Рішення № 39133231, 05.06.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2014 р. Справа № 902/543/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс", код ЄДРПОУ 37569643 (03680, м. Київ, вул. Радищева, 3, оф. Б-402)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777", код ЄДРПОУ 34625668 (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4)

про стягнення 121 156,34 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс", м. Київ звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777", м. Вінниця про стягнення 111832,56 грн. - основного боргу, 4710,95 грн.- пені, 1087,14 грн. - 3% річних, 3525,69 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 25.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/543/14 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.05.2014 року представника відповідача та ненадання останнім витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 20.05.2014 року розгляд справи відкладено на 05.06.2014 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання не з'явився, натомість направив до суду електронною поштою клопотання, яким, у зв'язку з неможливість уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні, просить розглянути справу без участі позивача за наявними в справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду від 25.04.2014 року та від 20.05.2014 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив. Хоча про час, день та місце розгляду відповідача було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 20.05.2014 року, надіслання та вручення якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції та поштовим повідомленням за №2100721097023.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" (за договором - покупець) укладено договір № 12081.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується продати покупцю товар, а покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5., з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з урахуванням визначено умовами договору цінової політики.

Згідно із п.1.2 договору асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього договору, визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3 договору поставка товару здійснюється за попереднім замовленням покупця, здійсненого за допомогою поштового, електронного, факсимільного або іншого зв'язку, в якому визначається асортимент та кількість одиниць товару, який підлягає поставці. Поставка здійснюється протягом строку, зазначеного покупцем у цьому замовленні, але не пізніше ніж 5 робочих днів з моменту отримання замовлення. До умов цього договору застосовуються правила поставки, передбачені терміном DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (у редакції 2010 року), з урахуванням, що поставка здійснюється у межах території України та особливостей визначених договором.

В. п. 3.4. договори сторони визначили, що зобов'язання продавця щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту надання товару у не розвантаженому вигляді у розпорядження покупцю за місцезнаходженням його складу в обумовлену сторонами дату.

Згідно п. 3.7. договору датою прийняття товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється продавцем.

В п.п. 5.1, 5.5., 5.6. договору сторони погодили, що ціна товару погоджується сторонами у специфікації, що є додатком до договору, у національній валюті - гривні. Оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 30 календарних днів або у термін, визначений накладній. Підставою для проведення платежу є рахунок-фактура або накладна, отримані від продавця.

06.07.2012 року та 03.09.2013 року між сторонами укладено додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до договору № 12081 від 06.07.2012 року.

Взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, поставивши, за період дії договору товар на загальну суму 1844701,05 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 69 - 132).

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на загальну суму 1724368,64 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку № 175 від 12.05.2014 року (а.с. 157-158).

Крім того, між сторонами було проведено повернення товару на суму 8499,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення товару.

Таким чином, станом на день подання позову до суду неоплаченими залишилися поставлений згідно договору № 12081 від 06.07.2012р. товар на загальну суму 111832,56 грн. (1844701,05 грн.- 1724368,64 грн. - 8499,85 грн.)., відповідно до наступних партій товару:

- за видатковою накладною № БЛ-0000218 від 04.11.2013р. на суму 34142,11 грн. (загальна сума поставки за накладною складає 45493,60 грн., однак у зв'язку з частковим розрахунком за поставлений товар в розмірі 11351,49 грн. неоплаченим залишився товар на суму 34142,11 грн.);

- за видатковою накладною № БЛ-0001507 від 18.11.2013 року на суму 8635,25 грн.;

- за видатковою накладною № БЛ-0001509 від 18.11.2013 року на суму 69055,20 грн.;

Отримання товару згідно вказаних видаткових накладних не заперечується відповідачем, що вбачається з наданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.12.2013 року (а.с. 31).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із встановлених обставин справи, викладених вище норм законодавства, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу правомірною та обґрунтованою.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар на суму 111832,56 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 111832,56 грн.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4710,95 грн.- пені, 1087,14 грн. - 3% річних, 3525,69 грн. - інфляційних втрат, а саме: за видатковою накладною № БЛ-0000218 від 04.11.2013р. на суму 34142,11 грн. за період з 05.12.2013 року по 11.04.2014 року; за видатковою накладною № БЛ-0001507 від 18.11.2013 року на суму 8635,25 грн. за період з 19.12.2013 року по 11.04.2014 року; за видатковою накладною № БЛ-0001509 від 18.11.2013 року на суму 69055,20 грн. за період з 19.12.2013 року по 11.04.2014 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний договором строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.3 договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем строків розрахунків, вказаних в п. 5.5. договору, останній сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, а тому 4710,95 грн.- пені, 1087,14 грн. - 3% річних, 3525,69 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

05.06.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777", код ЄДРПОУ 34625668 (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс", код ЄДРПОУ 37569643 (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, п/р 26005301022657 у ПАТ "ТЕРРА БАНК", МФО 380601) 111832,56 грн. - основного боргу, 4710,95 грн.- пені, 1087,14 грн. - 3% річних, 3525,69 грн. - інфляційних втрат, 2423,13 грн. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 червня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03680, м. Київ, вул. Радищева, 3, оф. Б-402)

3 - відповідачу (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4)