Ухвала суду № 39133879, 27.05.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №683/1535/13-ц

Провадження №22-ц/792/1197/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Чебан О.М., Шевчук Ю.Г.,

за участю: представника апелянта - Москалюк С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину,

встановила:

В травні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 22766грн.91коп. за кредитним договором від 28.02.2007 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору від 28.02.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 250грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання по кредитному договору відповідач не виконав та станом на 29.03.2013 року заборгованість складає 22766грн.91коп., яка складається з наступного: 5924грн.77коп. - заборгованість за кредитом; 15281грн.81коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1060грн.33коп. - штраф (процентна складова).

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати кредитний договір від 28.02.2007 року нікчемним. В обґрунтування своїх вимог вказав, що не була дотримана письмова форма договору при укладенні кредитного договору від

_______________

Головуючий в першій інстанції - Цимбалюк О.В.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 19,27

28.02.2007р., з умовами кредитування його не ознайомили, позивачем самовільно збільшено розмір кредитного ліміту, не перевірено його майновий стан. Позивач вважає, що кредитний договір від 28.02.2007 року не відповідає ст.15 Закону України «Про захист прав споживача», так як у ньому порушено принцип рівності сторін.

Ухвалою Старокостянтинвського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2013 року вказані справи об'єднано в одне провадження.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2014 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2007 року, яка виникла станом на 29.03.2013 року, в сумі 15420грн.04коп., з яких: неповернутий кредит в сумі 3233грн.81коп., відсотки за користування кредитом - 11213грн.85коп., штрафні санкції в фіксованій частині - 250грн., штрафні санкції у відсотках від суми позики - 722грн.38коп. Вирішено питання про стягнення судового збору. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи. Апелянт вказує, що суд, при ухваленні рішення помилково застосував позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник апелянта ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Москалюк С.А. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення всієї суми кредиту з урахуванням процентів за користування кредитом та штрафу в межах строку позовної давності.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, а отже не є предметом апеляційного перегляду.

Встановлено, що 28 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку із зміною типу банку змінено найменування з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило назву напублічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що підтверджується витягом з статуту (а.с.15).

Сторони визначили, що заява позичальника (а.с.8), Умови та правила надання банківських послуг (а.с.9-11) і Правила користування платіжною карткою (а.с.11-12), а також Тарифами (а.с.63) складають укладений між ними договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

За заявою ОСОБА_2 від 28.02.2007 року, що є невід'ємною частиною договору, йому був встановлений ліміт в сумі 250 грн., терміном на 12 місяців під 36 % (а.с. 8), який в подальшому банком, у відповідності до п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, було змінено у сторону збільшення, а саме 05.08.2007 року до 4500грн.; 26.09.2008 року до 6000грн.; 23.12.2008 року до 6300грн., а 22.01.2009 року кредитний ліміт знижено до 5930грн. (а.с.60-62).

ОСОБА_2 не звертався до банку про припинення дії договору, відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг, яким передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Строк дії кредитної картки, яка була видана відповідачу було встановлено до червня 2009 року та по закінченню вказаного строку кредитна картка не перевипускалась. Картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_2 не закривався.

Відповідно до п.6.5 Умов і правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору від 28.02.2007 року клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Свої зобов'язання відповідно до кредитного договору відповідач належним чином не виконував: не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані відсотки за користування кредитом.

Сторони домовились, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн.+5% від суми позову (п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг).

В суді першої інстанції відповідач подав заяву, просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а.с.32).

Перевіряючи доводи апелянта в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до п.5.3 Правил користування платіжною карткою строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, зазначено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору.

Сторони по даному кредитному договору встановили наступний порядок сплати заборгованості по кредиту: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50грн. та не більше залишку заборгованості, що підтверджується тарифами по кредитці «Універсальна» (а.с.63). Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по договору (а.с.4-7) останній щомісячний платіж відповідач повинен був сплатити 30.12.2012 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом з 17 червня 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся з позовом 29 травня 2013 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Оскільки за період з 17.06.2009 року по 29.05.2010 року не встановлено поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем, тому до заявлених вимог про стягнення заборгованості за цей період судом першої інстанції правильно застосовано позовну давність, і ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності, а саме: з 29.05.2010 року по 29.03.2013 року в сумі 15420грн.04коп., з яких: неповернутий кредит - 3233грн.81коп., відсотки за користування кредитом - 11213грн.85коп., штраф- 972грн.38коп. (250грн.+ 722грн.38коп.).

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова