Постанова № 39131364, 21.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. № 820/7206/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрис" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетрис" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000001600 від 06.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 000001/01-26/34951756 від 16.01.2014 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за податковий період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом № 000001/01-26/34951756 від 16.01.2014 року, яким встановлено, що в порушення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, орендна плата ТОВ "Тетрис" сплачена у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, занижені податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2011 рік - листопад 2013 року на загальну суму 234889,41 грн.

На підставі висновку акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 000001600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 283558,06 грн., з яких: основний платіж - 234899,41 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 48658,65 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням листом за вих. № 4/02 від 20.02.2014 року позивач звернувся до ГУ Міндоходів в АРК зі скаргою.

За результатами розгляду скарги, відповідачем винесено рішення від 14.03.2014 року за вих. № 699/10/01-01-10-01-14, яким первинну скаргу ТОВ "Тетрис" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 000001600 - без змін.

Листом за вих. № 6/03 від 26.03.2014 року позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 000001600.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.04.2014 року за вих. № 6382/6/99-99-10-01-02-15 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 000001600 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд вважає висновки акту перевірки № 000001/01-26/34951756 від 16.01.2014 року безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 000001600 - таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2009 року між позивачем та Чорноморською селищною радою укладені договори оренди земельних ділянок, за адресою: с.м.т. Чорноморське, західніше СТ "Кипарис" для будівництва та обслуговування малоповерхового житлового комплексу:

- № 040801800061 площею 1,1430 га;

- № 040801800062 площею 2,3537 га;

- № 040801800060 площею 1,5881 га;

- № 040801800059 площею 1,6863 га;

- № 040801800058 площею 1,4244 га;

- №040801800063 площею 1,8045 га.

Пунктом 9 вказаних договорів визначено розмір сплати орендної плати.

Відтак, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі щорічно у розмірі:

- за земельну ділянку площею 1,4244 га - 21665,10 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,6863 га - 25648,60 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,5881 га - 24155,00 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,1430 га - 17385,00 грн.;

- за земельну ділянку площею 2,3537 га - 35799,80 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,8045 га - 27446,40 грн.;

На період будівництва, а саме терміном на 5 (п'ять) років, розмір щорічної орендної плати з моменту державної реєстрації договорів становить:

- за земельну ділянку площею 1,4244 га - 10832,60 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,6863 га - 12824,30 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,5881 га - 12077,50 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,1430 га - 8692,50 грн.;

- за земельну ділянку площею 2,3537 га - 17900,00 грн.;

- за земельну ділянку площею 1,8045 га - 13723,20 грн..

Вищезазначений термін буде переглянутий сторонами в той чи інший бік згідно розробленої документації на будівництво.

Відповідно до пункту 13 зазначених договорів оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

На виконання вказаних договорів Чорноморською селищною радою передано в оренду зазначені ділянки позивачу, що підтверджується актами приймання - передачі об'єктів оренди від 12.10.2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що загальна площа земельних ділянок, орендованих ТОВ "Тетрис" у Чорноморської селищної ради становить 10,0 га.

В акті вказано також, що податок на вказані земельні ділянки загальною площею 10,0 га становить 161073,81 грн. (18410,72 грн. + 37911,99 грн. + 25580,15 грн. + 27161,87 грн. + 22943,34 грн. + 29065,74 грн.) 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На період будівництва 5 (п'ять) років, розмір орендної плати з моменту державної реєстрації договору оренди становить 80536,94 грн. (9205,35 грн. + 18956,10 грн. + 12790,07 грн. + 13580,93 грн. + 10832,60 грн. + 11471,72 грн. + 14532,87 грн.) 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідачем зазначено, що відповідно до вимог підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, орендна плата за орендовані ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 161073,81 грн. за земельні ділянки загальною площею 10,0 га.

Отже, як вказано перевіряючими, ТОВ "Тетрис" за період з 01.01.2011 по 31.11.2013 року задекларовано орендної плати за землю 234899,41 грн., а згідно розрахунку орендна плата не може бути меншою 469798,82 грн., не задекларована сума - 234899,41 грн.

Суд з зазначеним висновком податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Разом з тим, відповідно до пункту 288.4 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, і Закон України "Про оренду землі" і Податковий кодекс України, передбачають, що розмір орендної плати за користування землею, як одна із істотних умов, визначаються між сторонами по договору (орендодавцем і орендарем), в даному випадку між позивачем та Чорноморською селищною радою, зазначається в Договорі, а не визначається або змінюється, одноособово, однією із сторін по договору, без узгодження між собою, або одноособово визначаються контролюючим органом - податковою службою шляхом донарахування зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, із змісту наведених норм можна зробити висновок, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, і питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Розмір орендної плати, порядок її розрахунку та умови внесення є одними із істотних умов договорів оренди земельних ділянок, які відповідно до чинного законодавства і умов договорів, визначаються сторонами по договорах і можуть бути змінені лише ними на або судом на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Окремо варто звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, де зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на наведену позицію Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що ставки орендної плати за земельні ділянки, визначені підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, мають обов'язково застосовуватись при укладенні договорів після набрання чинності наведеними нормами, тобто з 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що норми Податкового кодексу України набрали чинності з 01.01.2011 року, вони повинні застосовуватись до орендних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто до умов договорів, які укладаються після набрання чинності Податкового кодексу України, тобто після 01.01.2011 року, зокрема, і у визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку.

Щодо до договорів, укладених до набрання чинності Податкового кодексу України, то така зміна можлива за умов встановлення законодавством умови, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У Податковому кодексі України, відповідна умова, яка передбачає перегляд розміру орендної плати за земельні ділянки в діючих договорах без участі сторін договірних відносин не передбачена. Таким чином встановлення іншого розміру орендної плати за земельні ділянки, крім того, який визначений в договорі оренди, можливо лише за умов та підстав визначених в договорі та у спосіб визначений законодавством, а саме шляхом внесення змін до діючих договорів оренди сторонами договірних відносин, в даному випадку Чорноморською селищною радою та ТОВ "Тетрис".

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності свідчить про те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (в т. ч. і сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Згідно статті 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України стосовно встановлення розміру орендної плати не є безпосередньою підставою для їх застосування, застосовуються вони опосередковано шляхом врахування при укладені договорів оренди земельних ділянок або при внесенні змін до них, починаючи з 01.01.2011 року. При цьому слід зазначити, що абзац 2 пункту 288.1 статті 288 ПК України передбачає можливість внесення змін до існуючих договорів оренди землі, в тому числі і в частині зміни розміру орендної плати, і обов'язок органу місцевого самоврядування інформувати про це контролюючі органи.

Однак доказів внесення змін до договорів оренди відповідачем не надано, крім того відсутні і докази намагання з боку Чорноморської селищної ради внести зміни в договір оренди в частині розміру орендної плати відповідно до ставок, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності із розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що норма підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України не застосовується безпосередньо при визначенні розміру та нарахуванні орендної плати за користування земельною ділянкою, а застосовується опосередковано через договір оренди земельної ділянки, який відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 000001600 від 06.02.2014 року суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому позовні вимоги щодо його скасування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим № 000001600 від 06.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрис" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 6/8, кв. 16, ідентифікаційний код 34951756) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С. Мороко