Рішення № 39134370, 04.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2014 р.Справа № 916/1188/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до Відділу освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради

про стягнення 130959 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності №б/н від 15.07.13р.;

Від відповідача: Кольва К.В. по довіреності №3180 від 04.12.13р.

Вєлєв В.Д. по довіреності №825 від 14.04.14р.;

В судовому засіданні 04.06.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 130959 грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2014р. суддя Літвінов С.В. порушив провадження по справі № 916/1188/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача відповідно до ст. 69 ГПК України.

По справі була оголошена перерва до 04.06.2014р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

26.05.2014р. до господарського суду надійшла заява представника позивача відповідно якої просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання 04.06.2014р. не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, але в судовому засіданні 23.04.2014р. визнав позовні вимоги повністю, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи , суд встановив.

17 вересня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Учасник, позивач) та Управлінням освіти та науки Одеської міської ради (Замовник) та Відділом освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (надалі - Платник, відповідач) було Договір № 26 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір № 26).

Згідно з п.1.1 Договору № 26, в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору № 26 від 28.02.2013 року, Учасник зобов'язується до 31.12.2013 року поставити Платнику товари, зазначені в Специфікації до Договору (Додаток № 1) за переліком, зазначеним в Дислокації (Додаток № 2), а Платник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.3.1 Договору № 26, ціна цього Договору становить 261 918,00 грн. (двісті шістдесят одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять гривень, нуль копійок) - без ПДВ.

На виконання умов Договору № 26 Позивачем було поставлено товари, зазначені в Специфікації до Договору № 26, що підтверджується наступними Видатковими накладними:

№ т000000006 від 15 квітня 2013 року;

№т000000016 від 28 листопада 2013 року.

Відповідно до п.4.2 Договору, оплата здійснюється за фактично поставлений товар згідно з видатковими накладними протягом 10 банківських днів після надходження відповідних бюджетних коштів на рахунки Платника.

Як стверджує позивач, відповідачем свій обов'язок щодо оплати поставленого товару повністю виконано не було. Так, було лише здійснено оплату від 08.05.2013 р. на суму 130959,00 грн.

Таким чином, станом 11 березня 2014 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором №26 складає 130959,00 грн. (сто тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень, нуль копійок) (261918 - 130959 = 130959 грн.)

З метою врегулювання спору Позивачем була направлена Претензія до Відповідача, відповідно до якої Позивач просив сплатити суму заборгованості за Договором..

Позивачем була отримана Відповідь на претензію № 42 від 13.01.2014 року, у якій відповідач визнає суму заборгованості перед Позивачем.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 130959грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 130959грн..

Станом на день розгляду справи, відповідач, документів спростовуючих позовні вимоги ( з урахуванням зменшень) не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради ( 65025, м. Одеса, пр-т. Добро вольського, 106, код ЄДРПОУ 20993994, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 61091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 130959грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2619,18грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014р.

Суддя Літвінов С.В.