Рішення № 39132947, 29.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4197/14

Справа №613/1165/13 Головуючий 1 інст. - Уварова Ю.В.

Категорія : трудові Доповідач - Бобровський В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Кокоші В.В.,

Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Сектору культури Краснокутського РДА на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до сектору культури Краснокутської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до сектору культури Краснокутської РДА Харківської області про поновлення на посаду директора Краснокутської дитячої музичної школи та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що працювала на вказаній посаді з січня 2007 року та наказом завідувача сектором культури Краснокутської РДА від 30 квітня 2013 року №07-к звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором з урахуванням раніше застосованих заходів дисциплінарних стягнень.

Зазначивши, що звільнена з роботи безпідставно, в порушення чинного трудового права без врахування попередньої бездоганної роботи, ОСОБА_3 просила суд поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2013 року у сумі 36060,32 грн. та на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав, стягнути 9000 грн.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2014 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Краснокутської дитячої музичної школи.

Стягнуто з сектора культури Краснокутської РДА на її користь 33236,84 грн. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. компенсації моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення 4017,64 грн. середнього заробітку за місяць.

Додатковим рішенням суду від 22 січня 2014 року стягнуто з відповідача на користь держави 342,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник сектору культури Краснокутської РДА з посиланням на порушення судом норм матеріального права при задоволенні позову та порушенням вимог процесуального права при ухваленні рішення просить таке рішення та додаткове рішення суду скасувати, новим рішенням у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи,перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення районного суду змінити з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала викладачем Краснокутської дитячої музичної школи, а з січня 2007 року її директором. Наказом завідувача сектору культури райдержадміністрації від 30 квітня 2013 року №07-к вона була звільнена із займаної посади з 30 квітня на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за результатами перевірки дотримання у закладі санітарного законодавства, та притягнення позивача до адміністративної відповідальності постановою Головного районного державного санітарного лікаря від 25 квітня 2013 року.

За нормою п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_3 виявилось притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом завідувача сектора культури РДА від 17 січня 2013 року № 10 яким їй оголошено догану за систематичне ненадання сектору культури відповідної документації щодо планування роботи закладу та порушення ведення діловодства.

За позовом ОСОБА_3 рішенням Богодухівського районного суду від 12 серпня 2013 року , залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2013 року вказаний наказ скасовано, визнано неправомірним притягнення її до дисциплінарної відповідальності в частині оголошення їй догани.

За таких обставин, вирішуючи справу, суд з урахуванням скасування попереднього наказу про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, який вона оспорювала у судовому порядку з лютого 2013 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до її звільнення з роботи за правилами п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України поновивши її на роботі у відповідності до ч.ч.1,2 ст.235 цього Кодексу та одночасно прийняв рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заявлених вимог за 182 дні із застосуванням, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами) Порядку обчислення середньої заробітної плати, а також стягнув на підставі ч.1 ст. 237 КЗпП України 1000 грн. компенсації заподіяної порушенням її трудових прав моральної шкоди.

Проте з рішенням суду про стягнення 33236,84 грн. суми заробітної план за 182 дні вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної зарплати у розмірі 182,62 грн. визначеного із довідки від 9 рудня 2013 року про суму зарплати за березень-квітень 2013 року в 4708,50 грн., у зв'язку з неповним з'ясуванням розміру посадової зарплати директора закладу, погодитись не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 окрім посади директора за сумісництвом працювала викладачем по класу сольфеджіо закладу з 0,66 ставки навантаження, та її загальна сума зарплати помилково судом враховано як зарплата директора.

Згідно довідки від 8 квітня 2014 року станом на 1 березня 2013 року з урахуванням 20% надбавки та 30% надбавки за вислугу років відповідно Єдиної тарифної сітки та штатного розкладу зарплата ОСОБА_3 за березень-квітень складає 4653грн. середньоденна відповідно - 105,75 грн., а сума за 182 дні вимушеного прогулу відповідно - 19246,50 грн.

З огляду на викладене, колегія вважає за необхідне рішення районного суду в цій частині змінити та зменшити суму, яка підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу з 33236,84 грн. до 19246,50 грн.

В іншій частині доводи апеляційної скарги про правомірне притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та про розпорядження голови РДА про припинення діяльності дитячого закладу та створення ліквідаційної комісії, колегія залишає поза увагою, як такі, що не спростовують правильності висновків суду, оскільки позивач була звільнена з роботи без дотримання вимог трудового права. а створення ліквідаційної комісії у зв'язку з реорганізацією закладу не є підставою до скасування рішення.

Керуючись ст..с. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника сектору культури Краснокутської РДА задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2014 року змінити.

Зменшити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнуту з Сектора культури Краснокутської РДА Харківської області на користь ОСОБА_3 з 33236,84 грн. до 19246,50 грн.

В решті це рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді