Ухвала суду № 39134368, 30.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"30" травня 2014 р.Справа № 5017/2574/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача (стягувача - скаржника) - не з'явився,

від відповідача (боржника) - Бакума А.В., Погоря В.Ф.,

від ВДВС - Костюков С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" на дії Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (вх. № 2-1716/14 від 05.05.2014 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 5017/2574/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення 434 053, 58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення заборгованості за договором на постачання та транспортування природного газу для потреб котельних бюджетних установ і організацій № 008541-Б від 01.01.2010 р. та за договором на постачання природного газу за державні кошти № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. в загальній сумі 693 905,22 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2012 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 5017/2574/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

22.10.2012 р. позивач подав до господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 569 317,37 грн., індекс інфляції у розмірі 1 150,01 грн., 3% річних в сумі 4 909,17 грн. та пеню в розмірі 24 835,95 грн.

В засіданні суду 12.11.2012 р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу, яка станом на 12.11.2012 р. становить 409 217,63 грн. та пеню в розмірі 24835,95 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2013 р. у справі № 5017/2574/2012 позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" було задоволено частково та на користь останнього стягнуто з Петрівського державного аграрного технікуму основний борг в сумі 409 217,63 грн., пеню в сумі 1000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8681,07 грн.

27.11.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області було видані відповідні накази щодо стягнення з Петрівського державного аграрного технікуму користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" основного боргу в сумі 409 217,63 грн., пені в сумі 1000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 8681,07 грн.

05.05..2014 р. Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" подало до господарського суду Одеської області скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про повернення виконавчого провадження ВП № 37237738;

- визнати незаконною постанову про повернення виконавчого провадження від 07.04.2014 року ВП № 37237738 по справі № 5017/2574/2012;

- зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції поновити виконавче провадження ВП№ 37237738 по справі № 5017/2574/2012;

- зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції та накласти арешт на рахунки та майно боржника - Петрівського державного аграрного технікуму.

В обґрунтування вказаної скарги ПАТ „Одесагаз" послався на наступне.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області перебував наказ господарського суду Одеської області по справі № 5017/2574/2012 про стягнення з Петрівського аграрного технікуму на користь ПАТ „Одесагаз" грошової суми у розмірі 9681,07 грн., за яким було відкрито виконавче провадження № 7237738.

Однак, 07.04.2014 року відділом державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", за якою наказ суду № 5017/2574/2012 від 27.11.2012 р. було повернуто ПАТ „Одесагаз" та отримано останнім 23.04.2014 року за вх. № 21/17-150.

Між тим ПАТ „Одесагаз" вважає, що вищезазначена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37237738 від 07.04.2014 року по справі № 5017/2574/2012 винесена з порушенням вимог чинного законодавства України.

Зокрема, скаржник посилається на те, що п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, серед іншого, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови державним виконавцем було зазначено, що згідно ЗУ „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржниками за якими є державний орган, орган місцевого самоврядування, здійснюється державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду. Таким чином, державним виконавцем було запропоновано ПАТ „Одесагаз" звернутися із відповідною заявою до Державної казначейської служби у строки, встановлені ЗУ „Про виконавче провадження". Разом з тим, у п.п. 1, 2 ст. 4 ЗУ „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" також зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюються в порядку, визначеному ЗУ „Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Так, скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 37237638 була винесена державним виконавцем 28.03.2013 року, тобто 13 місяців назад, що свідчить про те, що державним виконавцем було пропущено строк, в межах якого ПАТ „Одесагаз" мало можливість звернутися з відповідною заявою про стягнення грошових коштів через Державну казначейську службу України.

Відтак, скаржник вважає, що державним виконавцем винесено незаконну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2014 р. по справі № 5017/2574/2012 скаргу ПАТ "Одесагаз" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Представник скаржника у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про отримання ухвал суду.

Відповідач (боржник) проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях на скаргу (а.с. 34-35 т. 2). Зокрема, відповідач вказує, що у грудні 2013 року Петрівським державним аграрним технікумом було надано до управління Держказначейства у Комінтернівському районі платіжне доручення №386 від 16.12.2013 року на суму 55 284,42 грн. на оплату заборгованості за газопостачання перед ПАТ „Одесагаз" згідно рішення господарського суду Одеської області по справі № 5017/2574/2012 від 12.11.2012 року та вказаних в рішенні реквізитів на перерахування коштів. Так, Казначейством було проведено списання коштів з рахунку відповідача 27.12.2013 р. Однак, в січні 2014 року вказані кошти повернуто на рахунки технікуму у зв'язку з недійсними реквізитами отримувача. Таким чином, на думку відповідача, невиконання рішення відбулось з вини стягувача, оскільки до суду були надані невірні відомості про реквізити. В свою чергу відповідач вважає, що 07.04.2014 року ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області було правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження" та відповідно повернуто наказ №5017/2574/2012 від 27.11.2012 р.

ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях на скаргу (а.с. 3-5 т. 2).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи і скарги, вислухавши пояснення представників боржника та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Одесагаз" супровідним листом за вих. № 21/17-140 від 05.03.2013 р. було направлено до ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області наказ господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. по справі № 5017/2574/2012 щодо стягнення з Петрівського державного аграрного технікуму на користь ПАТ „Одесагаз" пені у розмірі 1000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 8681,07 грн., всього 9681,07 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

28.03.2013 року державним виконавцем ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37237738 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 5017/2574/2012 від 28.03.2013 р., в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги виконавчого документа до 04.04.2013 р. Вказану постанову було направлено стягувачу та боржнику згідно супровідного листа ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області від 28.03.2013 р. № 03-4496/11.

07.04.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області в межах виконавчого провадження ВП № 37237738 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", згідно з якою ПАТ „Одесагаз" було повернуто наказ господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. у справі № 5017/2574/2012 щодо стягнення з Петрівського державного аграрного технікуму на користь ПАТ „Одесагаз" коштів в сумі 9681,07 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, згідно Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (із змінами і доповнен.) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржниками за якими є державний орган, орган місцевого самоврядування, здійснюється державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким чином, з огляду на те, що Петрівський державний аграрний технікум є державною установою та обслуговується управлінням державного казначейства у Комінтернівському районі, стягувачу роз'яснено, що він має право звернутися з відповідною заявою про виконання рішення до Державної казначейської служби у строки, встановлені ЗУ „Про виконавче провадження".

Так, скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 37237638 була винесена державним виконавцем 28.03.2013 року, тобто 13 місяців назад, що свідчить про те, що державним виконавцем було пропущено строк, в межах якого ПАТ „Одесагаз" мало можливість звернутися з відповідною заявою про стягнення грошових коштів через Державну казначейську службу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Між тим відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI цим Законом встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Ч. 1 ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Разом з тим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", на підставі якої державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як з'ясовано судом, відповідно до вимог статті 59 Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем 14.06.2013 р. були винесені постанови про накладення арешту на рахунки боржника в Філії Одеське обласне управління АТ Ощадбанк м. Одеси, філія Комінтернівське відділення АТ Ощадбанк. При цьому, як зазначено держвиконавцем арешт на рахунки в РУ Ліквідатор Банку Україна м. Одеса не накладався у зв'язку з тим, що вказана банківська установа ліквідована. При цьому згідно листа ТВБВ 10015/0523 Філії-Одеське обласне управління АТ Ощадний банк України від 21.06.2013 р. № 13 постанова про арешт коштів боржника повернута без виконання у зв'язку з відсутністю в банківській установі рахунків, належних боржнику - Петрівському державному аграрному технікуму.

Також проведеною державним виконавцем перевіркою майнового стану боржника встановлено відсутність у Петрівського технікуму рухомого і нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок. Тобто під час виконавчого провадження було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Крім того, відповідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петрівський державний аграрний технікум є державною організацією, фінансування якої здійснюється з державного бюджету України у межах відповідних бюджетних призначень. В свою чергу ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області не може бути накладений арешт на рахунки боржника, що знаходяться в ГУ ДКСУ в Одеській області, оскільки відповідно до вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (у редакції Постанови КМУ № 45 від 30.01.2013 року) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Наказом Міністерства Фінансів України № 333 від 12.03.2013 року затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету. Економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування, та забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Кожен вид платежу має відповідний КЕКВ, списання коштів з іншого КЕКВ не допускається. Згідно листа УДКСУ у Комінтернівському району Одеської області від 21.06.2013 р. № 1263 оплата судового збору та пені проводиться за КЕКВ 2800.

В п. 6 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року зазначено, що строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Наразі частиною 5 статті 47 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документу стягувачеві не позбавляє його права на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, враховуючи те, що наказ суду від 27.11.2012 р. у справі № 5017/2574/2012 щодо стягнення з Петрівського державного аграрного технікуму на користь ПАТ „Одесагаз" коштів в сумі 9681,07 грн. перебував на виконанні, відповідно строк для його пред'явлення переривався, а тому твердження скаржника про пропуск строку на звернення до УДКСУ є хибними. До того ж в оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві зазначено про можливість повторного пред'явлення наказу в строк до 07.04.2015 р., який на день розгляду скарги не сплинув. Інших доводів щодо протиправності дій держвиконавця стягувач не навів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. по справі № 5017/2574/2012 (ВП № 37237628), господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ „Одесагаз" на дії ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Більш того, як встановлено судом під час розгляду скарги, боржником вживались заходи до погашення заборгованості. Так, згідно платіжного доручення №386 від 16.12.2013 року, яке було подано Петрівським державним аграрним технікумом до управління Держказначейства у Комінтернівському районі, 27.12.2013 р. казначейською службою було проведено списання коштів з рахунку Петрівського технікуму в сумі 55 284,42 грн. на оплату заборгованості за газопостачання перед ПАТ „Одесагаз" згідно рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/2574/2012 від 12.11.2012 року із зарахуванням вказаних коштів на рахунок стягувача за вказаними в рішенні суду реквізитами, які зазначались стягувачем. Однак, в січні 2014 року вказані кошти було повернуто на рахунки технікуму у зв'язку з невірними реквізитами отримувача.

Керуючись ст. 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" на дії Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області по справі № 5017/2574/2012.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.