Рішення № 39133930, 03.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" червня 2014 р. Справа № 906/516/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання : Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. - дов. №б/н від 13.05.13 р., дійсна до 13.05.14 р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Адлєр" (м. Київ)

до Фермерського господарства "Пролісок Агро" (с. Скаківка бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 75848,42 грн.

22 квітня 2014р. позивач Приватне підприємство "Адлєр" (м. Київ) звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Фермерського господарства "Пролісок Агро" (с. Скаківка, Бердичівського р-ну) про стягнення на його користь 37 543, 55 грн. заборгованості, 20 648, 95 грн. - курсової різниці, 5204, 19 грн. - 20% річних, 3382, 73 грн. - пені, 1560, 29 грн. - інфляції.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 24 квітня 2014р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду відповідно до ст. 64-65 ГПК України.

Ухвалою від 05.05.14р. господарський суд задовольнив клопотання позивача ПП "Адлєр" (м. Київ) за вих. №04 від 24.04.2014р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 12.05.14р., доручивши проведення її господарському суду м. Києва.

Судове засідання 12.05.14р. відбулося у режимі відеоконференції.

До початку розгляду справи позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову.

До господарського суду повернулася ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.04.14р., яка була надіслана відповідачу на адресу, яка вказана у Спеціальному витязі, а саме: Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Скаківка, вулиця Леніна, буд. 20, з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

У п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Господарський суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.05.14року.

Ухвалою від 12.05.14року розгляд справи було відкладено на 03.06.14року.

Судове засідання 03.06.14р. відбулося у режимі відеоконференції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити, надав суду усні пояснення по суті виникнення спору, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.

До господарського суду повернулася ухвала суду про відкладення від 12.05.14року, надіслана відповідачу, з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

З врахуванням п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 р. між Приватним підприємством "Адлєр" (продавець) та Фермерським господарством "Пролісок Агро" (покупець) укладено договір поставки № 227/3 (далі - договір), згідно п.1.1 якого визначено умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар) (а.с.18-20)

Відповідно до п.2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Пункт 2.2 договору передбачає, що всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної та/або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром постачальник передає покупцю оригінальні товаросупровідні документи. Покупець зобов'язаний передати постачальнику оригінал довіреності та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення.

У відповідності до п.5.1. договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.

Пунктом 5.2. договору сторонами домовлено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

У пункті 5.3 договору узгоджено, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 серпня 2013рок, без виставлення рахунку-фактури.

Згідно п.6.1. договору, покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору; при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення даного договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, продавець самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов'язань покупця.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцю згідно умов договору (п.6.2 договору).

Відповідно до п.8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони , відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом 5 років (п.8.3 договору).

Пунктом 8.4 сторонами узгоджено, що покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

В силу п. 8.6. договору сторони згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 20% річних.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п.11.1 договору).

27.06.2013 р., 05.07.13р. та 22.07.13р. сторонами підписані додатки №№ 1, 2 та 3 до договору, в яких останні узгодили найменування товару, кількість, одиницю виміру, ціну, загальну вартість товару, термін поставки, тощо (а.с.21 - 23).

Окрім того, обумовили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу : S= (A1/A2)*В, де S - ціна товару на момент проплати, В - ціна товару на момент підписання, А2- курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору, А1 -курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

На виконання умов договору ПП "Адлєр" поставило ФГ "Пролісок Агро" товар на загальну суму 117 360,00 грн. що підтверджується:

- видатковою накладною від 27.06.2013 р. № РН-0000704 на суму 109 080,00 грн., виданою відповідачем довіреністю від 25.06.2013 р. №64, актом приймання-передачі продукції від 27.06.2013 р. № РН-0000704;

- видатковою накладною від 05.07.2013 р. № РН-0000742 на суму 1 800,00 грн., виданою відповідачем довіреністю від 05.07.2013 р. №59, актом приймання-передачі продукції від 05.07.2013 р. № РН-0000742;

- видатковою накладною від 22.07.2013 р. № РН-0000785 на суму 6 480,00 грн., виданою відповідачем довіреністю від 22.07.2013 р. №64 , актом приймання-передачі продукції від 22.07.2013 р. № РН-0000785 (а.с.22-35).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у строк до 20 серпня 2013року виконав лише на суму 29 816,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2013року . Інший платіж на суму 50 000,00 грн. здійснив 05.09.2013року. Внаслідок чого станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість в сумі 37 543,55 грн.

За вказаних обставин, ПП "Адлєр" звернулося до господарського суду з позовом до ФГ "Пролісок Агро" про стягнення 37 543,55 грн. основного боргу.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 20 648, 95 грн. - курсової різниці, 5204, 19 грн. - 20% річних, 3382, 73 грн. - пені, 1560, 29 грн. - інфляції.

Дослідивши матеріали справи в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

З господарського договору виникають господарські зобов'язання (ч.1 ст. 174 ГК України). Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання ( ч.1 ст. 173 ГК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично переданий товар остаточний розрахунок відповідачем здійснюється, згідно п.5.3. Договору, на умовах відстрочення платежу, до 20 серпня 2013року.

Оскільки у договорі виконання грошового зобов'язання визначено до 20 серпня 2013 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 19 серпня 2013 року, як це випливає із змісту ч. 2 статті 252 ЦК України ( абз. 2 п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ( далі - Постанова № 14).

Грошовим, за змістом статей 524 , 533-535 , 622 ЦК України , є виражене в грошових одиницях ( національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( п.п.1.1 Постанови № 14).

У статті 533 ЦК України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У частині 2 ст. 632 ЦК України обумовлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ: у справі №12/149 від 04.07.2011 року, у справі №55/440 від 27.03.2012 року).

Судом встановлено, що відповідач до 20.08.2013року із необхідних 117 360,00 грн. сплатив 29 816, 45 грн. Починаючи з 06.09.13року сума основного боргу становить 37 543,55 грн. , що визначена із ціни товару, зазначеної у додатках №№1,2 та 3 , визначеної у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору - 8,150 грн. за 1 долар США.

Пунктом 5.2. договору сторонами домовлено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Оскільки відповідач основний борг в сумі 37 543,55 грн. до 11.04. 2014року ( дата розрахунку ціни позову) не сплатив, позивач прийняв до уваги, що курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні станом на цю дату становив 12, 6000 грн. за 1 долар США .

З врахуванням показників формули додатків №№1,2 та 3 договору, позивач здійснив розрахунок курсової різниці на суму 20 648,95грн. , перевіривши який , суд вважає його арифметично правильним.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що станом на 20.08.13року відповідач допустив прострочення на суму 87 543,55 грн. , а з 06.09.13року на суму 37 543,55 грн., які є ціною товару, зазначеною у додатках №№1,2 та 3 , визначеною у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору.

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пунктах 8.2. та 8.4 договору передбачена відповідальність покупця за прострочення оплати за товар у вигляді пені та штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011, постанова ВСУ від 06.11.13року за позовом ПАТ "Перший Український міжнародний банк").

Позивач , при розрахунку позовних вимог про стягнення пені та штрафу, керувався ціною товару, зазначеною у додатках №№1,2 та 3 , визначеною у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору.

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені на загальну суму 3 382,73 грн. , визнає його обгрунтованим на суму 3 351,54грн. У стягненні 31,19грн. суд відмовляє.

Господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу на суму 7 508, 71 грн., визнає його арифметично правильним, у зв'язку з чим, вирішує стягнути зазначену суму згідно резолютивної частини рішення суду.

У п. 8.6 договору, сторони , згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 20% річних.

Позивач , при розрахунку позовної вимоги про стягнення 20% річних, також керувався ціною товару, зазначеною у додатках №№1,2 та 3 , визначеною у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 20% річних на загальну суму 5 204,19 грн. , визнає його обгрунтованим на суму 5 156,21 грн. У стягненні 47,98 грн. суд відмовляє.

Натомість позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат за період серпень 2013 року по квітень 2014 року на суму 1560,29 грн. суд вважає безпідставною, оскільки приписи ст. 625 ЦК України можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з врахуванням курсу іноземної валюти на день оплати товару, в даному випадку станом на 11.04.14року. Застосована позивачем курсова різниця до визначення ціни товару на зазначену календарну дату, є додатковим доказом наведеному, оскільки розмір боргу фактично становить не 37 534,55 грн. , а 58 192,50 грн.

Більше того, позивач у позовній заяві сам визнає , що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству , однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України , тобто зменшення купівельної спроможності гривні , а не іноземної валюти. (а.с. 5-6)

З врахуванням викладеного, у стягненні інфляційних втрат на суму 1560, 29 грн. суд відмовляє.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Адлєр" є обґрунтованими частково , а тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

За правилами ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Пролісок Агро" ( 13326, Житомирська область, Бердичівський район , село Скаківка, вул. Леніна, буд. 20, ідентифікаційний код 36532963) на користь Приватного підприємства "Адлєр" ( 10007, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, ідентифікаційний код 35954742):

- 37 543,55 грн. основного боргу,

- 20 648,95 грн. курсової різниці,

- 5 156,21 грн. 20% річних,

- 3 351,54 грн. пені,

- 7 508,71 грн. 20 % штрафу,

- 1787,50 грн. судового збору.

3. Відмовити у стягненні 47,98 грн. 20% річних, 31,19 грн. пені, 1560, 29 грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10 червня 2014року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу - на вимогу, 3 - відповідачу - рек. з повід.