Рішення № 39132838, 03.06.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20130/13-ц

Провадження № 2/638/1541/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

за участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

з участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ сумісного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, визначити місце постійного проживання дитини - ОСОБА_6 разом з батьком, позивачем по справі.

26.12.2013 року позивач, відповідно до статті 31 ЦПК України, уточнив позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В березні 2014 року відповідач ОСОБА_5 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова з зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати за нею право власності на 3/5 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, визнати місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, яка частково прийнята судом. Зазначені позовні вимоги, ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що разом з ОСОБА_4, придбали вищезазначену квартиру за кошти які отримали від продажу квартири, за адресою: АДРЕСА_2, в якій раніше проживали, та яка належала на підставі приватної власності позивачу за первісним позовом, а також, за кошти які належали ОСОБА_5. Тобто різницю в 159 000 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч) грн., що було еквівалентно станом на 23 грудня 2009 року 20 000 (двадцяти тисячам) доларів США та становила 36,36% вартості придбаного житла, сплатила ОСОБА_5, позивач за зустрічним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги за основним позовом, просив задовольнити в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення первісного позову, просив відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступне.

22.05.2013 року згідно з рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано.

В період знаходження у шлюбних відносинах, 23.12.2009 року, позивачем ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу за №3443 від 23.12.2009 року, придбано квартиру АДРЕСА_1. Покупцем по вказаному договору виступила відповідач ОСОБА_5.

Відповідно до вимог статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Така ж норма закріплена і в частині 1 статті 383 ЦК України, а саме, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до вимог частини 1 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Крім того, згідно з частини 1, 2 статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Однак, пункт 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини 7 статті 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

В ході судового розгляду встановлений факт, який підтверджено позивачем за первісним позовом, про те, що кошти, за які придбана вищенаведена квартира належали ОСОБА_4, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 проводився одразу після підписання договору купівлі-продажу №3447 від 23.12.2009 року, квартири АДРЕСА_2, яка належала позивачу ОСОБА_4 та доплати решти необхідної грошової суми отриманої позивачем від його матері, що підтверджено копіями чеків з банкомату про зняття грошей 23.12.2009 року.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично відноситься до вимог та обставин викладених в зустрічному позові, так як доказів в обґрунтування наведених фактів та обставин позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Керуючись ст.ст.10, 27, 31, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 57 Сімейного Кодексу України, ст. 316, 317, 319, 321, 355-357, 372, 386 ЦК України, ст.41 Конституції України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ сумісного майна подружжя - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: