Рішення № 39133683, 03.06.2014, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/426/14-ц Провадження № 2/450/766/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарях Гук О.П., Микитів Н.С.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, в якому просить визнати 9/10 ідеальних часток садового будинку АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6, виділити та визнати за нею право власності на 9/20 ідеальних часток на вказаний садовий будинок, зобов'язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 видати свідоцтво на право власності на 9/20 ідеальних часток вказаного будинку та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.08.1972 року був укладений шлюб між нею та ОСОБА_6, під час якого в 1982 році вони отримали у користування земельну ділянку площею 0,0412 га для ведення садівництва в садівничому кооперативі «Поляна» в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області. 05.06.1997 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_6 У період з 1982 по 1983 роки під час перебування у шлюбі на вказаній земельній ділянці вони побудували садовий будинок, що підтверджується оцінювальним актом.

16.05.2002 року Галицьким районним судом м. Львова шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано, розірвання шлюбу зареєстровано 23.07.2002 року у відділенні ЗАГС Галицького району м. Львова.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, а після його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшов вказаний садовий будинок. Після звернення дітей спадкодавця до нотаріуса з заявами про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно, виявилося, що 26.12.2011 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_4 і отримав 30.12.2011 року свідоцтво на право власності на садовий будинок, який був побудований у шлюбі з нею.

Наголошує на тому, що проведення лише одної процедури реєстрації права власності на нерухоме майно не може свідчити про спільну сумісну власність подружжя, оскільки необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Щодо строків позовної давності для вимог про поділ спільного майна подружжя, шлюбу якого розірвано, вважає, що такий обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеному, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судових засіданнях проти заявлених вимог заперечила, вважає такі безпідставними та необгрунтованити. Пояснила, що проживала разом із померлим ОСОБА_6 на протязі шістнадцяти років, а потім одружилися за три місяці до його трагічної загибелі. Вказала, що пояснення позивачки вірні, однак їй нічого не належить після смерті ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_2 проти заявлених вимог заперечила, вважає такі безпідставними та необгрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Заявила клопотання про повернення до з'ясування обставин у справі, оскільки дослідження обставин справи відбулося без участі відповідача та його представника, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, після чого суд перейшов до судових дебатів Наголосила на тому, що у відповідача є обгрунтовані доказами заперечення по суті позовної заяви, окрім того для всебічного дослідження обставин справи потрібно додатково допитати свідків з метою з'ясування обставин проживання відповідачки з покійним ОСОБА_6, ведення спільного господарства, перебудови спірного будинку. Також заявила клопотання про виклик та допит у якості свідків з метою підтвердження спільного проживання відповідачки з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Не зважаючи на це, не надала обгрунтованих пояснень про те чому виникла необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, в чому ці обставини полягали та необхідність дослідження яких нових доказів виникла. Окрім того, представник не вказала які саме обставини можуть підтвердити, вказані відповідачкою свідки. За таких обставин, протокольною ухвалою суду у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено, як і в долученні до матеріалів справи на етапі судових дебатів заперечення на позовну заяву.

Третя особа приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена, однак подала заяву у якій просить проводити судовий розгляд у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.08.1972 року по 23.07.2002 року, що підтверджено відповідною відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_3 серія НОМЕР_1, виданим Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області. Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого МВДРАЦС Львівського МУЮ, 19.04.2012 року повторно, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Починаючи з 26.12.2011 року і до дня смерті ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, що визнається сторонами, а тому у відповідності із ст. 61 ч.1 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ № 14916, виданого Скнилівською сільською Радою народних депутатів 05.06.1997 року ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 0,0412 га, призначена для ведення садівництва, розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до положень ст. 60 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.2011 року ОСОБА_6 належав садовий будинок АДРЕСА_1, котрий він набув на підставі рішення виконавчого комітету Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №101 від 13.12.2011 року.

У постанові ПВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а саме у п. 19, 23 роз'яснено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно оцінювального акту на садовий будинок, розташований по АДРЕСА_1, складеного ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 02.12.2011 року, було збудовано у 1983 році, 1984 року побудовано прибудова з інженерним обладнанням, а згодом у 2008 році здійснено побудову тамбуру. Таким чином, спірний житловий будинок було збудовано у за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_12 надав пояснення про те, що він працював разом із ОСОБА_6 на імпорт. базі, він допомагав йому будувати дачний будинок разом із дружиною ОСОБА_3 Пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зводили спірний будинок спільними зусиллями, під час проведення будівельних робіт позивачка готувала обіди для майстрів та безпосередньо брала участь у роботах. Аналогічні за своїм змістом пояснення надав і свідок ОСОБА_13, окрім того пояснив, що відповідачку ОСОБА_4 бачив лише на похороні ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_14, котрий є сином ОСОБА_6 пояснив, що він проживає у спірному будинку, будував його батько з родиною, а відповідач участі в будівництві не приймала. Аналогічні пояснення надали також свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16, діти померлого та позивачки.

Свідок ОСОБА_17, брат померлого, пояснив, що він проживає у АДРЕСА_2, спірний будинок будував його брат разом із дружиною ОСОБА_3 Вказав про те, що з відповідачкою знайомий, однак про те, що вона була його дружиною йому не відомо.

З наведеного вище випливає висновок про те, що перебуваючи у шлюбі, подружжя в період з 1983 по 1984 рр. спільними зусиллями та коштами побудували спірний садовий будинок і лише проведення процедури реєстрації права власності на нерухоме майно підчас перебування в іншому зареєстрованому шлюбі не свідчить про те, що таке майно не є їхньою спільною сумісною власністю.

Навпаки матеріалами справи встановлено, що садовий будинок розташований по АДРЕСА_1 зводився за спільні кошти та на час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в шлюбі і є їхньою спільною сумісною власністю.

Аналогічна за своїм змістом позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 15.05.2013 року, котра є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Положеннями ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Нормами ст. 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оскільки після розірвання шлюбу померлим ОСОБА_6 було здійснено прибудову у 2008 році тамбуру, інвентаризаційна вартість якого становить 9763, 00 грн., беручи до уваги інвентаризаційну вартість майна а сумі 81480,00 грн., у спільній сумісній власності подружжя перебуває 9/10 спірного будинку. Таким чином, частка, що належить позивачу у праві спільної сумісної власності становить 9/20 ідеальних часток садового будинку АДРЕСА_1.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 видати свідоцтво на право власності на 9/20 ідеальних часток вказаного будинку, оскільки такі є передчасними та необгрунтованими. Окрім того приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 не перебуває у процесуальному статусі відповідача і до неї не можу бути пред'явлена позовна вимога у вказаному позовному провадженні.

Окрім того, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.03.2014 року було вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на садовий будинок АДРЕСА_1.

У відповідності із положеннями ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Беручи до уваги вказане вище, суд вважає за необхідне ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.03.2014 року про забезпечення позову скасувати.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 215, 225, 463 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 61, 63, 65 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати 9/10 ідеальних часток садового будинку АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/20 ідеальних часток садового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 529,20 гривень.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.02.2014 року про забезпечення позову - скасувати.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

СуддяВ. Є. Мусієвський