Рішення № 39130300, 10.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/698/2014(м)

221/843/14-ц

Категорія 50 Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Песоцької Л.І., Мальцевої Є.Є.,

При секретарі - Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь та утримання аліментів в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, але не менш 30% прожиткового мінімуму. Зазначив, що відповідач являється його батьком та сплачував аліменти на його утримання до досягнення ним ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття. З 20 грудня 2013 року він навчається у Волноваській вечірній (змінній) школі, строк навчання до 2016 року. Також вказав, що знаходиться на утриманні матері, проживає з нею та братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який теж навчається в даній вечірній школі та звернувся з позовом про стягнення аліментів на період навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, оскільки працює, має середній заробіток 2500 грн. та отримує пенсію 3500 грн., іншим особам аліменти не сплачує.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2014 року стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку та усіх інших доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму щомісячно на його утримання, починаючи з 04 березня 2014 року і до закінчення ним навчання у Волноваській вечірній школі (але не більше ніж до досягнення ним 23 років).

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп. в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення змінити в частині розміру стягнутих аліментів, щомісячно, стягнувши з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 350 грн. до закінчення сином навчання або до досягнення 23 років, зазначаючи, що судом не враховано, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області з нього стягнуто на період навчання аліменти також на утримання іншого сина - ОСОБА_3.

Також вказує, що відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на користь повнолітньої сина, оскільки має іншу сім'ю, утримує дружину, яка не працює, він виконує кредитні зобов'язання, хворіє.

Крім того зазначає, що позивач має можливість працювати за станом здоров'я, учбовий процес у вечірній школі пов'язаний з дводенним на тиждень - понеділок та середа відвідування по три уроки в день.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить розписка позивача про повідомлення та запис в книзі телефонограм за № 958. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив змінити рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідач являється батьком позивача, який навчається у Волноваській вечірній школі на денній формі навчання, мешкає з матір'ю та братом, які не працюють, дохід їх значно менший, ніж відповідача, який працює і також отримує пенсію. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитина, яка навчається і потребує допомоги.

З таким висновком не можна погодитися в повному обсязі.

Згідно з ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За положеннями у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2, що підтверджено актовим записом про його народження № 56 від 10.04.1996 року, зробленим Волноваським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецької області (а.с.3).

Відповідно до довідки № 27 від 17 лютого 2014 року, виданої Волноваською вечірньою (змінною) школою, ОСОБА_1 з 20 грудня 2013 року навчається у 10 класі, термін закінчення школи 2016 рік (а.с.6).

Довідкою від 04 березня 2014 року про склад сім'ї, виданою виконкомом Волноваської міської ради Донецької області, підтверджується те, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_5 (а.с.7).

Згідно ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зі справи вбачається, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2014 року у справі № 221/844/14-ц, яке не містить відмітки про набрання чинності, оскільки оскаржується в апеляційному порядку, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання. Стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, починаючи з 04 березня 2014 року, на період його навчання з 01 вересня 2013 року до 31 травня 2016 року до закінчення навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп. в дохід держави (а.с.22).

Отже, судом при ухваленні рішення у порушення вимог ст.182, 200 СК України не враховано наявність у відповідача ОСОБА_2 іншого повнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який теж продовжує навчання у Волноваській вечірній школі, і також потребує матеріальної допомоги відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УПФ України в Волноваському районі Донецької області, середній розмір його пенсії за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року складає 2609,21 грн. (а.с.15).

Згідно довідки обласної психіатричної МСЕК серія 10 ААБ № 426754 від 13 березня 2014 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом дитинства ІІ групи. Відповідно до висновку про умови та характер праці, може працювати в спеціально створених умовах в період ремісії.

Як пояснив в апеляційному суді представник відповідача, після проходження МСЕК позивачу призначена і виплачується пенсія в розмірі 950 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів на утримання позивача на час його навчання в школі і вважає, що його необхідно визначити в меншому розмірі.

Як вбачається з довідки Волноваської вечірньої (змінної) школи № 66 від 20 травня 2014 року дата закінчення ОСОБА_1 школи - 31 травня 2016 року.

Враховуючи ті обставини, що відповідач має ще одного сина, який також продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги відповідача, про що свідчить звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання на час його навчання та ухвалення з цього приводу судового рішення, те, що позивач отримує пенсію в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням положень матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на утримання позивача на час його навчання необхідно визначити у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) відповідача строком до 31 травня 2016 року, але не більш ніж досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.

У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не приводять судову колегію до висновку про зменшення розміру аліментів на утримання позивача на час його навчання до 350 грн., оскільки вважає, що відповідач має можливість, з урахуванням розміру його заробітку та пенсії виплачувати аліменти у визначеному апеляційним судом розмірі.

Як пояснив в апеляційному суді представник відповідача, дружина ОСОБА_2, є працездатною, а тому за законом на ньому не лежить обов'язок її утримувати. Доказів про хворобу, у зв'язку з чим він несе витрати на лікування, відповідачем не надано.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2014 року змінити в частині розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області 24 червня 1998 року, уродженця м.Устілуг Волинської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Волноваським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області 08 грудня 2012 року, аліменти на його утримання в розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно на час навчання у Волноваській вечірній (змінній) школі, починаючи з 04 березня 2014 року по 31 травня 2016 року, але не більш ніж досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Т.Б.Ткаченко

Л.І.Песоцька

Є.Є.Мальцева