небезпечні забруднюючі речовини, метали та їх сполуки, органічні аміни, леткі органічні сполуки, стійкі органічні сполуки, хлор, бром та їх сполуки, фтор та його сполуки, ціаніди, фреони, арсен та його сполуки. Як вбачається з вказаного переліку, речовини, які вказані інспектором в оскаржуваному приписі, а саме метан, масло мінеральне, етилмеркаптан не відносяться до найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Посилання відповідача на Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справляти шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря затверджену Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.202 року №177 в якій в Переліку забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, вказаний метан, як на підставу для отримання Дозволу не є підставним, оскільки ця Інструкція встановлює критерії взяття на державний облік об'єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов'язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Проте цією інструкцією не визначено переліку забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.06.2006 року № 309 затверджено нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, проте метан до переліку забруднюючих речовин вказаному в цьому наказі не відноситься.

Також не береться до уваги посилання відповідача на лист Міністерства охорони наколишнього природного середовища України від 19.09.2009 року №162/11/2-09, оскільки в ньому не вказано, що слід брати Дозвіл на викиди метану, а лише вказано, що збір за забруднення викидами в атмосферне повітря від установок спалювання справляється і за метан, що й виконується позивачем, як вбачається з оглянутого судом звіту 2-ТП (повітря) за 2013 рік, який приєднаний до матеріалів позову.

Крім того, як вбачається з оглянутої в судовому засіданні постанови Ковельського міськрайонного суду від 28.04.2014 року в справі №159/2318/14-а, яка набрала законної сили і додана до справи, начальник Волинського ЛВУМГ звернувся в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області в якому просив визнати дії старшого державного інспектора Франчака А.А. Державної екологічної інспекції у Волинській області, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 188 - 5 КУпАП та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року незаконними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року. Адміністративний позов задоволено, визнано дії старшого державного інспектора Франчака А.А. Державної екологічної інспекції у Волинській області, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 188 - 5 КУпАП та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року незаконними та скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № 002379 від 25.03.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент видачі Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації Дозволів та на даний час, визначення переліку речовин, що підлягають нормуванню, здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2001 року, № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню». В цей перелік метан, масло мінеральне, етилмеркаптан, не входять. Отже на ці речовини не потрібно отримувати Дозвіл, оскільки вони не підлягають регулюванню.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства спростовуються матеріалами справи та не відповідають дійсності.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис Державної екологічної інспекції у Волинській області №000947 від 27.03.2014 року про зобов'язання позивача отримати дозволи на вищевказані речовини є необґрунтованим, тобто винесеним без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У разі виявлення порушень хоча б одного з цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам Державна екологічна інспекція у Волинській області як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, і не довела правомірності прийняття припису від 27 березня 2014 року №000947, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування припису.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 72, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі статтей 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтей 7, 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1598, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Волинській області № 000947 від 27 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 травня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич